§ 10. Трудова дисципліна. Дисциплінарна відповідальність

Трудова дисципліна — це сукупність норм трудового права, Котрі регулюють порядок взаємовідносин учасників трудового процесу,

77. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.________________110

що визначає точне виконання ними своїх трудових обов'язків. На підприємствах трудова дисципліна забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної праці, свідомим ставленням до праці, метода­ми переконання, а також заохоченням за сумлінну працю. Метода­ми забезпечення трудової дисципліни є: переконання і виховання, заохочення і покарання.

Застосування до окремих несумлінних працівників заходів ди­сциплінарного впливу прийнято називати дисциплінарною відпові­дальністю, як одного з видів юридичної відповідальності. Дисциплінарна відповідальність настає в разі вчинення праців­ником дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком визнається винне невиконання або неналежне виконання працівни­ком покладених на нього законодавством про працю, колективним і трудовим договором трудових обов'язків.

Дисциплінарна відповідальність може бути загальною і спеціаль­ною.

Загальна дисциплінарна відповідальність настає на підставі норм КЗпП України і правил внутрішнього трудового розпорядку.

Спеціальну дисциплінарну відповідальність несуть працівники, на яких поширюється дія статутів і положень про дисципліну (суд­ді, прокурори, слідчі та ін.). За порушення трудової дисципліни власник підприємства або уповноважений ним орган може застосу­вати такі заходи стягнення, як догана і звільнення. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним орга­ном безпосередньо після виявлення проступку, але не пізніше одно­го місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення пра­цівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стяг­нення. Протягом строку дисциплінарного стягнення заходи заохо­чення до працівника не застосовуються. Крім заходів дисциплі­нарного стягнення, до працівника власник або уповноважений ним орган може застосовувати і такі заходи впливу: позбавлення праців­ника премії або зниження її розміру, якщо премія є системою опла­ти праці, винагороди за загальні результати роботи підприємства за

Основи правознавства України______________________________111

рік; перенесення черги на одержання житла тощо. Дисциплінарне втягнення може бути оскаржене працівником до комісії у трудових спорах або безпосередньо до суду в 3-х місячний строк.

§ 11. Матеріальна відповідальність працівників

Матеріальна відповідальність працівників регулюється главою IX КЗпП.

Матеріальна відповідальність — це один з видів юриди­чної відповідальності, що полягає у двосторонньому взаємному обов'язку працівника і власника або уповноваженого ним органу відшкодувати винною стороною другій стороні шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов'язків у встановленому законом роз­мірі і порядку.

Підставою для застосування до працівника матеріальної відпові­дальності є наявність матеріальної шкоди, спричиненої втратою, ушкодженням, знищенням майна підприємства внаслідок протипра­вних діянь працівника, з яким укладено трудовий договір. Тому до умов матеріальної відповідальності належать:

— пряма шкода;

— протиправність поведінки працівника;

— причинний зв'язок між протиправними діями та заподіяною шкодою;

— вина працівника.

Працівник, який завдав матеріальну шкоду підприємству, несе матеріальну відповідальність незалежно від того, чи був він притя­гнутий до дисциплінарної відповідальності за дане діяння. Чинне трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповіда­льності:

— обмежену, яка не перевищує середнього заробітку працівника (ст. 132 КЗпП);

— повну (ст. 134 КЗпП), яка настає у таких випадках: 1) коли між підприємством і працівником укладено письмовий договір про прийняття працівником на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення збереження майна та інших цін­ностей, переданих йому для зберігання або з іншою метою. Такі договори можуть бути укладені тільки з працівниками, які досягнули 18-річного віку та обіймають посади чи виконують роботи, безпо­середньо пов'язані зі сховом, продажем, переробкою, перевезенням матеріальних цінностей;

П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.______________112

2) коли майно та інші цінності були отримані працівником під звіт за разовим дорученням або за іншими разовими документами (накладною, відомістю тощо);

3) коли шкода заподіяна діями працівника, які мають ознаки зло­чину;

4) якщо шкода заподіяна працівником, який був у нетверезому стані;

5) коли шкода заподіяна нестачею, умисним знищенням або уми­сним зіпсуттям матеріалів, інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством працівникові в користування;

6) якщо на працівника законодавством покладено повну матері­альну відповідальність;

7) якщо службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

8) коли шкода заподіяна не при виконанні трудових обов'язків, а за рахунок використання майна підприємства в особистих інтере­сах.

Чинним трудовим законодавством передбачена також підвищена (у подвійному, потрійному, кратному розмірі) матеріальна відпові­дальність працівників, коли фактична шкода в результаті нестачі чи псування цінностей значно перевищує їх номінальну вартість. Ос­тання встановлюється при заподіянні шкоди, яка може виникнути при закупівлі, продажу, перевезенні, зберіганні, обробці дорогоцін­них металів і дорогоцінних каменів, ювелірних, побутових і проми­слових виробів з використанням вказаних металів і каменів, відхо­дів з брухту та інших цінностей.

Трудовим законодавством передбачено, що при спільному вико­нанні працівниками окремих видів робіт, пов'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним індивідуальний договір про повну матеріальну від­повідальність, може запроваджуватись колективна (бригадна) ма­теріальна відповідальність. Така відповідальність встановлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з проф­спілковим комітетом підприємства. Письмовий договір укладаєть­ся між власником і всіма членами колективу (бригади) (ст. 135-2

Основи правознавства України_______________________________113

КЗпП). Шкода, що підлягає відшкодуванню, розподіляється між членами колективу (бригади) пропорційно посадовому окладу (мі­сячній тарифній ставці) і фактично відпрацьованому часу.