§ 7. Припинення трудового договору

Термін «припинення трудового договору» охоплює всі випадки Закінчення дії трудового договору, в тому числі за згодою сторін, а також за ініціативою однієї із сторін. Підставами припинення тру­дового договору є обставини, визначені законом, у тому числі, стат­тями 36, 37, 41 КЗпП, це:

— угода сторін;

— закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не постави­ла вимогу про їх припинення;

— призов або вступ працівника на військову службу, направлен­ня на альтернативну (невійськову) службу;

— розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з іні­ціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво тру­довим колективом органу; переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство або перехід на виборну посаду;

— відмова працівника від переведення на роботу в іншу місце­вість разом з підприємством, а також відмова від продовження ро-фоти у зв'язку із істотною зміною умов праці;

— набрання законної сили вироком суду, яким працівника засу­джено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виклю­чає можливість продовження даної роботи;

— підстави, передбачені контрактом;

— у випадку направлення працівника за постановою суду до виправно-трудового профілакторію.

§ 7.1. Припинення трудового договору з ініціативи працівника

Законодавство про працю передбачає право працівника звільни­тися з роботи за своєю ініціативою (ст. 38 КЗпП). Право розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, мають усі

102_______П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

працівники незалежно від посади, яку вони обіймають. Про своє бажання звільнитися з роботи працівник зобов'язаний попереди­ти власника або уповноважений ним орган, подавши йому пись­мову заяву про звільнення за 2 тижні до вказаної в ній дати звіль­нення.

Двотижневий строк попередження встановлюється для власника або уповноваженого ним органу з тим, щоб вони могли підшукати на робоче місце чи посаду, що звільняється, іншого працівника. Працівник зобов'язаний відпрацювати 2 тижні і має права залиши­ти роботу без згоди власника або уповноваженого ним органу, в ін­шому випадку це буде вважатися прогулом, і власник матиме пра­во звільнити працівника за прогул без поважної причини (ст. 40 КЗпП). Якщо заява працівника зумовлена неможливістю продовжу­вати роботу з поважних причин (переїзд на інше місце проживання, переведення дружини чи чоловіка на роботу в іншу місцевість, вступ до навчального закладу, неможливість проживання в даній місцевості, підтверджена медичним висновком, вагітність, догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом, догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висно­вку або інвалідом 1 групи, вихід на пенсію, прийняття на роботу за конкурсом та ін.), то власник або уповноважений ним орган зобо­в'язаний розірвати трудовий договір у строк, про який просить пра­цівник.

Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не було розірвано або працівник не залишив роботи, тобто змінив своє рішення про звільнення, то власник або уповноважений ним орган не має права звільнити його відповідно до поданої раніше заяви, за винятком випадку, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. За ініціативою працівника може бути достроково розірва­но також і строковий трудовий договір з поважних причин, які були зазначені вище. Крім того, причиною розірвання строкового трудо­вого договору можуть бути хвороба чи інвалідність працівника, що перешкоджають йому виконувати роботу за договором, порушення власником законодавства про працю, умов колективного, трудового договору.

Основи правознавства України___________________________________103