Глава V основи трудового права україни

§ 1. Поняття і предмет трудового права

Кожна людина відповідно до ст. 43 Конституції України має право на працю і повинна дотримуватися норм трудового права. Сутність трудового права — це відносини, що регулюють трудову діяльність людей. Трудове право за своєю суттю є правом захисту інтересів людини праці, захисту працівника від експлуатації з боку роботодавця. Предмет трудового права відповідає на питання: які суспільні відносини регулюються цією галуззю права. Трудове право регулює відносини найманої праці, тобто відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору між працівником власником або уповноваженим ним органом і фізичною особою. Трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового Договору, становлять основу трудового права і називаються трудовими. Крім того, до предмета трудового права входять також від­носини працевлаштування (зайнятості); підготовки кадрів і підви­щення кваліфікації; контролю за дотриманням законодавства про Працю; матеріальної відповідальності; з вирішення трудових спорів (процесуальні відносини). Всі ці відносини називають суміжними з Трудовими. Отже, предмет трудового права — це трудові і суміжні І ними відносини, існування яких зумовлене безпосереднім зв'язком з трудовими відносинами. Визначення предмета трудового права є важливим хоча б тому, що від чіткості встановлення переліку Суспільних відносин, які входять до нього, залежить встановлення Сфери застосування трудового законодавства. Об'єктом регулюван­ня трудового права є суспільні трудові відносини, змістом яких виступає праця. Будучи урегульованими нормами права, суспільні Трудові відносини набувають форми правових відносин і станов­лять головну групу відносин, що регулюються трудовим правом.

94 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

Таким чином, трудове право — це сукупність зведених у систему правових норм, які регулюють суспільні трудові і суміжні з ними відносини з приводу реалізації громадянами їх здатності до праці.

§ 2. Джерела трудового права

Джерела трудового права у формальному значенні слід визнача­ти як результат діяльності правотворчих органів, а також спільної нормотворчості працівників і робітників у сфері застосування най­маної праці.

Основним джерелом трудового права є Конституція України, що закріплює найважливіші трудові права людини і громадянина та гарантії їх реалізації. Понад 20 статей Конституції України стосу­ються трудових прав людини і громадянина. Так, у ст. 43 Консти­туції міститься заборона на примусову працю, а у ст. 44 закріплено право працюючих на страйк для захисту своїх економічних і соці­альних інтересів.

Джерелами трудового права є міжнародні пакти про права люди­ни, а також конвенції і рекомендації МОП (Міжнародна Організація Праці), а також ряд двосторонніх міжнародних договорів.

Серед джерел трудового права особливе місце займає Кодекс законів про працю України (КЗпП). Підготовлений проект нового Трудового кодексу, який знаходиться у Верховній Раді на розгляді.

Серед законів, спрямованих на регулювання трудових відносин, слід назвати такі закони як «Про підприємництво в Україні», «Про зайнятість населення», «Про охорону праці», «Про колективні дого­вори і угоди», «Про оплату праці», «Про державну службу», «Про відпустки», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» і ряд інших.

До підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють пи­тання праці, необхідно віднести укази Президента України, поста­нови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Міністерства праці та соціальної політики України, а також міністерств, відомств, державних комітетів. Акти місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування від­носяться до джерел трудового права в тих випадках, коли регламе­нтують сферу застосування праці. До системи джерел трудового права слід віднести рішення Конституційного Суду та керівні роз'­яснення Пленуму Верховного Суду України.

Основи правознавства України__________________________95