§ 6.2. Референдуми в Україні

Референдум — це політичний і правовий інститут, спрямований на розв'язання кардинальних проблем загальнонаціонального і мі­сцевого значення. Питання референдуму регламентується ст.ст. 72, 73, 74, 106, 138, 143, 156 Конституції. Референдум — це аналіз основних засобів реалізації народного суверенітету і джерело форму­вання громадської думки. Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р. визначає референдум як спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування зако­нів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення (ст. 1). Всеукраїнський референдум признача­ється Верховною Радою або Президентом відповідно до їх повнова­жень.

Місцеві референдуми — одна з основоположних форм діяль­ності територіальних громад, вища форма місцевого самоврядуван­ня. Вони поділяються на сільські, селищні і міські референдуми. Відповідно до ст. 12 Закону «Про всеукраїнський та місцеві рефере­ндуми» вони призначаються місцевими радами.

Глава IV органи державної влади та місцевого самоврядування

§ 1. Поняття державного органу України

У Конституції України та інших нормативно-правових актах за­кріплено правовий статус державних органів, через які реалізують­ся завдання і функції держави.

Державний орган (орган держави) — це організаційно і структу­рно уособлена частина державного механізму, яка наділена у вста­новленому Конституцією України порядку державно-владними по­вноваженнями, правовими та матеріально-фінансовими ресурсами для реалізації завдань і функцій державної влади.

Державні органи в правовій, демократичній державі мають ряд ознак, наявність державно-владних повноважень. Головні з них за кріплені

Основи правознавства України____________________________________75

в Конституції і характеризуються тим, що: а) порядок фор­мування і діяльності органу, його структура і компетенція закріплю­ються нормами права; б) орган держави наділяється правом видання Юридичних актів, які є обов'язковими для виконання суб'єктами права (закони України, укази Президента України, постанови Кабі­нету Міністрів тощо); в) встановлені цими нормативно-правовими актами приписи забезпечуються засобами переконання, виховання, і за необхідністю — примусом держави; г) державний орган при реалізації своїх повноважень спирається на матеріально-фінансове Забезпечення своїх приписів (бюджетний фонд держави тощо).

Організація і діяльність державних органів базуються на відпо­відних основоположних принципах: поділу влади, народовладдя, унітаризму, законності, позапартійності, гуманізму:

а) принцип поділу влади закріплений у Конституції і означає, що законодавча, виконавча і судова влада реалізуються різними держа­вними органами, які стримують і урівноважують одна одну в про­цесі виконання своїх функцій і завдань;

6) принцип народовладдя виявляється в демократичній органі­зації держави. Носієм суверенітету і джерелом влади є народ, який Здійснює владу безпосередньо і через органи держави і місцевого самоврядування;

в) принцип гуманізму у формуванні і діяльності держави базу­ється на тому, що держава визначається як соціальна (ст. 1 Консти­туції України). Тому зусилля державних органів мають бути спря­мовані на задоволення потреб особи, її благополуччя;

г) принцип унітаризму у формуванні і діяльності державного механізму визначається тим, що за Конституцією Україна є унітар­ною державою (ст. 2). Цей принцип впливає на структуру держав­ного механізму України і взаємовідносини між державними органа­ми;

д) принцип законності полягає в тому, що всі державні органи Повинні виконувати закони;

е) принцип позапартійності означає, що в державних органах не можуть утворюватись структури політичних партій, релігійних ор­ганізацій. Державні службовці керуються законодавством і не по­в'язані з рішеннями партій, політичних рухів, інших формувань.

76________Я. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.