§ 2. Конституція України — Основний Закон держави

Слово «Конституція» у перекладі з англійської мови означає «устрій». Першою в світі конституцією була Конституція США 1787 р., Конституції Франції і Польщі прийняті їх парламентами у 1791 році.

Прийняття конституції зумовлено тим, що в державі значно роз­ширився комплекс суспільних відносин, які необхідно було регулю­вати правовими нормами, у тому числі необхідністю проголошення і гарантування прав і свобод особи, забезпечення правопорядку.

В юридичній літературі термін «Конституція» має матеріальне і формальне значення. У матеріальному значенні конституція визна­чається як нормативний акт, що має вищу юридичну силу і регулює відносини між людиною і громадянином, з одного боку, та держа­вою — з іншого, а також основи організації самої держави, форми правління, територіального устрою тощо.

У формальному значенні конституція — це закон, який має най­вищу юридичну силу порівняно з іншими законами. Конституція —

Основи правознавства України____________________________________59

це закон законів. Вона не може бути змінена звичайним законом, усі існуючі у державі закони не повинні суперечити вимогам консти­туції.

Конституція України — це єдиний нормативно-правовий акт, який приймається в особливому порядку, має найвищу юридичну силу і закріплює основні принципи державного і суспільного ладу, правовий статус людини і громадянина, систему, порядок форму­вання і компетенцію органів державної влади та місцевого самовря­дування, територіальний устрій держави.

Конституція має низку юридичних властивостей, які відрізняють її від інших актів.

Найважливішими з них є:

1) Конституція має вищу юридичну силу, зміст якої — юридичне верховенство у правовій системі держави. Всі нормативні акти, що видаються в державі, повинні відповідати Конституції;

2) Конституція має властивості установчого характеру. Це озна­чає, що в її функції входить заснування основних інститутів держа­ви та суспільства. Вона закріплює систему органів державної вла­ди, місцевого самоврядування, основні права і свободи людини і громадянина;

3) Конституція — юридична база поточного законодавства. Голо­вні положення Конституції конкретизуються, деталізуються і розви­ваються у чинному законодавстві;

4) Конституція має підвищений рівень охорони з боку держави. Суть цієї особливості Конституції полягає в тому, що вона містить норми, за допомогою яких забезпечується її непорушність. Прийн­яття і внесення змін до Конституції має особливу ускладнену про­цедуру;

5) Конституція має нормативний характер, що означає, що Осно­вний Закон держави обов'язковий до виконання всіма суб'єктами права і є актом постійної і прямої дії;

6) Конституція має особливий порядок прийняття і змін. Парла­мент України може приймати і змінювати Конституцію не менш як двома третинами від конституційного складу (ст.ст. 155, 156 Кон­ституції);

7) для Конституції характерна легітимність, яка полягає в тому, Що вона приймається законно обраним парламентом або всеукраїн­ським референдумом. Поряд з цим забезпечується широка участь Громадян у розробці і обговоренні проекту Конституції.

60 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

Конституція як Основний Закон має свою внутрішню структуру, а також форму організації вміщеного в ній матеріалу. Форма Кон­ституції показує, з яких елементів вона складається. Вона містить преамбулу, 15 розділів і 161 статтю.