§ 10. Демократія

Демократія — це форма організації і здійснення державної влади народу, яка ґрунтується на рівноправній участі громадян у формуванні органів держави та контролю за їх діяльністю, на пра-возаконності й рівності громадян перед законом, на взаємній відпо­відальності держави і особи.

Сутність демократії полягає в праві народу формувати органи Державної влади і через них управляти своїми справами. Зміст де­мократії як форми організації і здійснення державної влади стано­вить система норм, принципів, процедур, форм та інститутів, які реалізують принцип народовладдя.

Демократія і народовладдя — це дві сторони державності, нероз­ривно пов'язані і які вказують на те, що влада належить народу. Як ця влада реалізує свої повноваження, тобто як вона править, і які ознаки, принципи і форми демократії доцільно розглянути більш

детально.

Демократії притаманні ознаки, що характеризують її як форму організації і здійснення державної влади народу. Ці ознаки розкри­вають сутність демократії. Назвемо основні з них:

1. Визнання народу верховним, суверенним носієм і джерелом державної (політичної) влади. Ця головна ознака демократії закрі­плена у ст. 5 Конституції України: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосе­редньо і через органи державної влади та органи місцевого само­врядування». Визнання народу єдиним джерелом державної влади Означає, що тільки народ має право створювати і контролювати Органи державної влади, що влада народу відокремлюється від усіх інших політичних суб'єктів.

52_П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

2. Державний характер демократії, як ознаки, зумовлений приро­дою політичної влади і процесом її реалізації. Політична влада по­требує свого здійснення на постійній і професійній основі, тому народ, як політична спільнота людей, фактично не може здійснюва­ти владу, а передає свої повноваження державі та її органам. Ці орга­ни держави є носіями і реалізаторами політичної волі народу.

3. Політичний характер є ознакою демократії, оскільки вона є організуючим принципом діяльності різних політичних сил у бо­ротьбі за владу, за можливість впливати на процес прийняття дер­жавних рішень.

4. Реальна можливість народу періодично змінювати склад пред­ставницьких органів. Суть демократії виявляється в тому, що пред­ставницькі органи обираються на певний строк, визначений консти­туцією країни. Ця конституційна норма повинна чітко виконуватись.

5. Одна з ознак демократії — визнання політичної свободи грома­дян. Система демократії — це по суті форма захисту свободи особи­стості і всього суспільства від незаконних дій держави. Принцип свободи ґрунтується на тому, що не людина існує для держави, а держава для людини.

6. Політична рівноправність участі громадян виявляється в їх участі у формуванні органів держави і контролю за їх діяльністю. Кожен громадянин має право брати участь у висуванні кандидатів, бути обраним на державну посаду, виявляти ініціативу по відкликан­ню або позбавленню повноважень обраних представників влади.

7. Ознакою демократії є спрямованість на реалізацію прав і сво­бод громадян, тобто кожен громадянин має право висловлювати власну думку, вибирати професію, місце проживання, обирати різні варіанти поводження зі своїм майном та ін.

8. Поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову — характерна ознака демократії. Демократія не може існувати без поділу влади. Відсутність поділу влади створює умови для узурпації влади.

9. Правозаконність — панування принципу законності і влада правових законів. Правозаконність означає, що всі владні дії, у тому числі і носія державної влади — народу, повинні обмежуватись правовими рамками. Це дозволяє запобігти використанню держав­ної влади більшості населення проти меншості, а також спрямува­ти діяльність органів держави і посадових осіб на забезпечення прав і свобод громадян.

Основи правознавства України___________________________________53

10. Важлива ознака демократії — взаємна юридична відповіда­льність держави і громадян. Стаття 13 Конституції України прого­лошує: «Держава відповідає перед людиною за свою діяльність». Наявність такої відповідальності логічно випливає з правозаконності і принципу поділу влади і є головною відмінністю демократи­чної держави від недемократичної. Таким чином, перелічені ознаки демократії розкривають її сутність, яка може бути реальною формою організації та здійснення державної влади при наявності економіч­ної, політичної та ідеологічної передумов. Економічна передумова демократії — це наявність економічної свободи особи, рівність усіх форм власності та їх захист з боку держави.

Політична передумова — це визнання народу суб'єктом держа­вної (політичної) влади, можливість громадян брати участь у її фор­муванні і здійснювати контроль за її діяльністю.

Ідеологічна передумова характеризується плюралізмом думок, свободою засобів масової інформації, наявністю різних ідеологій. У той же час у Конституції України чітко визначається: «Жодна іде­ологія не може визнаватися державою як обов'язкова» (ст. 15).

Сутність та соціальне призначення демократії виявляється в її функціях — основних напрямках впливу на суспільні відносини. Залежно від характеру впливу функції можна поділити на дві гру­пи:

Перша група поєднує функції, які розкривають значення демо­кратії з точки зору взаємодії держави і суспільства, політичної си­стеми і держави, зокрема:

1) функція самоорганізації населення країни в єдину органічну цілісність, об'єднання різних суб'єктів демократії з метою бути джерелом і носієм державної влади;

2) функція забезпечення плюралізму діяльності суб'єктів політич­ної системи, багатопартійності, яка сприяє виникненню та розвитку конституційне врегульованих зв'язків між державою, політичними партіями, іншими громадськими організаціями. Правовий засіб за­безпечення цієї функції — чітка урегульованість правових статусів суб'єктів демократії;

3) функція забезпечення діяльності держави в напрямку най­більш оптимального служіння суспільству. Вона об'єктивно вини­кає із взаємодії громадського суспільства і держави й сприяє ефек­тивності демократичної форми правління;

54П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

4) Функція виховання у громадян високої правової і політичної культури, що є важливою умовою ефективності демократичних інститутів, передачі цінностей демократії від покоління до поколін­ня.

Друга група функцій характеризує розвиток державності, роз­криває особливості демократії, як внутрішньої форми держави. До цих функцій належать такі:

1) засновницька (установча) функція, що виявляється в певних процедурах організації органів держави. Це проведення виборів, конкурсу та інше;

2) функція оптимізації державних рішень впливає на процес розробки і прийняття рішень. На цей процес впливають також ре­зультати вивчення громадської думки, дані різних експертиз, дис­кусії тощо;

3) функція контролю спрямована на забезпечення діяльності органів держави у межах їх компетенції. Виборцям надається мож­ливість контролювати діяльність своїх депутатів, органів виконав­чої влади, органи конституційного нагляду, діяльність уряду, парла­менту;

4) охоронна функція — це обов'язок державних органів гаранту­вати безпеку кожної людини, охорону і захист прав і свобод грома­дян, власності, честі і гідності особи.

Функції демократії реалізуються через її форми та інститути. Форма демократії — це її зовнішні вияви. Наприклад, проведення виборів, референдумів та інше. Існують три форми демократії:

Перша — участь народу в управлінні державними справами. Ця форма має два різновиди — представницьку та безпосередню. Пред­ставницька — це форма, за якої державна влада здійснюється через органи, які вибирає народ. Безпосередня — форма, за якої народ бере участь у референдумах, виборах та ін.

Друга форма — організація діяльності системи державних орга­нів на основі демократичних принципів. Такі принципи, як підзві­тність, гласність, розподіл компетенції державних органів, викону­ють важливу роль у забезпеченні діяльності державного апарату відповідно до інтересів суспільства і запобігають концентрації вла­ди в руках одних органів або осіб.

Третя форма демократії виявляється у проголошенні юридично­му закріпленні і фактичному забезпеченні прав і свобод громадян.

Основи правознавства України_________________________________55

Конституція України встановила перелік прав і свобод громадян (ст.ст. 22—68) і зобов'язала державу забезпечувати їх охорону і за­хист.

Форми демократії втілюються і її інститутах — самостійних структурних або функціональних елементах державної організації.

До інститутів належать сесії парламенту, депутатські фракції, накази виборців, депутатські запити та ін. Інститути за юридичною значущістю рішень, що приймаються поділяються на імператив­ні — це накази виборців, референдуми і консультативне анкетуван­ня, всенародне обговорення законопроектів тощо.

Форми й інститути демократії реалізуються через діяльність су­б'єктів: громадян, держави та її окремих органів, політичні партії.

Ця діяльність повинна здійснюватись на основі принципів демо­кратії. Основних принципів демократії декілька:

а) принцип політичної свободи — свобода слова, зборів, маніфе­стацій та ін.;

б) принцип рівноправності громадян та їх об'єднань. Він виявляється в рівності всіх перед законом, в однакових юридичних правах і обов'язках, гарантіях їх здійснення;

в) принцип поділу влади. Він сприяє реалізації принципу свобо­ди і рівності і передбачає взаємообмеження різних гілок влади, що не дозволяє обмежити свободу і рівноправність;

г) принцип виборності забезпечує періодичність зміни органів державної влади шляхом демократичних виборів;

д) принцип прийняття рішень за більшістю голосів при додер­жанні прав меншості. Прийняття рішень за більшості голосів випли­ває із сутності демократії, але й права меншості необхідно врахову­вати, вони не можуть бути відібрані або ліквідовані більшістю.