§ 2. Нотаріат в Україні

У системі правозахисних органів важливе місце належить нота­ріату.

Нотаріат в Україні — це система органів та посадових осіб, на які покладено обов'язок засвідчувати права, а також факти, що ма­ють юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом України «Про нотаріат», для надання їм юридичної вірогід­ності (ст. 1 Закону).

Діяльність нотаріату спрямована на охорону та захист прав і за­конних інтересів фізичних та юридичних осіб, на запобігання право­порушенням шляхом правильного і своєчасного вчинення нотаріаль­них дій.

Предметом нотаріальної діяльності є засвідчення безспірних прав, безспірних фактів та вчинення інших дій, що випливає з повно­важень нотаріальних органів та посадових осіб, закріплених у Законі України «Про нотаріат».

Джерелами нотаріального права є Конституція України, де закрі­плено теоретичні положення, які зумовлюють діяльність нотаріату. Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року, де регулюєть­ся діяльність нотаріату в Україні, визначає, хто може бути нотаріу­сом, встановлює коло прав та обов'язків нотаріусів, а також систе­му нормативних актів, що регулюють окремі нотаріальні дії.

Крім цих основних нормативних актів, нотаріуси у своїй діяль­ності керуються постановами і розпорядженнями Кабінету Мініст­рів України, наказами та інструкціями Міністерства юстиції.

Законодавство про нотаріат тісно пов'язано з такими галузями права, як цивільне, цивільне процесуальне, сімейне і трудове. При

332_____П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

здійсненні будь-яких нотаріальних дій нотаріусам доводиться вико­ристовувати не лише правила нотаріального провадження, а й зве­ртатись до норм зазначених галузей законодавства. Наприклад, засвідчуючи договори купівлі-продажу, заповіт, видачу свідоцтва про право на спадщину, нотаріус керується нормами цивільного за­конодавства, роз'яснює їх зміст громадянам, які до нього зверну­лися.

Здійснення нотаріальних дій за кордоном визначається кон­сульськими конвенціями, міжнародними угодами та договорами, а у певних випадках можуть бути застосовані норми іноземного за-л^рнодавства.

Серед загальних положень про нотаріат, закріплених законодав­ством, можна виділити основні принципи діяльності нотаріусів та інших посадових осіб нотаріату.

Найважливіший — принцип законності. Він виявляється на­самперед у тому, що нотаріуси і службові особи, які виконують ці функції, діють згідно з чинним законодавством (ст. 7 Закону) і пови­нні вимагати додержання законності всіма громадянами і юридич­ними особами, які звертаються до них з проханням виконати певну нотаріальну дію.

Важливим принципом діяльності нотаріату є додержання таєм­ниці виконуваних нотаріальних дій. У ст. 5 Закону прямо вказу­ється на те, що одним з обов'язків нотаріуса є збереження у таєм­ниці відомостей, одержаних ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій. Дія цього принципу має поширюватися не лише на нотаріусів, а й на тих осіб, які виконують будь-які допоміжні функції і яким ста­ло відомо про суть вчинюваних нотаріальних дій.

У діяльності нотаріату має бути також принцип об 'єктивної істини, тобто обґрунтованості дій нотаріусів та інших посадових осіб, які виконують нотаріальні дії. Цей принцип передбачає, що під­ставою для виконання нотаріальних дій є дійсні обставини, підтвер­джені необхідними і достатніми письмовими доказами (документа­ми). Подані матеріали нотаріус оцінює з точки зору їх належності, допустимості та достовірності (ст. 4 Закону).

Значну роль відіграє принцип національної мови нотаріального діловодства (ст. 15 Закону). Мова нотаріального діловодства визна­чається Конституцією України, законами України «Про нотаріат» та «Про мови» (ст. 20 Закону).

Основи правознавства України 333

Державна нотаріальна контора є юридичною особою, її очолює завідуючий. Нотаріуси призначаються та звільняються з посади від­повідним управлінням юстиції.

Державний нотаріус має печатку із зображенням Державного ге­рба України, найменуванням державної нотаріальної контори та від­повідним номером (ст. 22 Закону).

Приватну нотаріальну діяльність реєструють відповідні управлін­ня юстиції у зв'язку із заявою особи, яка має свідоцтво про право на нотаріальну діяльність.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами вико­навчих комітетів сільських, селищних, міських Рад від 25 серпня 1994 року № 22/5 у населених пунктах, де немає державних нотарі­усів, посадові особи можуть вчиняти певні нотаріальні дії. Проте здійснювати їх можуть лише ті посадові особи, на яких рішенням ви­конавчого комітету відповідної ради народних депутатів покладено вчинення цих дій. До того посадові особи виконавчих комітетів, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані додержуватися таємниці цих дій.

Сукупність нотаріальних дій, які згідно з чинним законодавством мають виконувати нотаріальні органи, становить компетенцію нота­ріату.

Нотаріальні дії, виходячи з їх направленості, класифікують:

• дії із засвідчення безспірного факту;

• дії із засвідчення безспірного права;

• дії з надання виконавчої сили борговим і платіжним докумен­там;

• захисні нотаріальні дії.

Стаття 34 Закону України «Про нотаріат» визначає компетенцію державних нотаріальних контор:

• засвідчувати угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні ко­нтракти та ін.);

• вживати заходів щодо охорони спадкового майна;

• видавати свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя;

• видавати свідоцтва про придбання житлових будинків з прилю­дних торгів;

• видавати дублікати документів, що зберігаються у справах но­таріальної контори;

334_____П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

* накладати заборони щодо відчуження житлового будинку, квар­тири, дачі, садового будинку, гаражу, земельної ділянки, іншого неру­хомого майна;

• засвідчувати вірність копій документів і виписок з них тощо.

Закон України «Про нотаріат» (ст. 37) передбачає, що в населе­них пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи вико­навчих комітетів сільських, селищних, міських Рад вчиняють нота­ріальні дії, зокрема:

1) засвідчують заповіти;

2) засвідчують доручення;

3) засвідчують вірність копій документів і виписок з них;

4) засвідчують справжність підпису.

Посадові особи не мають права оформляти документи, призна­чені для дії за кордоном.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії за кордоном виконують консульські установи України. Безпосе­редньо нотаріальні дії виконують консули та консульські агенти.

Згідно зі ст. 40 Закону України «Про нотаріат» до нотаріально за­свідчених прирівнюються заповіти та доручення, засвідчені посадо­вими особами певних організацій за обставин, коли поблизу немає нотаріуса і разом з тим виникає потреба у вчиненні таких дій.

Заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, са­наторіях або проживають у будинках для престарілих та інвалідів, засвідчені головними лікарями, їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів, прирівнюються до нотаріально засвідчених.

Право засвідчувати заповіти надано капітанам морських суден або суден внутрішнього плавання, що плавають під прапором Укра­їни, а також начальникам експедицій стосовно заповітів громадян, які перебувають у плаванні або експедиції.

Засвідчувати заповіти та доручення мають право начальники військово-лікувальних закладів, шпиталів, санаторіїв, їх заступники по медичній частині, старші і чергові лікарі стосовно громадян, які перебувають на лікуванні у цих закладах.

Заповіти та доручення військовослужбовців, а також робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і війсь­ково-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор,

Основи правознавства України__________________________335

приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нота­ріальні дії, можуть засвідчувати командири (начальники) цих час­тин, з'єднань, установ та закладів.

Начальники місць позбавлення волі мають право засвідчувати заповіти та доручення осіб, які відбувають покарання у місцях по­збавлення волі.