§ 6. Правові відносини

§6.1. Поняття та риси правових відносин

Правові відносини — суспільні відносини, які врегульовані нормами права, учасники яких наділяються суб'єктивними правами і юридичними обов'язками.

Юридичними передумовами правових відносин є норми права, юридичні факти і правосуб'єктність. Норми права закріплюють умови і юридичний зміст правових відносин. Юридичні факти — це життєві обставини, з якими пов'язуються виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Правосуб'єктність — це юридична властивість суб'єктів мати суб'єктивні права і юридичні обов'язки і реалізовувати їх у процесі своєї діяльності. Правовідносини становлять одну з найважливіших сфер суспільного життя держави. Скрізь, де діє право, його норми, там постійно виникають, змінюються або припиняються правові відносини. Це особливий вид суспільних відносин, які виникають на базі політичних, економічних, культурних, майнових та інших урегульованих правом відносин і є їх юридичним вираженням.

Держава не може змінювати чи утворювати суспільні відносини за допомогою правових засобів, але може прискорити їх динаміку, приймаючи закони, які стимулюють їх або негативні процеси.

Наприклад, ринкові відносини в Україні склалися не тільки тому, що Верховна Рада України прийняла закони, які сприяють підпри­ємницькій діяльності, а й тому, що вони відповідно до розвитку суспільства почали реально складатися і розвиватися, стимулюючи Ці відносини. У даному випадку закони, що регламентують підпри­ємницьку діяльність, тільки прискорюють розвиток ринкових від­носин.

У правових відносинах виділяються суб'єкти, об'єкти і зміст правових відносин, які є складовою їх часткою.

§ 6.2. Суб'єкти правових відносин

Суб'єкти правових відносин — це сторони відносин, які мають взаємні суб'єктивні права і юридичні обов'язки. Вони поділяються на індивідуальні, якими виступають громадяни нашої країни, іно­земці, особи без громадянства (тобто фізичні особи), і колектив­ні — це організації, органи держави, колективи підприємств, установ.

36 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

громадські об'єднання, політичні партії, рухи та ін., тобто об'єднання осіб.

Деякі з колективних суб'єктів правовідносин, що беруть участь у господарській діяльності, набувають статусу юридичної особи.

Юридична особа — це суб'єкт права, що володіє такими ознака­ми як: організаційна єдність, наявність у розпорядженні відокрем­леного майнового комплексу, право від свого імені набувати майно­вих та особистих немайнових прав і обов'язків, право від свого імені виступати в суді позивачем і відповідачем.

Суб 'єктом правовідносин є також держава, яка може вступати: у відносини з іноземними державами (міжнародно-правові відно­сини в державно-правові відносини — набуття громадянства, нагородження державними відзнаками та нагородами; в) у цивіль­но-правові відносини з приводу державної власності з іншими су­б'єктами права; г) в процесуально-правові відносини при винесенні судових рішень і вироків від імені держави — України. Вона може виступати позивачем або відповідачем у суді, хоча і не є юридич­ною особою.

Суб'єкти права реалізують свої права і обов'язки при наявності у них правосуб'єктності, що означає здатність особи бути суб'єк­том правовідносин з усіма правовими наслідками. Правосуб 'єкт-ність складається з правоздатності, дієздатності і деліктоздат-ності, разом узятих.

Правоздатність — це здатність суб'єкта мати права і нести обо­в'язки. Правоздатність виникає з моменту народження людини і закінчується її смертю. Правоздатність юридичних осіб виникає з моменту їх державної реєстрації або отримання ліцензії і припи­няється разом з їх ліквідацією.

Дієздатність — це здатність суб'єкта своїми діями набувати для себе нові права, виконувати обов'язки і нести відповідальність. Діє­здатність залежить від віку і психічного стану особи. Повна дієзда­тність наступає з досягненням особою вісімнадцяти років, а в окре­мих випадках і пізніше (наприклад, особа може бути призначена суддею з двадцяти п'яти років). Неповнолітні особи віком до чотир­надцяти років і душевно хворі люди не мають дієздатності і за них у правовідносинах виступають їх законні представники — батьки або опікуни. За рішенням суду людина може бути частково позба­влена дієздатності. Наприклад, обмежена дієздатність може бути призначена особі, яка зловживає алкоголем.

Основи правознавства України__________________________________37

Деліктоздатність — це здатність особи відповідати за свої про­типравні вчинки. Загальна юридична відповідальність громадян наступає з шістнадцяти років, а кримінальна відповідальність при скоєні особливо тяжких злочинів — з чотирнадцяти років. Делікто­здатність депутатів та дипломатичних осіб є обмеженою.