§ 2. Органи і установи виконання покарань

В Україні створена система органів, на які покладено виконання покарань по кримінальних справах. Ця система залежить від видів покарань, які передбачені Кримінальним кодексом України (ЮС). Прийнятий у 2001 році КК значно розширив кількість видів пока­рань, які пройшли випробування у практичній діяльності і широко використовуються у нашій державі, що спонукало створення нових органів і установ. До осіб, визнаних винними у вчинені злочину,

Основи правознавства України_____________________301

судом можуть бути застосовані види покарань, які передбачені ст. 51 КК.

Передбачено 12 видів покарань: 1) штраф; 2) позбавлення військо­вого, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 3)¹позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) громадські роботи; 5) виправні роботи; 6) службові обмеження для військовослужбовців; 7) конфіскація майна; 8) арешт; 9) обмеження волі; 10) тримання в дисциплінарному батальйоні вій­ськовослужбовців; 11) позбавлення волі на певний строк; 12) до­вічне позбавлення волі.

Суд своїм вироком постановленим у результаті судового розгля­ду, при доведеності вини підсудного має право визнати його вин­ним у вчиненні злочину і піддати кримінальному покаранню, визна­чивши один із видів покарань.

Виконання визначеного судом виду покарання здійснює відпові­дний орган (установа), яка є складовою кримінально-виконавчої системи держави. Кримінально-виконавчу систему України відпо­відно до ст. 11 КВК становлять органи та установи виконання пока­рань таких видів:

1. Органи виконання покарань: Державний департамент України з питань виконання покарань, його територіальні органи управлін­ня, кримінально-виконавча інспекція.

2. Установи виконання покарань: арештні будинки, криміналь­но-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (виховні ко­лонії).

3. Кримінально-виконавчі установи поділяються на криміналь­но-виконавчі установи відкритого типу (далі — виправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі — виправні колонії).

4. Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, серед­нього і максимального рівня безпеки.

5. Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на колонії мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами утри­мання і колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами утримання.

6. У межах, визначених КВК та законами України, виконання кримінальних покарань також здійснюють Державна виконавча служба, військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон.

302П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

Таким чином, у КВК визначені органи та установи виконання покарань.

До органів виконання покарань відносяться організації, які здій­снюють управлінські та адміністративно-господарські функції. До них відповідно до ст. 11 КВК відносяться Державний департамент України з питань виконання покарань, його територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція.

До установ виконання покарань належать: арештні будинки, кри­мінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (виховні колонії).

Окремо законодавець виділяє Державну виконавчу службу, '(ст. 12 КВК), яка виконує кримінальні покарання у вигляді штрафу та конфіскацію майна. Тому є підстави вважати, що вона не відно­ситься ні до органів, ні до установ виконання покарань. Окремо законодавець також виділив військові частини, гауптвахти і дисци­плінарні батальйони, які здійснюють виконання покарань щодо за­суджених військовослужбовців. Ці установи також не входять до кримінально-виконавчої системи.

Отже, можна зробити висновок, що установами виконання пока­рань називаються організації, які безпосередньо здійснюють вико­нання конкретних видів кримінальних покарань.

Діяльність органів і установ виконання покарань спрямована на досягнення цілей, які стоять перед кримінальним покаранням, на досягнення мети та завдань кримінально-виконавчого законодавст­ва, які визначені у ст. 1 КВК України.

Управління кримінально-виконавчою системою здійснюється Державним департаментом України з питань виконання покарань, який, як центральний орган виконавчої влади, реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. Рішення Депа­ртаменту, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Так, органи і установи виконання покарань утворюються Депа­ртаментом, а військові частини, гауптвахти, батальйони — Мініс­терством оборони України.