§ 8. Поняття неосудності

Осудність — це здатність особи під час вчинення злочину усві­домлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (ст. 19 КК Укра­їни).

Згідно з чинним кримінальним законодавством лише осудна осо­ба може бути суб'єктом злочину і підлягати кримінальній відпові­дальності. Злочин — це акт поведінки свідомо діючої особи. Понят­тя неосудності похідне від поняття осудності. Особа, яка перебуває в стані неосудності — не є суб'єктом злочину, тому не підлягає кримінальній відповідальності і покаранню за скоєне суспільне Небезпечне діяння. У кримінальному кодексі дається законодавче визначення поняття неосудності, з якого випливає, що неосудною визнається особа, яка під час вчинення суспільне небезпечного діяння, передбаченого КК, «не могла усвідомлювати свої дії (без­діяльність) або керувати ними внаслідок психічного захворюван­ня, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки» (ч. 2 ст. 19 КК України).

Наведена в законі сукупність ознак, що характеризують неосуд­ність, називається формулою неосудності. Ця формула містить як медичні, так і юридичні ознаки, а тому в науці кримінального пра­ва вона дістала назву змішаної формули неосудності. Поєднання у цій формулі медичних та юридичних ознак дозволяє ввести по­няття неосудності в чіткі, окреслені законом рамки. Ознаки не­осудності, закріплені в законі, є обов'язковими як для юристів, так і для експертів при вирішенні питання про неосудність конкретної особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Згідно з Кримінальним кодексом неосудність визначається тільки щодо часу вчинення особою суспільне небезпечного діяння і тільки у зв'язку з ним. За межами такого діяння порушувати питання про неосудність особи неприпустимо.

Як було зазначено вище, поняття неосудності пояснюється за допомогою двох критеріїв: медичного (біологічного) і юридичного (психологічного).

Медичний критерій вказує на всі можливі пси­хічні захворювання, які суттєво впливають на свідомість і волю людини.

У Кримінальному кодексі передбачено такі чотири види психіч­них захворювань:

• хронічна психічна хвороба;

Основи правознавства України_________________________________291

• тимчасовий розлад психічної діяльності;

• недоумство;

• інший хворобливий стан психіки.

Медичний критерій неосудності буде наявним при встановленні, що на час вчинення суспільне небезпечного діяння особа страждала хоча б на одне із вказаних захворювань. Встановлення медичного критерію ще не дає підстав для визнання особи неосудною. Наяв­ність медичного критерію є лише підставою для встановлення юри­дичного критерію. Наявність останнього — остаточно визначає стан неосудності.

Юридичний критерій неосудності — це нездатність особи під час вчинення суспільне небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними саме внаслідок наявності психі­чного захворювання, тобто критерію медичного.

Юридичний критерій неосудності у Кримінальному кодексі ви­ражений двома ознаками:

• інтелектуальною — особа не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність);

• вольовою — особа не могла керувати ними.

Коли мова йде про «свої дії» (бездіяльність), мається на увазі не будь-яка поведінка психічно хворого, а тільки ті його суспільно небезпечні дії або бездіяльність, що передбачені певною статтею КК.