§ 6. Кримінальна відповідальність

Кримінальна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності й полягає у правовому обов'язку особи, яка вчинила злочин, зазнати державного осуду, що знаходить своє вираження у покладенні на винного позбавлень і обмежень особистого, майново­го або іншого характеру (покарання), котрі покладаються на нього спеціально уповноваженим органом держави — судом.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільна небезпечного діяння, яке містить склад злочину, перед­баченого КК України.

Склад злочину — це сукупність закріплених у кримінальному законі об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких вчине­не суспільне небезпечне діяння визнається злочином. Будь-який склад злочину містить обов'язкові елементи:

• об'єкт (те, на що посягає злочин і чому він заподіює або ство­рює загрозу заподіяння певної шкоди);

• об'єктивна сторона (зовнішня сторона (форма) поведінки людини, котра виявляється у вчиненні злочинного діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює небезпеку заподіяння шко­ди об'єкту злочину);

• суб'єкт (особа, що вчинила злочин);

• суб'єктивна сторона (психічне ставлення особи до вчиню­ваного нею діяння, тобто ті психічні процеси, які характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину).

Отже, склад злочину є єдиною і достатньою підставою криміна­льної відповідальності. Тобто з того моменту, коли особа вчинила злочин, між нею та державою виникають певні юридичні відноси­ни, а саме кримінально-правові відносини. Суб'єктами даних пра­вовідносин є, з одного боку особа, яка вчинила злочин, а з іншо­го — держава в особі органів дізнання, слідства, прокуратури і суду.

Основи правознавства України_____________________________287

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути і піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (у цьому полягає принцип презумпції невинуватості). Таким чином, і кримінальна відповідальність виникає з моменту набрання обвинувальним вироком суду законної сили і закінчується, за загальним правилом, моментом припинення відбування покарання. .,. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу. Це стосується і тих !. випадків, коли за той самий злочин особу було раніше притягнуто до кримінальної відповідальності в іншій країні.

§ 7. Кримінальне покарання та його види

Порушення особою законодавства про кримінальну відповідаль­ність (вчинення злочину) може потягти за собою притягнення даної особи до кримінальної відповідальності, однією із форм реалізації якої є кримінальне покарання. Кримінальне покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в пе­редбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами. Таким чином, можна виділити ряд характерних ознак, які притаманні кримінальному покаранню:

• покарання є заходом примусу;

• застосовується від імені держави;

• застосовується лише за вироком суду;

• призначається лише для особи, визнаної винною у вчиненні

злочину;

• полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод за­судженого. Покарання не має на меті завдати фізичних страж­дань або принизити людську гідність.

До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані лише такі види покарань (дані види покарань розташовані за ступенем їх суворості від менш суворих до найсуворіших), які передбачені ст. 51 КК України.

1. Штраф — грошове стягнення, що накладається судом залеж­но від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового ста-

288 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

ну винного в межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян.

2. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу — може бути застосовано до особи, яка вчи­нила тяжкий чи особливо тяжкий злочин і має дане звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас.

3. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися пе­вною діяльністю — це заборона засудженому обіймати конкретно визначені судом посади або займатися певною діяльністю у будь-яких органах державної служби, органах місцевого самоврядуван­ня, приватних, комерційних, підприємницьких або інших (незалеж­но від форм власності) структурах чи організаціях.

4. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у віль­ний від роботи чи навчання час безоплатних суспільне корисних робіт, які встановлюються на термін від 60 до 240 годин. Даний вид покарання не може бути призначений для окремих категорій засу­джених: інвалідів першої або другої груп, вагітних жінок, осіб пе­нсійного віку, а також військовослужбовців строкової служби.

5. Виправні роботи встановлюються на термін від 6 місяців до 2 років за місцем роботи засудженого із відрахуванням в дохід дер­жави від десяти до двадцяти відсотків із суми заробітку. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебува­ють у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли 16 років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, но­таріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, по­садових осіб місцевого самоврядування.

6. Службове обмеження для військовослужбовців застосовується на термін від 6 місяців до 2 років (із суми грошового забезпечення відраховується в дохід держави від десяти до двадцяти відсотків). Даний вид покарання не застосовується до військовослужбовців строкової служби.

7. Конфіскація майна — це примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю за­судженого. Конфіскація може бути повна або часткова. Повна кон­фіскація майна полягає в безоплатному примусовому вилученні всього майна, що належить засудженому (додаток до КК України встановлює перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим

Основи правознавства України_____________________________289

вироком), часткова — у вилученні саме вказаної у вироку суду ча­стини майна засудженого або певних, перелічених у вироку суду, предметів у власність держави.

8. Арешт полягає у триманні засудженого в умовах ізоляції тер­мін від 1 до 6 місяців. Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті. Арешт не застосовується до осіб віком до 16 років, вагі­тних жінок та до жінок, які мають дітей віком до 7 років.

9. Обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-ви­конавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням за­судженого до праці терміном від 1 до 5 років. Даний вид покаран­ня не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та інвалідів першої та дру­гої груп.

10. Утримання військовослужбовців у дисциплінарному баталь­йоні призначається лише військовослужбовцям строкової служби на термін від 6 місяців до 2 років.

11. Позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщен­ня його на певний термін у кримінально-виконавчі установи термі­ном від 1 до 15 років.

12. Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особ­ливо тяжких злочинів і застосовується лише у тих випадках, коли суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний термін.

Довічне ув'язнення не застосовується до осіб, що вчинили зло­чин у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагіт­ності під час вчинення злочину або на момент постановлення виро­ку.

При призначенні покарання суд враховує особу витого та обста­вини, що пом 'якшують або обтяжують покарання. Обставини, які пом'якшують покарання, перелічені у ст. 66 КК України, однак да­ний перелік не є вичерпним. Суд може визнати такими, що пом'я­кшують покарання, й інші обставини. Обставини, які обтяжують покарання, чітко визначені у ст. 65 КК України.

Для неповнолітніх осіб (тобто тих, які не досягли 18-річного віку), визнаних винними у вчиненні злочину, встановлено окремий перелік видів покарань.

290 П. М. Каркач, Е. О. Головко, Д. І. Барановський та