- •Автори:
- •Рецензенти:
- •Розділ перший Основи теорії держави та права
- •Розділ другий Окремі галузі права України
- •Розділ третій Судові, правоохоронні та правозахисні органи України
- •Передмова
- •§ 1. Поняття та ознаки держави
- •5) Наявність можливості видавати закони та інші нормативно-правові акти, які є загальнообов'язкові для населення всієї країни;
- •§ 2. Функції держави
- •§ 3. Форми держави
- •§ 4. Форми державного устрою
- •§ 5. Політичний режим
- •§ 6. Механізм (апарат) держави
- •§ 7. Правова держава
- •Глава // основи теорії права
- •§ 1. Поняття, сутність та ознаки права
- •§ 2. Право в системі соціальних норм. Норми права і норми моралі
- •§ 3. Система права та її структура
- •§ 4. Джерела права
- •§ 5. Закони і підзаконні нормативні акти
- •§ 6. Правові відносини
- •§6.1. Поняття та риси правових відносин
- •§ 6.2. Суб'єкти правових відносин
- •§ 6.3. Об'єкти правових відносин
- •§ 6.4. Зміст правових відносин
- •§ 6.5. Юридичні обов'язки учасників правовідносин
- •§ 6. 6. Юридичні факти
- •§ 7. Правомірна поведінка, правопорушення, юридична відповідальність
- •§7.1. Поняття правомірної поведінки
- •§ 7.2. Правопорушення. Склад і види правопорушень
- •§ 7.3. Юридична відповідальність
- •§ 8. Законність, правопорядок і демократія
- •§8.1. Поняття законності
- •§ 8.2. Функції законності
- •§ 9. Гарантії законності і правопорядку
- •§ 10. Демократія
- •Розділ другий окремі галузі права україни
- •Глава III
- •Основи конституційного права україни
- •§ 1. Конституційне право — провідна галузь національного права
- •§ 2. Конституція України — Основний Закон держави
- •§ 3. Конституційна форма правління, державного устрою і політичного режиму
- •§4. Поняття громадянства України
- •§ 4.1. Підстави набуття громадянства України
- •§ 4.2. Підстави припинення громадянства в Україні
- •§ 4.3. Втрата громадянства
- •§ 5. Конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина
- •§5.1. Поняття основних прав, свобод і обов'язків
- •§ 5.2. Гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина
- •§ 6. Конституційні інститути демократії
- •§6.1. Виборча система в Україні
- •§ 6.2. Референдуми в Україні
- •Глава IV органи державної влади та місцевого самоврядування
- •§ 1. Поняття державного органу України
- •§ 2. Система органів державної влади
- •§ 2.1. Верховна Рада України
- •§ 2.2. Правовий статус народного депутата України
- •§ 2.3. Президент України
- •§ 2.4. Кабінет Міністрів України
- •§ 2.5. Центральні органи виконавчої влади в Україні
- •§ 2.6. Місцеві органи виконавчої влади
- •§ 2.7. Органи місцевого самоврядування
- •§ 3. Територіальний устрій України, Автономної Республіки Крим
- •§ 4. Внесення змін до Конституції України
- •Глава V основи трудового права україни
- •§ 1. Поняття і предмет трудового права
- •§ 2. Джерела трудового права
- •§ 3. Колективний договір
- •§ 4. Трудовий договір: поняття, зміст і види трудового
- •§ 5. Контракт — особливий вид трудового договору
- •§ 6. Порядок укладення трудового договору
- •§ 7. Припинення трудового договору
- •§ 7.1. Припинення трудового договору з ініціативи працівника
- •§ 7.2. Припинення трудового договору з ініціативи власника
- •§ 8. Робочий час
- •§ 9. Час відпочинку
- •§ 10. Трудова дисципліна. Дисциплінарна відповідальність
- •§ 11. Матеріальна відповідальність працівників
- •§12. Оплата праці
- •§ 13. Охорона праці
- •§ 14. Індивідуальні трудові спори
- •§ 15. Колективні трудові спори
- •VI основи цивільного права україни
- •§ 1. Сутність, предмет і структура цивільного права
- •§ 2. Акти цивільного законодавства
- •§ 3. Цивільно-правові відносини
- •§ 4. Суб'єкти цивільних правовідносин
- •§ 5. Об'єкти цивільних правовідносин
- •§ 6. Правочини
- •§ 7. Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов'язків
- •§ 8. Цивільно-правова відповідальність
- •§ 9. Позовна давність
- •10. Особисті немайнові права фізичних осіб
- •11. Власність та право власності. Поняття обмежених речових прав
- •§ 12. Право інтелектуальної власності
- •§ 13. Загальні положення про зобов'язання
- •§ 14. Поняття і види цивільно-правових договорів
- •§ 14.1. Договір купівлі-продажу
- •§14.2. Договір дарування
- •§ 14.3. Договір міни
- •§ 14.4. Договір майнового найму (оренди)
- •§ 14.5. Договір побутового прокату
- •§ 14.6. Договір позики
- •§ 15. Зобов'язання, що виникають із заподіяння шкоди
- •§ 16. Поняття спадкування
- •§ 16.1. Спадкування за заповітом
- •§ 16.2. Спадкування за законом
- •Глава VII основи фінансового права україни
- •§ 1. Сутність, предмет і система фінансового права
- •§ 2. Джерела фінансового права
- •§ 3. Фінансовий контроль
- •§ 4. Бюджетна система України
- •§ 5. Оподаткування в Україні
- •§ 7. Банківська система України
- •§ 8. Правові основи грошового обігу в Україні
- •Глава VIII основи житлового законодавства
- •§ 1. Житлове законодавство
- •§ 2. Житловий фонд України
- •§ 3. Надання жилих приміщень
- •§ 4. Приватизація державного житлового фонду в Україні
- •§ 5. Житлові приміщення в будинках державного та громадського житлових фондів
- •§ 6. Службові житлові приміщення і гуртожитки
- •Глава IX основи сімейного законодавства україни
- •§ 1. Сімейний кодекс
- •§ 2. Шлюб
- •§ 3. Шлюбний договір
- •§ 4. Особисті немайнові права та обов'язки подружжя
- •§ 5. Майнові права подружжя
- •1. Право особистої приватної власності дружини та чоловіка, до якого належить:
- •§ 6. Права та обов'язки подружжя по утриманню
- •§ 7. Права та обов'язки матері, батька і дитини
- •§ 8. Позбавлення батьківських прав
- •§ 9. Припинення шлюбу
- •1. У позасудовому порядку:
- •2. У судовому порядку:
- •§ 10. Визнання шлюбу недійсним
- •1. Шлюб є недійсним з самого початку:
- •2. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду:
- •§ 11. Усиновлення (удочеріння)
- •§ 12. Опіка, піклування та патронат над дітьми
- •§ 13. Застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства
- •Глава X основи аграрного права україни
- •§ 1. Предмет та методи аграрного права
- •§ 2. Джерела аграрного права
- •§ 3. Аграрне законодавство України
- •§ 4. Аграрна реформа в Україні
- •§ 5. Організаційно-правові форми сільськогосподарського виробництва
- •§ 6. Правовий статус селянського (фермерського) господарства
- •§ 7. Правове становище сільськогосподарських кооперативів
- •§ 8. Робочий час і час відпочинку
- •Глава XI основи земельного права україни
- •§ 1. Сутність, предмет і система земельного права України
- •§ 3. Види земель та їж правовий статус
- •§ 4. Право власності на землю
- •§ 5. Право приватної власності на землю
- •§ 6. Право користування землею. Оренда землі
- •§ 7. Земельна частка (пай)
- •§ 8. Порядок вирішення земельних спорів
- •Глава XII підприємницьке (господарське) законодавство
- •§ 1. Поняття підприємницької діяльності
- •§ 2. Суб'єкти підприємницької діяльності
- •Глава xi11 основи екологічного права україни
- •§ 1. Сутність, предмет і система екологічного права України
- •§ 2. Джерела екологічного права
- •§ 3. Екологічні права та обов'язки громадян
- •§ 4. Права і обов'язки власників природних ресурсів і природокористувачів
- •§ 5. Природно-заповідний фонд України
- •§ 6. Червона книга України
- •Глава XIV основи адміністративного права україни
- •§ 7. Поняття, предмет і система адміністративного права
- •§ 2. Джерела адміністративного права
- •§ 3. Державне управління в Україні
- •§ 4. Державна служба в Україні. Правовий статус державних службовців
- •§ 5. Поняття і склад адміністративного правопорушення
- •§ 6. Адміністративна відповідальність
- •§ 7. Адміністративні стягнення
- •§ 8. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
- •§ 9. Провадження в справах про адміністративні правопорушення
- •Глава XV митне право україни
- •§ 1. Поняття і предмет митного права
- •§ 2. Митні органи України
- •§ 3. Митний контроль
- •§ 4. Організація митного контролю
- •Глава XVI кримінальне право україни
- •§ 1. Поняття, предмет і система кримінального права України
- •§ 2. Кримінальний кодекс України
- •§3. Поняття і ознаки злочину
- •§ 4. Стадії вчинення злочину
- •§ 5. Співучасть у вчиненні злочину
- •§ 6. Кримінальна відповідальність
- •§ 7. Кримінальне покарання та його види
- •§ 8. Поняття неосудності
- •§ 9. Кримінальна відповідальність неповнолітніх
- •§ 10. Покарання
- •Глава XVII кримінально-виконавче законодавство україни
- •§ 1. Характеристика кримінально-виконавчого законодавства та правовий статус засуджених
- •§ 2. Органи і установи виконання покарань
- •Розділ третій судові, правоохоронні та правозахисні органи україни
- •Глава XVIII і правосуддя в україні
- •§ 1. Судова система
- •§ 2. Конституційний Суд України
- •3. Суди загальної юрисдикції
- •Глава XIX правоохоронні органи україни
- •§ 1. Поняття та система правоохоронних органів
- •§ 2. Органи міліції
- •§ 3. Служби безпеки України
- •§ 4. Органи прокуратури
- •§ 4.1. Мета і завдання прокурорського нагляду
- •§ 5. Державна податкова служба
- •Глава XX правозахисні органи україни
- •§ 1. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
- •§ 2. Нотаріат в Україні
- •§ 3. Адвокатура в Україні
- •Автори:
- •Рецензенти:
- •Головко в. О., Каркач п. М., Барановський д. І., Кузьмін б. М., Іванов с. М.
- •Розділ перший Основи теорії держави та права
§ 4. Стадії вчинення злочину
Законодавство про кримінальну відповідальність розрізняє такі стадії вчинення злочину:
• підготовка до злочину;
• замах на злочин;
• закінчений злочин.
Підготовка до злочину — це підшукування або пристосування засобів чи знарядь, співучасників або змова на вчинення злочину (ст. 14 КК). Таким чином, підготовка до злочину є початковою стадією умисного злочину, під час якої особа ще безпосередньо не вчиняє злочин, але спрямовує свої зусилля на підготовку до його вчинення.
Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі (ст. 15 КК), тобто замах на злочин — це є по суті невдала спроба посягання на об'єкт злочину, оскільки діяння винного не спричинили йому шкоди, а злочин не доводиться до кінця з причин, які не залежать від волі винного і всупереч його бажанню довести злочин до кінця. Закон поділяє замах на злочин на два види: закінчений і незакінчений.
Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Прикладом цього може служити випадок, коли особа, бажаючи позбавити іншу людину життя, стріляє у неї, спричиняючи, таким чином, тяжке поранення, але потерпілий залишається живим внаслідок вчасно наданій медичній допомозі.
Замах на вчинення злочину є не закінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця. Наприклад, особа проникла у квартиру і почала складати речі у сумку, але в цей момент її затримав власник. У такому випадку має місце незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна.
Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки злочину, тобто злочин вважається закінченим у тому випадку, якщо об'єктивні і суб'єктивні ознаки вчиненого злочину повністю відповідають об'єктивним і суб'єктивним ознакам складу злочину,
Основи правознавства України______________________________283
передбаченого в Особливій частині КК України. Потрібно зазначи-Рти, що в одних випадках для визнання певних злочинів закінченими необхідне настання суспільне небезпечних наслідків у результаті злочинних діянь (злочини з матеріальним складом), в інших і для визнання злочину закінченим не потрібне настання суспільно небезпечних наслідків (злочини з формальним складом).
Особа, яка з власної волі остаточно припиняє підготовку до злочину або замах на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця, вважається такою, що добровільно відмовилася від
закінчення злочину.
§ 5. Співучасть у вчиненні злочину
Злочин може бути вчинений як однією особою, так і спільними діями декількох (двох і більше) осіб (співучасть). Вчинення злочину у співучасті становить більшу суспільну небезпеку, ніж вчинення його однією особою, полегшує його скоєння і приховування.
Вчинення злочину у співучасті визнається обставиною, яка обтяжує відповідальність і покарання. Такими є умисне вбивство, шахрайство, де обтяжуючими (кваліфікуючими) обставинами є їх вчинення групою осіб.
У Кримінальному кодексі зазначено, що співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину (ст. 26 КК), тобто, співучасть — це об'єднання, коли кілька осіб вчинюють один і той же злочин спільно і умисно.
Об'єктивні ознаки співучасті — вчинення одного і того самого злочину декількома (двома і більше) особами, спільно.
Суб'єктивні ознаки співучасті — це умисна спільна участь у вчиненні умисного злочину.
У злочинах, які стосуються з необережності, співучасті бути не може. Не буде співучасті і тоді, коли одна особа діє умисно, а інша — з необережності. Кожен із співучасників повинен мати ознаки суб 'єкта злочину — тобто бути фізичною, осудною особою, досягти віку кримінальної відповідальності (16 років, а в окремих випадках — 14 років) або мати ознаки спеціального суб'єкта (наприклад, службова особа, військовослужбовець, водій транспортного засобу тощо).
284_______П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.
Стаття 27 КК визначає, що залежно від ролі, яку виконували співучасники злочину, вони поділяються:
• виконавець;
• організатор;
• підбурювач;
• пособник.
Виконавець (співвиконавець) — це особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності (неосудні, психічно хворі, які не досягай віку кримінальної відповідальності), вчинила злочин, передбачений Кримінальним кодексом.
Без виконавця немає співучасті, оскільки він безпосередньо реалізує злочинний намір співучасників, тобто вчиняє конкретні злочинні діяння. Тому виконавець -— головна, центральна фігура у співучасті.
Організатор — особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його підготовкою чи вчиненням. Функції організатора можуть бути такими: підшукування учасників злочину, розробка плану, підшукування об'єктів і жертв посягання, керівництво підготовкою і діями співучасників, фінансування, «прикриття» діяльності злочинних груп тощо. Організатор — найбільш небезпечна фігура співучасті.
Підбурювач — це особа, яка схилила інших співучасників завдяки своєму бажанню, рішучості вчинити злочин. Це може бути здійснено такими засобами, як: прохання, умовляння, погроза, шантаж, підкуп, насильство, наказ підлеглому, обіцянка винагороди.
Пособник — це особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину.
Пособник може вчинити діяння як активними діями, так і бездіяльністю (наприклад, сторож по домовленості із співучасниками, залишив на час вчинення злочину об'єкт без охорони; касир не закрив сейф). Пособник, як підмовник і організатор, не бере безпосередньої участі у скоєнні злочину, але на практиці не виключається,
Основи правознавства України_____________________________285
коли можливе об'єднання у діяльності співучасників відразу декількох ролей. Наприклад, особа може бути одночасно і організатором, і виконавцем злочину, підбурювачем, і пособником, і т. п. Ці обставини враховуються судом при призначенні покарання. За об'єктивними ознаками співучасть поділяється на просту і складну.
Проста співучасть (спів-виконавство) — це форма, де всі співучасники є виконавцями конкретного злочину і виконують однакову роль. Наприклад, один тримає потерпілого, другий забирає гаманець з грошима, третій — погрожує мовчати.
Складна співучасть (співучасть з розподілом ролей) — коли співучасники виконують різні ролі: виконавець, організатор, підбурювач, пособник.
За суб'єктивними ознаками (за стійкістю зв'язків, стійкістю умислу) розрізняються такі форми співучасті:
• вчинення злочину групою осіб;
• вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб;
• вчинення злочину організованою групою;
• вчинення злочину злочинною організацією.
Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини КК, яка передбачає вчинений ним злочин.
Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною ст. 27, у якій зазначені види співучасників, і статтею Особливої частини КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.
Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалось їхнім умислом і домовленістю. Наприклад, співучасники домовились на вчинення грабежу, а виконавець під час заволодіння майном вбив потерпілого. У цьому випадку виконавець відповідає за розбій і вбивство (ексцес виконавця), а інші співучасники — за грабіж, на який була змова.
Якщо виконавець (співвиконавець) добровільно відмовився від вчинення злочину, він від кримінальної відповідальності звільняється. Інші співучасники несуть відповідальність за підготовку до злочину або замах на злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець. Не підлягають кримінальній відповідальності при
286 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.
добровільній відмові і організатор, підбурювач та пособник, якщо вони своїми активними діями відвернули вчинення злочину виконавцем або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, який готується або вчиняється.
Співучасть є самостійним інститутом і має важливе значення в кримінальному праві, оскільки дає змогу правильного застосування норм Кримінального кодексу.
