§ 4. Стадії вчинення злочину

Законодавство про кримінальну відповідальність розрізняє такі стадії вчинення злочину:

• підготовка до злочину;

• замах на злочин;

• закінчений злочин.

Підготовка до злочину — це підшукування або пристосування засобів чи знарядь, співучасників або змова на вчинення злочину (ст. 14 КК). Таким чином, підготовка до злочину є початковою ста­дією умисного злочину, під час якої особа ще безпосередньо не вчиняє злочин, але спрямовує свої зусилля на підготовку до його вчинення.

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом ді­яння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчи­нення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі (ст. 15 КК), тобто замах на зло­чин — це є по суті невдала спроба посягання на об'єкт злочину, оскільки діяння винного не спричинили йому шкоди, а злочин не доводиться до кінця з причин, які не залежать від волі винного і всупереч його бажанню довести злочин до кінця. Закон поділяє за­мах на злочин на два види: закінчений і незакінчений.

Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Прикладом цього може служити випадок, коли особа, бажаючи по­збавити іншу людину життя, стріляє у неї, спричиняючи, таким чином, тяжке поранення, але потерпілий залишається живим вна­слідок вчасно наданій медичній допомозі.

Замах на вчинення злочину є не закінченим, якщо особа з при­чин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця. Наприклад, особа проникла у квартиру і почала складати речі у сумку, але в цей мо­мент її затримав власник. У такому випадку має місце незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна.

Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі озна­ки злочину, тобто злочин вважається закінченим у тому випадку, якщо об'єктивні і суб'єктивні ознаки вчиненого злочину повністю відповідають об'єктивним і суб'єктивним ознакам складу злочину,

Основи правознавства України______________________________283

передбаченого в Особливій частині КК України. Потрібно зазначи-Рти, що в одних випадках для визнання певних злочинів закінчени­ми необхідне настання суспільне небезпечних наслідків у результаті злочинних діянь (злочини з матеріальним складом), в інших і для визнання злочину закінченим не потрібне настання суспільно небезпечних наслідків (злочини з формальним складом).

Особа, яка з власної волі остаточно припиняє підготовку до зло­чину або замах на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця, вважається такою, що до­бровільно відмовилася від

закінчення злочину.

§ 5. Співучасть у вчиненні злочину

Злочин може бути вчинений як однією особою, так і спільними діями декількох (двох і більше) осіб (співучасть). Вчинення злочину у співучасті становить більшу суспільну небезпеку, ніж вчинення його однією особою, полегшує його скоєння і приховування.

Вчинення злочину у співучасті визнається обставиною, яка об­тяжує відповідальність і покарання. Такими є умисне вбивство, шахрайство, де обтяжуючими (кваліфікуючими) обставинами є їх вчинення групою осіб.

У Кримінальному кодексі зазначено, що співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчи­ненні умисного злочину (ст. 26 КК), тобто, співучасть — це об'­єднання, коли кілька осіб вчинюють один і той же злочин спільно і умисно.

Об'єктивні ознаки співучасті — вчинення одного і того само­го злочину декількома (двома і більше) особами, спільно.

Суб'єктивні ознаки співучасті — це умисна спільна участь у вчиненні умисного злочину.

У злочинах, які стосуються з необережності, співучасті бути не може. Не буде співучасті і тоді, коли одна особа діє умисно, а інша — з необережності. Кожен із співучасників повинен мати ознаки суб 'єкта злочину — тобто бути фізичною, осудною особою, досягти віку кримінальної відповідальності (16 років, а в окремих випад­ках — 14 років) або мати ознаки спеціального суб'єкта (наприклад, службова особа, військовослужбовець, водій транспортного засобу тощо).

284_______П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

Стаття 27 КК визначає, що залежно від ролі, яку викону­вали співучасники злочину, вони поділяються:

• виконавець;

• організатор;

• підбурювач;

• пособник.

Виконавець (співвиконавець) — це особа, яка у співучасті з ін­шими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності (неосудні, психічно хворі, які не досягай віку кримінальної відповідальності), вчинила злочин, передбачений Кримі­нальним кодексом.

Без виконавця немає співучасті, оскільки він безпосередньо реалізує злочинний намір співучасників, тобто вчиняє конкретні злочинні діяння. Тому виконавець -— головна, центральна фігу­ра у співучасті.

Організатор — особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його підготовкою чи вчиненням. Функції організатора можуть бути такими: підшукування учасників злочину, розробка плану, підшукування об'єктів і жертв посягання, керівництво під­готовкою і діями співучасників, фінансування, «прикриття» діяль­ності злочинних груп тощо. Організатор — найбільш небезпечна фігура співучасті.

Підбурювач — це особа, яка схилила інших співучасників завдя­ки своєму бажанню, рішучості вчинити злочин. Це може бути здій­снено такими засобами, як: прохання, умовляння, погроза, шантаж, підкуп, насильство, наказ підлеглому, обіцянка винагороди.

Пособник — це особа, яка порадами, вказівками, наданням засо­бів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла пере­ховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочи­ну чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Пособник може вчинити діяння як активними діями, так і безді­яльністю (наприклад, сторож по домовленості із співучасниками, залишив на час вчинення злочину об'єкт без охорони; касир не за­крив сейф). Пособник, як підмовник і організатор, не бере безпосе­редньої участі у скоєнні злочину, але на практиці не виключається,

Основи правознавства України_____________________________285

коли можливе об'єднання у діяльності співучасників відразу декіль­кох ролей. Наприклад, особа може бути одночасно і організатором, і виконавцем злочину, підбурювачем, і пособником, і т. п. Ці об­ставини враховуються судом при призначенні покарання. За об'єктивними ознаками співучасть поділяється на просту і скла­дну.

Проста співучасть (спів-виконавство) — це форма, де всі спів­учасники є виконавцями конкретного злочину і виконують однакову роль. Наприклад, один тримає потерпілого, другий забирає гама­нець з грошима, третій — погрожує мовчати.

Складна співучасть (співучасть з розподілом ролей) — коли співучасники виконують різні ролі: виконавець, організатор, підбу­рювач, пособник.

За суб'єктивними ознаками (за стійкістю зв'язків, стійкістю умислу) розрізняються такі форми співучасті:

• вчинення злочину групою осіб;

• вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб;

• вчинення злочину організованою групою;

• вчинення злочину злочинною організацією.

Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідаль­ності за статтею Особливої частини КК, яка передбачає вчинений ним злочин.

Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною ст. 27, у якій зазначені види співучасників, і статтею Особливої частини КК, яка передба­чає злочин, вчинений виконавцем.

Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалось їхнім умислом і домовленістю. Наприклад, співучасники домовились на вчинення грабежу, а виконавець під час заволодіння майном вбив потерпілого. У цьому випадку виконавець відповідає за розбій і вбивство (ексцес виконавця), а інші співучасники — за грабіж, на який була змова.

Якщо виконавець (співвиконавець) добровільно відмовився від вчинення злочину, він від кримінальної відповідальності звільняєть­ся. Інші співучасники несуть відповідальність за підготовку до зло­чину або замах на злочин, від вчинення якого добровільно відмови­вся виконавець. Не підлягають кримінальній відповідальності при

286 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

добровільній відмові і організатор, підбурювач та пособник, якщо вони своїми активними діями відвернули вчинення злочину вико­навцем або своєчасно повідомили відповідні органи державної вла­ди про злочин, який готується або вчиняється.

Співучасть є самостійним інститутом і має важливе значення в кримінальному праві, оскільки дає змогу правильного застосуван­ня норм Кримінального кодексу.