§ 5. Поняття і склад адміністративного правопорушення

Адміністративним правопорушенням (проступком) може бути винне діяння. Що ж вкладає законодавець у поняття адміністрати­вне правопорушення?

Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопору­шення адміністративним правопорушенням (проступком) ви­знається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, ,. права і свободи громадян, на встановлений порядок управлін­ня і за яку законом передбачено адміністративну відповідаль­ність (ст. 9 КпАП).

Як бачимо, у кодексі вживаються як рівнозначні поняття два тер­міни: «адміністративне правопорушення» і «адміністративний про­ступок», але останній не є особливим різновидом адміністративних правопорушень.

Виходячи з вищенаведеного визначення адміністративного пра­вопорушення (проступку), можна стверджувати, що воно може бути тільки винне діяння і мати такі ознаки:

а) протиправність;

б) винність;

в) суспільна шкідливість;

г) караність.

Протиправність означає, що дію чи бездіяльність прямо забо­ронено адміністративно-правовими нормами. Якщо ж такої заборо­ни немає, то діяння не може вважатися проступком, а тому не тяг­не адміністративної відповідальності.

Винність характеризує психічне ставлення порушника до вчи­неного діяння та його наслідків. Особа може вчинити проступок як навмисно, так і з необережності. Форма вини (умисел чи необере­жність) береться до уваги під час накладення стягнення або при звільненні від відповідальності. Якщо ж вина відсутня, то діяння не може бути визнано адміністративним проступком.

Суспільна шкідливість як ознака адміністративного проступку полягає у завданні шкоди (наприклад, ушкодження зелених наса­джень) або у створенні умов для настання шкідливих наслідків (на­приклад, порушення правил дорожнього руху чи правил пожежної безпеки).

Основи правознавства України_____________________________257

Караність полягає у можливості застосування адміністративних стягнень, тобто адміністративним проступком буде лише таке про­типравне, винне діяння, за яке законодавством передбачено застосу­вання адміністративних стягнень.

Розглянуті ознаки є характерними для будь-якого адміністратив­ного проступку. Але проступок — це конкретне діяння, яке відбулося в реальній дійсності. Для висновку про те, чи є конкретне діяння проступком, його потрібно порівняти з закріпленим законодавче опи­сом цього діяння, яке

прийнято називати юридичним складом.

Юридичний склад адміністративного правопорушення (про­ступку) — це встановлена правом сукупність ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок. Таку сукупність ознак, як відомо, складають чотири еле­менти: суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона.

Суб'єктом адміністративного проступку є особа, яка його вчинила. Це, по-перше, лише фізична особа (людина). По-друге, суб'єктом може бути не будь-яка фізична особа, а лише осудна, тоб­то така, яка здатна розуміти значення своїх дій та керувати ними. По-третє, на момент вчинення проступку особа повинна досягти 16-річного віку. У багатьох статтях Кодексу вказуються і спеціальні ознаки суб'єкта: водії, батьки, військовослужбовці, посадові особи, керівники та інші.

Суб'єктивна сторона адміністративного проступку — це внутрішнє психічне ставлення суб'єкта до вчиненого ним проступ­ку та його шкідливих наслідків, а також мотив і мета протиправно­го діяння. Психічне ставлення виявляється у вигляді вини, яка (про що йшлося вище) може бути у формі умислу та необережності. Проступок вважається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчи­нила, усвідомлювала протиправність своєї дії чи бездіяльності, пе­редбачала шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання. А вчинення проступку з необережності полягає в тому, що особа-порушник передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (легковажність) або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачи­ти (необачність). Мотив та мета, як ознаки суб'єктивної сторо­ни, також можуть братися до уваги при притягненні до відповідаль­ності за деякі проступки: незаконне придбання або зберігання без

258_______П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін. мети збуту

наркотичних засобів; самовільне використання з корис­ливою метою електричної або теплової енергії чи газу; публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції з метою прово­кації непокори.

Об'єкт адміністративного проступку — це те, на що він пося­гає, а саме: суспільні відносини, які регулюються правовими норма­ми. Це можуть бути відносини в галузі охорони праці (наприклад, порушення встановлених термінів виплати заробітної плати), в га­лузі охорони природи (знищення корисної для лісу фауни), в галузі зв'язку (ушкодження таксофонів), на транспорті (керування транс­портними засобами особами, які перебувають у стані сп'яніння), в галузі торгівлі (обман покупця) та в деяких інших галузях. Часто об'єктом виступають відносини власності (дрібне розкрадання), громадського порядку (завідомо неправдивий виклик спеціальних служб), порядку управління (проживання без паспорта).

Об'єктивна сторона адміністративного проступку — су­купність ознак, які характеризують зовнішню сторону проступку, а саме:

а) заборонене діяння (дія чи бездіяльність);

б) шкідливі наслідки;

в) причинний зв'язок між діяннями та наслідками;

г) час, місце, спосіб, обстановка;

д) засіб, знаряддя вчинення проступку.

Необхідно зазначити, що серед перерахованих ознак основною і обов'язковою є ознака, яка характеризує саме діяння (розкрадан­ня, пияцтво, торгівля, збереження, ухилення тощо). Інші ж ознаки будуть обов'язковими лише тоді, коли на них прямо вказується у статтях кодексу. Так, шкідливі наслідки і причинний зв 'язок є обов'язковими в таких складах проступків, як, наприклад, потрава посівів, ушкодження шляхів та залізничних переїздів, знищення або ушкодження зелених насаджень. А час вчинення проступку має значення при притягненні до відповідальності за полювання в за­боронені строки, порушення тиші у нічний час. Місце береться до уваги у таких проступках, як поява у громадських місцях у нетве­резому стані, розпивання спиртних напоїв на виробництві, полю­вання в заборонених місцях.

Усі вказані елементи юридичного складу є обов'язковими для визнання конкретного діяння адміністративним проступком. Відсут-

Основи правознавства України_____________________________259

ність хоча б одного з них свідчить про відсутність складу проступку взагалі. У таких випадках дія особи не буде визнана адміністрати­вним проступком. Слід також зазначити, що не є адміністративним проступком дія, яка хоч і передбачена законодавством, що встано­влює адміністративну відповідальність, але вчинена в стані:

1. Крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує громадському порядку та порядку управління, власності, правам і свободам громадян, якщо ця небезпека не могла бути усу­нута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Наприклад, таких причин може бути вчинено порушення правил дорожнього руху водієм, який доставляє травмо­вану людину в лікарню.

2. Необхідної оборони, тобто при захисті громадського порядку та порядку управління, власності, прав і свобод громадян від про­типравного посягання шляхом заподіяння особі, що посягає, шкоди, якщо при цьому не було перевищено меж необхідної оборони.

3. Неосудності, тобто коли людина не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, сла­боумства, іншого хворобливого стану.

Ці обставини, встановлені в ст.ст. 18—20 КпАП, виключають протиправність і суспільну шкідливість діянь і тим самим виключа­ють адміністративну відповідальність.