§ 5. Природно-заповідний фонд України

Верховна Рада України 22 вересня 1994 року затвердила Програ­му перспективного розвитку заповідної справи в Україні, де визна­чені правові основи розвитку заповідників України.

Природно-заповідний фонд — це ділянки суші і водного прос­тору, природні комплекси, об'єкти яких мають особливу природо­охоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виді­лені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навко­лишнього природного середовища. У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складо­ву частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.

Правовий режим природно-заповідного фонду України визнача­ється Законом України «Про природно-заповідний фонд» від 6 че­рвня 1992 року.

До природно-заповідного фонду України належать:

1) природні території та об'єкти — природні заповідники, біо-сферні заповідники, національні природні парки, регіональні ланд­шафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

2) штучно створені об'єкти — ботанічні сади, дендрологічні пар­ки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні па­рки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистец­тва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цін­ності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Залежно від походження, інших особливостей природних ком­плексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони заказники поділя­ються на:

— ландшафтні;

244_______П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

— лісові;

— ботанічні;

— загальнозоологічні;

— орнітологічні;

— ентомологічні;

— іхтіологічні;

— гідрологічні;

— загально геологічні;

— палеонтологічні;

— карстово-спелеологічні.

Серед пам'яток природи виділяють такі види:

— комплексні;

— ботанічні;

— зоологічні;

— гідрологічні;

— геологічні.

Збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом:

1. Встановлення заповідного режиму.

2. Організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів.

3. Проведення комплексних досліджень з метою розробки науко­вих основ їх збереження та ефективного використання.

4. Додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів при­родно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управ­лінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-пла­нувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз.

5. Запровадження економічних важелів стимулювання їх охоро­ни; здійснення державного та громадського контролю за додержан­ням режиму їх охорони та використання.

6. Встановлення підвищеної відповідальності за порушення ре­жиму їх охорони та використання, а також за знищення та ушко­дження заповідних природних комплексів та об'єктів.

7. Проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері.

8. Проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Основи правознавства України_____________________245

За порушення правил користування об'єктами природно-заповід­ного фонду наступає майнова, адміністративна та кримінальна від­повідальність.