§ 2. Право в системі соціальних норм. Норми права і норми моралі

Соціальні норми — це загальні правила поведінки людей у су­спільстві. До них відносяться норми, які упорядковують поведінку людей в суспільстві. В той же час існують і технічні норми, які ха­рактеризують ставлення людини до природи, техніки, засобів виро­бництва. Усі соціальні норми мають спільну мету — регулювати поведінку людей — і поділяються на окремі види, в тому числі:

• норми права — прийняті та забезпечені державою загальнообо­в'язкові правила поведінки, які надають учасникам відносин певні права і покладають на них певні обов'язки;

• норми моралі — правила поведінки, що ґрунтуються на існую­чих у суспільстві уявленнях про справедливість, честь, совість та забезпечені силою громадської думки;

• норми-звичаї — правила поведінки, встановлені різними віро­сповіданнями й обов'язкові для віруючих;

• корпоративні норми — правила поведінки, вироблені організа­ціями корпоративного типу (рухами, партіями), які підтримуються владою.

Безумовно, в системі соціальних норм найбільш значущими є норми права і моралі. Вони взаємодіють у процесі соціального регулювання, їх вимоги в більшості випадків збігаються. Так, право і мораль оцінюють дії, що посягають на життя, власність, свободу та інше. Водночас норми права і норми моралі мають ознаки від­мінності. Головна з них полягає у тому, що норми права закріпля­ються в Конституції, законах, інших нормативно-правових актах, а норми моралі існують у свідомості людей. Люди свідомі того, що таке добро і зло, чесність, порядність та непорядність. Така відмін­ність логічно породжує іншу — норми права забезпечуються при-

Основи правознавства України__________________________________29

мусовою силою держави, а норми моралі — силою громадського впливу.

§ 3. Система права та її структура

Система права — це сукупність чинних норм права, яка харак­теризується єдністю та внутрішньою узгодженістю і поділяється на інститути та галузі права.

• Єдність системи права зумовлюється тим, що все право ґрун­тується на єдиних принципах гуманізму, справедливості, охороня­ється державою і передбачає застосування державного примусу, а також зумовлене матеріальними, соціальними, культурними та іншими умовами життя суспільства.

• Узгодженість системи права — це зумовлена наявність субор-динаційних і координаційних зв'язків між нормами, інститутами, галузями права та відсутність суперечностей в середині цієї систе­ми.

• Поділ системи права означає поділ системи на відносно са­мостійні структурні елементи, такі як: а) структура норм права; б) структура правових інститутів; в) структура підгалузі права; г) структура галузі права; д) структура систем права.

Основи поділу системи права на інститути і галузі права є предме­том і методом правового регулювання. Предмет правового регулю­вання — це якісно однорідні суспільні відносини, що регулюються правом. Так, предметом регулювання трудового права є трудові від­носини, предметом фінансового права є відносини, що регулюють рух публічних фінансів, предметом аграрного права є суспільні від­носини, що виникають у зв'язку з утворенням фермерських госпо­дарств, сільгоспкооперативів та інших господарств і здійснення ними господарської діяльності.

Вирішення питань про предмет правового регулювання пов'яза­но зі співвідношенням держави і громадського суспільства.

Метод правового регулювання — це сукупність прийомів, за­собів, за допомогою яких право впливає на суспільні відносини. До найбільш загальних методів належать:

1) імперативний (владний), коли правове становище суб'єктів побудоване на їх субординації, тобто підпорядкованості, здійсню­ється зверху донизу на владно-імперативній основі.

ЗО_______П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

2) децентралізований (диспозитивний) метод, коли йдеться про відносини між рівноправними суб'єктами, які можуть самостійно обирати той чи інший варіант поведінки на основі договору, майно­вими, поновлюваними санкціями. Він поширений у трудовому, ци­вільному праві.

Первинні методи правового регулювання конкретизуються і ви­являються в різних сполученнях. Вони знаходять своє продовжен­ня в методах, що характеризують ті чи інші структурні сукупності спільних відносин. До цих методів відносяться:

1) метод матеріального і морального заохочення спрямовані на стимулювання матеріальної зацікавленості виконання завдань та підвищення робочої і творчої активності, кваліфікації та інше;

2) метод рекомендацій застосовується до самоврядних організа­цій, до яких не можуть застосовуватися владно-імперативні методи впливу. Він характерний для підприємницького, корпоративного та інших галузей законодавства. Держава може впливати на них тільки шляхом дозволів, надання організаційної допомоги, рекомендацій­них актів, які містять норми права, але їх застосування покладено на розсуд цих організацій. Держава, приймаючи акти у формі реко­мендацій, надає дозвіл, який повинен сприяти розвитку ініціативи суб'єктів права.

Структура системи права — це її внутрішній устрій. Головни­ми структурними елементами системи права є норми права, інсти­тути права, підгалузі права, галузі права. Вони конкретизують зміст поняття права. Доцільно проаналізувати кожен структурний еле­мент системи права.

Правова норма — первинний найменший структурний елемент права, правило поведінки, що визнане і охороняється державою. Норма права безпосередньо надає юридичного значення суспільним відносинам і виражається у правовому приписі. Відтворення зако­нодавцем у правовому приписі змісту суспільних відносин, їх сто­рони впливає на життєдіяльність припису у регулюванні цих відно­син. Норма права є тим першим елементом, який відчуває на собі зміни у праві.

Інститут права — це уособлена група юридичних норм, які регулюють суспільні відносини конкретного виду. Він регулює окрему ділянку, сторону суспільного життя і є складовою частиною однієї або кількох галузей права. Виходячи з галузевої належності,

Основи правознавства України_____________________________________31

правові інститути поділяються на інститути цивільного, процесу­ального, адміністративного та інших галузей права. Наприклад, інститут відшкодування шкоди складається із норм цивільного і тру­дового права.

Підгалузь права — сукупність правових інститутів, що об'єкти­вно складається в межах однієї галузі права. Підгалузь права регу­лює специфічне коло відносин у межах сфери правового регулю­вання відповідної галузі права. Підгалузь права є обов'язковим компонентом кожної галузі і притаманна тільки великим галузям права. Наприклад, у складі фінансового права мають місце такі під­галузі права як бюджетне, податкове, у цивільному — авторське, спадкове.

Галузь права — це сукупність норм, які регулюють певні сфери однорідних суспільних відносин, найбільший структурний підроз­діл і центральна ланка права, їх можна поділити на такі види:

1) профілюючі (фундаментальні), до яких відносяться конститу­ційне, кримінальне, цивільне, адміністративне, кримінально-проце­суальне право. Характерна особливість цих галузей права в тім, що вони містять вихідний правовий матеріал, який потім використову­ється при формуванні інших галузей права, а також концентрують галузеві методи правового регулювання;

2) спеціальні, в яких головні правові режими модифіковані, при­стосовані до особливих сфер життя суспільства. Наприклад, земе­льне, трудове право та ін.;

3) комплексні, для яких характерне сполучення різнорідних інститутів профілюючих (фундаментальних) та спеціальних галу­зей. Наприклад, торгове, морське право.

Уся система права поділяється на два масиви — матеріальне і процесуальне право. Матеріальне право регулює суспільні відно­сини між людьми. Процесуальне — визначає порядок розслідуван­ня і судового розгляду злочинів, вирішення спорів, конфліктів і т. д.