Що таке патріотизм?

Любіть Україну всім серцем своїм

І всіми своїми ділами.

В. Сосюра

Батьківщину не вибирають. Вона – така ж даність, як сонце, трави і води…

Патріотизм – одне з найголовніших почуттів духовно непоруйнованої людини. Найчастіше його розуміють як любов до свого краю, відданість рідному народові, готовність заради них на жертви і подвиги.

Наша земля мала багатьох люблячих синів і дочок, які не мислили свого життя без рідного краю. Ще Шевченко ствердив:

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра.

І кожен, хто усвідомлював себе маленькою часточкою України, розумів, що «для нас вона в світі єдина, одна…» (В Сосюра.)

Лише Бог знає, скільки наших земляків віддали своє життя за Батьківщину на кривавих шляхах історії. Можна навести сотні прикладів самопожертви українців заради рідної землі. Серед них – і визвольні змагання січових стрільців, і бій під Крутами, і протистояння кривавій більшовицькій владі воїнів ОУН-УПА, і боротьба з фашистами у лавах радянського війська… У людей могли бути різні політичні переконання, різні уявлення про те, що є благом для Батьківщини, але всі вони були подібними у тому, що заради порятунку України віддали найдорожче – своє життя.

Вражає сила любові до рідного краю таких патріотів, як Пантелеймон Куліш, Іван Франко, Леся Українка, Євген Маланюк, Олег Ольжич, Олена Теліга, Василь Стус, Олесь Гончар… Коли дізнаєшся про їхнє життя, починаєш розуміти, що любов до Батьківщини повинна бути дієвою. Маю на увазі не тільки жертовність людини в кризові для Вітчизни періоди історії. Упевнена, що справжній патріотизм – це ще й уміння берегти свою Україну щоденно. Не забруднювати її води і повітря, не виснажувати земель, не знищувати флору і фауну… Не менш важливо – дбати про духовне і фізичне здоров’я народу. І оскільки кожен із нас – його частинка, то починати необхідно із себе – із власного щоденного способу життя.

Прикладом такого патріотизму може бути Микола Баглай – герой роману Олеся Гончара «Собор». Хлопець добре розумів, що люди мають навчитися берегти і духовний спадок попередніх поколінь, і матеріальні пам’ятки нашої історії, і первозданну красу та чистоту природи. Мені імпонує відношення цього юнака до історії і сучасності, особливо його думка про те, що ми не повинні «пройти життя людиною-авоською, відцвісти свої весни пустоцвітом». Найголовніше – бути корисним і для конкретних людей, і для країни в цілому.

Отже, патріотизм – не тільки у словах про любов до Батьківщини чи у самопожертві заради неї, але й у щоденній праці задля її добра.

Учімося любити і берегти свою Україну, бо вона у нас – одна!

(П. Л. А.)

3. Прочитайте наведений текст.

Багато хто вважає, що поняття «Батьківщина» на сьогодні не актуальне, називаючи себе космополітами, тобто грома­дянами світу. Батьківщина... Нам змалечку намагалися прищепити любов до неї, але кожен трактує це слово по-різно­му. Для когось це держава, за яку він ладен був віддати життя під час Великої Вітчизняної війни. Для декого це неза­лежна країна від Петрівки до мису Сарич і від Чопу до Червоної Зірки. Є й такі, хто вважає себе космополітами.[1, с.93]

ВИКЛАДІТЬ свій погляд на цю проблему (створіть власне висловлювання відповідно до критеріїв оцінювання на зовнішньому тестуванні).

Отже, метою освітньої галузі, у тому числі її мовного і літературного компонентів, є розвиток особистості, яка б володіла такими ключовими компетентностями: соціальними (активна участь у суспільному житті; здатність знайти, зберегти і розвинути себе як особистість, розвиток комунікативних якостей; здатність розв'язувати проб­леми; формування світоглядних і загальнолюдських ціннісних орієнтирів); мотиваційними (розвиток творчих здібностей, здатності до навчання, самостійності мислення); функціональними (уміння оперувати набутими знаннями, сформованими навичками, використовувати їх у практичному житті). У процесі дорослішання дитина має сформувати систему цінностей, яка б допомогла їй побудувати щасливе особисте життя, реалізувати інтелектуальний і творчий потенціал, узгоджуючи власні потреби із загальним благом; усвідомити свою національну приналежність і толерантно ставитися до інших народів, народностей, рас і культур. Але це можливо лише тоді, коли в особистості – духовні пріоритети, коли вона спроможна власну свободу обмежити добровільно обраним моральним законом.

Духовність українського народу, уся наша етнопедагогіка ґрунтуються на християнських цінностях, які лягли в основу і всієї європейської цивілізації. Їх не можна замінити жодними іншими релігійними, філософськими і т. д. поняттями, бо це, у кінцевому результаті, призведе до виродження і загибелі українців як народу. Уся наша історія за останні сто років, у тому числі й проблеми сьогодення, є яскравим тому підтвердженням. Якщо ми хочемо виростити покоління дітей духовно багатих, інтелектуально розвинених, котрі будуть здатні створити державу Україну, у якій у мирі, злагоді і співпраці будуватимуть своє успішне життя люди різних національностей, то нам необхідно подолати в освітньому просторі підхоплений у радянські часи хвороботворний вірус неприйняття релігійних і національних основ виховання дитини.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Авраменко О. М., Дідух Т. І., Чукіна В. Ф. Українська мова та література: Власні висловлення: Ре­комендації щодо написання власного висловлення. Крите­рії оцінювання. Зразки власних висловлень. – Вид. 2-е, виправл., доповн. / Авраменко О. М., Дідух Т. І., Чукіна В. Ф. – К.: Грамота, 2012.

2. Вертій О. Методика вивчення української літератури на сучасному етапі: основні ознаки і поняття / Вертій О. // Дивослово. – 2012. – №3.

3. Вонітова Н., Горбач О. Рости тільки на радість. Методичний посібник для дошкільних дитячих закладів / Вонітова Н., Горбач О. – Чернівці, 2010.

4. Гриців Т. Г. Виховання учнівської молоді на засадах народної педагогіки: навчально-методичний посібник / Гриців Т. Г. – Чернівці, 2012.

5. Державний стандарт базової і повної середньої освіти. Проект. Освітня галузь «Мови і літератури» // Дивослово. – 2011. – №8.

6. Клочек Г. Концепція реформування літературної освіти в середній школі (предмет – українська література) / Клочек Г. // Дивослово. – 2011. – №10.

7. Маковій ґ. Затоптаний цвіт / ґ. Маковій. – Київ, 1993.

8. Маковій ґ. Золоте віно з бабусиної скрині / ґ.Маковій. – Чернівці, 1993.

9. Маковій ґ. Очі згори / ґ. Маковій. – Київ, 1996.

10. Маковій ґ. Пісні одного села / ґ. Маковій. – Чернівці, 2005.

11. Маковій ґ. У світі рослин / ґ. Маковій. – Чернівці, 2006.

12. Новий тлумачний словник української мови у трьох томах, т.2. – К., 2003. – 546.

13. Огірко О. Формування духовності педагогів засобами християнської педагогіки / Огірко О. // Педагогічний пошук. – 2003. – № 3 (39).

14. Оржеховська В. М., Тарасова Т. В. Духовність – це здоров’я молодого покоління: – Навч.-метод. пос. Вид. 2-е, доп./ В. М. Оржеховська, Т. В. Тарасова. – Тернопіль, 2005.

15. Світанок. Книга друга: колективний збірник за сторінками газети «Економічно-благочестивий вісник» / за редакцією ґарафіни Маковій . – Чернівці, 2013.

16. Шелехова Г. Т., Тихоша В. І., Корольчук А. М, Новосьолова В. І., Остаф Я. І. / За ред. Скуратівського Л. В. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова 5 – 12 класи / Шелехова Г. Т., Тихоша В. І., Корольчук А. М, Новосьолова В. І., Остаф Я. І. / За ред. Скуратівського Л. В. – К.: «Перун», 2005.

16