Священна чаша

Порівнявшись із хатиною пічника, Андрій вирішив усе-таки перевірити, чи залишилася на місці сільська святиня - врятована священиком церковна чаша, яку після знищення церкви селяни закопали в чорнозем. Хлопець сторожко ступав навколо хати і, наблизившись до заповітного місця, побачив при мерехтливо-загадковому зоряному світлі, що воно не зрушене і вкрилося рівними і соковито-густими стеблинками трави. Він перебирав рослини, шукаючи улюбленого зілля, немов бавлячись, зірвав кілька схожих листочків, розтер пальцями краєць одного з них - і тоді враз озвався донезмоги знайомий запах м'яти, тонкий і добрий, милий, як хустка матері.

Уже світало: перші сонячні промені, зненацька вихопившись із-за небокраю, висвітлили небо - зорі раптово зблідли, хоч поодинокі з них ще де-не-де мигтіли, поволі згасаючи. Андрій тихо-тихесенько відступив від таємничого місця і мало-помалу вирушив нерівною дорогою, вкритою густо-зеленими смугами рослин, на яких з листкових країв звисали вранішні роси, сріблясто-білі і прозорі. Коли оглянувся на садибу пічника, побачив: там, над скарбним місцем, підводилося полум'я, велике і променисте; багряно-палахкотливий стовп, що розкидав жовтогарячі іскри увсібіч, мов блискавки, набирав обрисів священної чаші, схованої селянами, які навіть під страхом смерті не виказали-таки своєї таємниці (За В. Баркою).

Орієнтовні питання для бесіди:

― Про яку чашу йдеться у тексті?

― Що змушувало селян ховати її, ризикуючи власним життям?

― Що говорить цей епізод із твору Василя Барки «Жовтий князь» про духовну сторону життя українців у першій половині ХХ століття?

― Як ви думаєте, чи стали б сучасні українці ризикувати, а то й жертвувати власним життям заради духовної святині? Чому? (Про що це свідчить?)

ІІ. Можна виконувати цілий ряд мовних завдань протягом кількох уроків на основі текстів, об’єднаних однією темою. Це дозволяє, крім повторення орфограм і пунктограм, розглянути певну проблему глибше і в процесі її осмислення та обговорення готувати учнів до усного чи письмового твору:

1. Навчальний диктант.

Причарувати мовою

Відомо, що мова кожного народу – явище давнє, її коріння сягає в доісторичні часи. Вона є найгеніальнішим витвором багатьох поколінь. Кожне витво­рене й прийняте для вживання слово – це своєрідний символ сформованої ідеї, мета якої проникнути у світ природи і в людську сутність, у світ людського духу. Вироблення граматичних законів, творення нової лексики – справа тисячоліть.

У великому творчому процесі народжується мова людини, а з нею народжується й найприроднішс єднання – народ. Мова стає тією субстанцією, що породжує народ, націю: створилася мова – виникає, починає діяти народ. То ж не дивно, що коли наступає загроза зникнення мови, то надходить і загроза смерті народу, носія мови.

Дехто ладен зарахувати мову тільки до засобів комунікації, інструменту порозуміння між людьми, спілкування між народами. Насправді це не так. У мові закодовує нація усю свою історію, свій всебічний багатовіковий досвід, здобутки культури, світоглядні ідеї, свою самобутність. У ній вся розгадана й нерозгадана природа нації, її духу, прагнень, ідей. З нею і тільки через неї розвивається культура. І в цілому світі, в кожному ви^/падку це явище неповторне, у всіх відношеннях самобутнє. Тому як ніхто не має права відбирати життя в людини, так ніхто не має права відбирати мову. Коли ж народ сам, добровільно чи під примусом, стає на шлях зречення рідної мови, – він стає на шлях самогубства (За Г. Нудьгою).

Завдання після аналізу помилок: стисло сформулюйте і запишіть у робочому зошиті основну думку тексту.