22. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова особа.

Державна служба — професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах, установах і підприємствах щодо практичного виконання їх завдань і функцій.

Державна служба може бути розглянута в декількох аспектах:

соціальному, тобто державна служба як соціальна категорія - це професійне здійснення за дорученням держави громадсько-корисної діяльності особами, які обіймають посади в державних організаціях;

політичному - як діяльність з реалізації державної політики, досягнення відпрацьованих усіма політичними силами державно-політичних цілей і завдань у суспільстві і державі;

соціологічному - це практична реалізація функцій держави, компетенції державних органів;

правовому - юридичне встановлення державно-службових відносин, при реалізації яких і досягається практичне виконання посадових обов'язків, повноважень службовців і компетенції державних органів.

Посадова особа державного апарату — це державний службовець, який уповноважений на виконання управлінської функції, наділений публічно-правовим статусом, здійснює державно-владні повноваженнями, приймає обов'язкові для інших осіб визначені законодавством правові акти, може бути притягнутим до підвищеної юридичної відповідальності.

Державними службовцями є не тільки працівники органів державної виконавчої влади, як це традиційно вважалося, але й депутати парламенту, судді, прокурори, інші особи, що обіймають посади в державних органах та організаціях. 

23. Принципи організації і діяльності державного апарату

Основні принципи організації і діяльності державного апарату,

1)  пріоритет прав і свобод людини;

2)  єдність і поділ влади;

3)  верховенство права — виражається, наприклад, у праві оскарження в суді рішень державних органів, відшкодуванні шкоди, заподіяної їх незаконними діями;

4)  законність;

5)  ієрархічність — підлеглість по вертикалі;

6)  організаційно-правова зв’язаність діяльності державних органів і посадових осіб;

7)  поєднання виборності і призначуваності;

8) демократизм методів і стилю роботи;

9) змінюваність;

10)  поєднання колегіальності та єдиноначальності;

11)  гласність і урахування громадської думки;

12)  професійна компетентність;

13) економічність, програмування, науковість;

14)  право рівного доступу до державної служби.

24. Принцип поділу влади. Механізм стримувань і противаг.

Перш за все, поділ влади покликане стати гарантом  демократизму державного ладу, не допустити авторитаризму і тоталітаризму. Далі, даний принцип націлений на те, щоб домагатися раціональності і ефективності в управлінні державою, запобігати односторонні і помилкові рішення питань державного життя. Це досягається головним чином за допомогою системи стримувань і противаг, яка є ефективним інструментом забезпечення балансу влад. Нарешті, поділ влади не виключає, а передбачає їх кооперацію, синхронізацію їх зусиль у вирішенні найважливіших завдань, що стоять перед державою і суспільством. Загострення відносин між владою, особливо між законодавчою і виконавчою, здатне різко послабити і навіть паралізувати управління країною.

У поділу влади є свої межі. Це - принцип організації і здійснення влади, насамперед на загальнодержавному рівні.