16. Поняття і структура форми держави.

Платон поділяв держави за формою, виходячи з того, хто здійснює управління державою. Він виділяв п’ять форм держави: аристократія —справедливе правління найкращих, тимократія — правління найбільш сильних воїнів, олігархія — правління невеликою кількістю найбагатших членів суспільства, демократія — влада народу, тиранія — влада однієї особи. Він вказував на можливість поступового переростання однієї форми в іншу.

форма держави складається

з трьох головних елементів: форми правління, форми державного

устрою та форми політичного режиму, що характеризують систему

взятих в єдності способів організації державної влади, територіаль-

ного устрою і методів та способів здійснення влади.

З цього визначення випливають ознаки, притаманні даному по-

няттю.

1. Вчення про форму держави розкриває зовнішні істотні особли-

вості будь-якої держави, що відрізняють її від інших держав.

2. Елементи форми держави органічно взаємопов’язані і характе-

ризують з різних боків єдине явище, в рамках якого справляють вза-

ємний вплив один на одного.

3. Форма держави через характеристику власних елементів (форми

правління, державного устрою і державно-правового режиму) відо-

бражає істотні ознаки держави як організації конкретного суспільства

на певному історичному етапі його розвитку.

4. Форма держави пов’язана зїї сутністю і призначенням. Існує опо-

середкований вплив форми держави на розвиток демократичних засад,

громадянського суспільства, правової соціальної державності тощо.

5. Форма держави багато в чому визначає сутність і призначення

держави. Хоча в цьому сенсі немає прямого зв’язку між формою і сут-

ністю держави, проте існує опосередкований вплив форми держави на

розвиток демократичних засад, громадянського суспільства, правової

соціальної державності.

форми держави впливає велика кількість чинників.

До таких чинників, що значною мірою визначають конкретну форму

держави, слід віднести: політичні — ступінь розвитку суспільного та

державного життя, завдання і цілі, що ставить перед собою держава,

економічні — економічний устрій держави, матеріальні умови життя суспільства, економічні зв’язки держави; ідеологічно-культурні — домінування у суспільстві певних ідеологій, культурний рівень народу,

характер релігійних міркувань, історичні традиції; соціально-національні — наявність у державі різних національностей, соціальних

груп і класів, які здатні впливати на розвиток форми держави; міжнародні — вплив інших країн, міжнародних організацій, міжнародного співробітництва щодо конкретної держави.

17. Форма правління держави, її різновиди.

Форма правління — це елемент форми держави, який характеризує способи формування вищих органів державної влади, їх компетенцію, структуру, принципи взаємовідносин та ступінь участі населення в їх формуванні.

Традиційно в науці розрізняють дві форми

правління — монархію і республіку.

Монархія — це форма державного правління, при якій вища державна влада фактично або формально належить одній особі (монарху) і, як правило, передається у спадок представникам правлячої династії.

Монархія характеризується низкою ознак.

1. Главою держави є монарх (цар, король, шах, імператор).

2. Влада, як правило, набувається у спадок і зберігається пожиттєво.

3. Монарх уособлює вищу державну владу за власним правом, а не

в порядку делегування від народу.

4. Монарх є непідлеглим будь-яким іншим суб’єктам влади.

5. Монарх не несе конкретної політичної і юридичної відповідальності за результати свого правління.

У науці розрізняють необмежені та обмежені монархії.

Необмежена монархія — це форма правління, при якій влада монарха не обмежується іншими органами

Деспотична монархія характеризується тим, що влада монарха-

деспота спирається на могутній військово-бюрократичний апарат,

монарх обожнюється, наділяється особливими надлюдськими якостя-

ми (Давній Єгипет, Вавілон, Ассирія та ін.).

Абсолютна монархія є характерною для останнього етапу існування феодальних держав, виступає на противагу феодальній роздробленості (Росія XVII–XVIII ст. ст., Франція перед революцією 1789 р.). В обмежених монархіях влада монарха обмежена повноваженнями інших державних органів, коли в державі відсутня писана конституція як окремий акт (Велика Британія) або конституцією за наявності писаної конституції (Іспанія). До обмежених монархій належать:

Станово-представницька монархія — це форма правління, при якій влада монарха обмежена станово-представницькими органами(наприклад, Земськими соборами в Росії)

Дуалістина монархія — це форма правління, при якій влада монарха обмежена законодавчими повноваженнями парламенту.

Республіка (від лат. res publika — загальна справа) — це така форма правління, при якій вищі органи державної влади обираються безпосередньо народом або формуються виборними установами напевний строк.

Республіка характеризується такими ознаками.

1. Виборність вищих органів держави безпосередньо або опосередковано народом, тобто представницький характер державної влади.

2. Змінюваність вищих посадових осіб і державних органів у результаті виборів.

3. Строковість повноважень вищих посадових осіб держави і державних органів.

4. Відповідальність вищих посадових осіб держави за неналежне

виконання своїх повноважень перед народом або вищим представницьким органом.

5. Верховенство актів, які видаються вищим представницьким органом країни.

18. Форма державного устрою, її різновиди.

Форма державного устрою — це елемент форми держави, який характеризує внутрішню структуру держави, спосіб її територіального поділу, співвідношення держави як єдиного цілого з її складовими частинами, міру централізації та децентралізації державної влади

Виділяють дві форми державного устрою: просту (унітарну) і складну

(федеративну, конфедеративну та ін.).

Унітарна держава — це єдина цілісна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами.

Унітарна держава характеризується такими ознаками.

1. Має єдині вищі органи державної влади (глава держави, парла-

мент, уряд, судові органи та ін.), яким підпорядковуються або підконт-

рольні місцеві органи.

2. Не містить відокремлених територіальних утворень, що мають

ознаки суверенності.

3. Має єдину для всієї держави систему законодавства.

4. Управління єдиними збройними силами і правоохоронними ор-

ганами здійснюється центральними органами державної влади.

5. Має єдине громадянство.

6. Одноособове представництво від усієї держави у міжнародних взаємовідносинах на рівні держав.

Федеративна держава (союзна, від лат. fedus — союз) — це склад-

на союзна держава, що містить державні утворення (республіки,

штати, землі, кантони тощо), які мають деякі риси державного су-

веренітету, певну юридично визначену політичну самостійність.

Ознаками федеративної держави є такі.

1. Територія федерації складається із територій її суб’єктів, які

можуть встановлювати власний адміністративно-територіальний по-

діл.

2. Існують два рівня органів державної влади і управління — фе-

дерації та її суб’єктів (наприклад, у Російській Федерації — президент

РФ, Федеральні збори РФ, уряд РФ, Верховний Суд РФ та ін., а також

президенти, законoдавчі збори, уряди, верховні суди республік, що

входять до складу РФ).

3. Для федерації характерним є двопалатний парламент, в якому одна з палат представляє інтереси суб’єктів федерації.

4. Законодавство складається із законодавства федерації і законодавства суб’єктів федерації, яке не може суперечити законодавству федерації.

6. Можливість дворівневої системи судових та правоохоронних органів.

7. Наявність зовнішніх атрибутів (столиця, прапор, герб, гімн)федерації і суб’єктів федерації

19. Державний режим: поняття та різновиди.

Державний режим означає сукупність прийомів, методів, форм, способів здійснення політичної державної влади в суспільстві, і характеризує ступінь політичної свободи, правове положення особи в суспільстві, а також тип політичної системи, що панує в країні.

Ознаками виділення державного режиму в окремій тип є: - спосіб формування органів влади; - співвідношення між гілками влади; - становище і роль політичних партій та громадських організацій; - правовий статус особи; - рівень економіко-господарського розвитку; - рівень політичної свідомості суспільства; - порядок функціонування правоохоронних органів і паралельних органів; - встановлена правова система, її особливості і характер; - історичні, культурні традиції, звичаї народу, тощо.

На сьогодні вчені поділяють державні режими на демократичні й антидемократичні (тоталітарні, авторитарні, расистські), тому основним критерієм класифікації держав по даній ознаці є демократизм форм і методів здійснення державної влади. Для рабовласницьких держав характерні і деспотія й демократія; для феодалізму - необмежена влада феодала, монарха, і народні збори; для сучасної держави - тоталітаризм, і правова демократія.

20. Механізм держави і його структура. Державний апарат та його ознаки.

Механізм держави — це сукупність державних органів,

установ, підприємств та інших державних інститутів, за посе-

редництвом яких практично здійснюються завдання і функції

держави

Загальними рисами для всіх різновидів державних організацій, які

входять до складу механізму держави, є те, що:

1) вони за своєю природою є державними інститутами на відміну

від громадських або приватних організацій;

2) за їх посередництвом практично виконуються завдання і функції

держави;

3) вони утворюються за рішенням уповноважених органів державної влади;

4) вони утримуються за рахунок бюджетних коштів;

5) їх працівники мають правовий статус державного службовця у

широкому розумінні, передусім особливі гарантії зайнятості та соціального захисту.

Державний апарат — це сукупність державних органів, їх

ланок і підрозділів, уповноважених безпосередньо здійснювати державну владу та управління, які спираються у своїй діяльності на

можливість застосування примусу.

Для більш змістовного вивчення державного апарату слід розглянути характерні його ознаки, а саме:

1) державний апарат є основним інститутом держави, представником державної влади у відносинах з населенням;

2) державний апарат наділений державно-владними повноваженнями, безпосередньо уповноважений їх здійснювати;

3) державний апарат є складною системою органів, що передбачає

поділ на відокремлені ланки та підрозділи як за функціональним критерієм — на гілки влади, так і за ієрархічними ознаками — на вищі та

нижчі органи тощо;

4) первинним елементом державного апарату, з якого складається

уся система державного апарату, є державний орган;

5) у державному апараті працюють на постійних засадах професій-

но підготовлені кадри — державні службовці;

6) державний апарат як система формується і функціонує на осно-

ві єдиних принципів організації і діяльності;

7) державний апарат функціонує в межах і порядку, встановлених

законодавством, тобто в певних правових формах;

8) державний апарат у своїй діяльності спирається на можливість

застосування примусу

21. Орган державної влади. Класифікація органів державної влади.

Державний орган — це структурно виокремлений, внутрішньо

організований колектив державних службовців, які посідають ви-

значені законодавством посади, наділені відповідною компетенцією

для виконання певних владно-управлінських функцій і завдань дер-

жави.

Залежно від соціальної природи державні органи поділяються на

первинні та вторинні. Первинні органи створюються шляхом безпо-

середнього волевиявлення народу, якщо народ визнається джерелом

державної влади, або успадкуванням, якщо джерелом влади вважаєть-

ся монарх. Первинним державним органом за умов республіканського

правління є парламент, ним може бути президент, якщо його обирає

безпосередньо народ. Вторинні органи утворюються первинними,

є похідними від останніх і їм підзвітні.

Залежно від функціонального спрямування державні органи поді-

ляються на органи законодавчої, виконавчої та судової влади. Органом

законодавчої влади виступає парламент, який може бути однопалатним

або двопалатним. Виконавча влада здійснюється урядом, який при

парламентському правлінні очолює прем’єр-міністр, а за умов прези-

дентського — президент. Судам належить виключне право на здійснен-

ня правосуддя.

Залежно від способу утворення державні органи класифікують на

виборні, призначувані, успадковані. Типовим прикладом виборного

органу є парламент, призначуваного — кабінет міністрів, успадкова-

ного — монарх

Залежно від особового складу державні органи поділяються на

одноособові і колегіальні. Одноособовими державними органами є президент, генеральний прокурор. Колегіальні державні органи ухвалюють

рішення і вступають у правові відносини лише як певні колективи

державних службовців (парламент, уряд)

Кожний державний орган для здійснення своїх функцій і вирішен-

ня завдань наділяється компетенцією. Компетенція — це окреслений

законодавством певний обсяг повноважень.