
- •Якісний аналіз
- •Методи якісного аналізу
- •Хімічні фізико-хімічні Фізичні
- •Класифікація методів якісного аналізу
- •Макрометод мікрометод напівмікрометод
- •Умови проведення аналітичних реакцій
- •Способи виконання аналітичних реакцій
- •Хід аналізу
- •Кислотно – лужна класифікація катіонів
- •Класифікація аніонів
- •Використання неорганічних речовин у медицині
- •Домішки в лікарських препаратах
- •Кількісний аналіз
- •Методи кількісного аналізу хімічні фізико-хімічні фізичні
- •Суть титриметричного аналізу
- •Методи титриметрії
- •Вимоги до хімічних реакцій
- •Способи титрування
- •Види робочих розчинів
- •Вимоги до первинних стандартів
- •Способи відбору проб для титрування
- •Розрахункові формули в титриметричному аналізі
- •Кислотно – основне титрування (метод нейтралізації)
- •2) Протофільні (основні):
- •3) Амфіпротні (амфотерні) :
- •Окисно – відновні реакції
- •Окисно – відновне титрування (оксидиметрія)
- •Перманганатометрія
- •Йодометрія
- •Броматометрія
- •Нітритометрія
- •Методи осадження
- •Аргентометрія
- •Метод Мора
- •Метод Фаянса
- •Тіоцианометрія (метод Фольгарда)
- •Комлексонометрія
- •Інструментальні методи
- •Рефрактометрія
- •Фотометрія
- •Фотоколориметрія
- •Хроматографія
- •Паперова хроматографія
- •Іонообмінна хроматографія
Кислотно – основне титрування (метод нейтралізації)
Суть метода: Н+ + ОН– = Н2О
Робочі розчини:
– для визначення кислот 0,1н NaOH , 0,1н KOH
– для визначення основ 0,1н НС1 , 0,1н H2SO4
Речовини, з яких готують ці розчини, не стандартні, тому що луги поглинають з повітря вуглекислий газ і містять домішки відповідних карбонатів, а розчини концентрованих кислот – леткі речовини, тому з них готують вторинні стандартні розчини. Точну концентрацію цих розчинів встановлюють за стандартними речовинами або при титруванні розчинами відомої концентрації.
Первинні стандарти:
– для стандартизації розчинів кислот
Na2B4O7 · 10H2O – натрій тетраборат
Na2CO3 – натрій карбонат
– для стандартизації розчинів лугів
Н2С2О4 · 2Н2О – оксалатна (щавлева) кислота
КНС8Н4О4 – калій гідрогенфталат
Стандартизація робочих розчинів:
Na2B4O7 + 2HCl + 5H2O → 2NaCl + 4H3BO3
Na2CO3 + 2HCl → 2NaCl + CO2 + H2O
Н2С2О4 + 2NaOH → Na2C2O4 + 2H2O
КНС8Н4О4 + NaOH → КNaС8Н4О4 + H2O
Індикатори:
Кінцеву точку титрування визначають за допомогою кислотно-основних індикаторів.
№ п/п |
Індикатор |
Інтервал рН |
Перехід забарвлення |
1 |
Тропеолін ОО |
1,4 – 3,2 |
червоний → жовтий |
2 |
Метиловий оранжевий |
3,0 – 4,4 |
червоний → жовтий |
3 |
Метиловий червоний |
4,2 – 6,2 |
червоний → жовтий |
4 |
Нейтральний червоний |
6,8 – 8,0 |
червоний → жовтий |
5 |
Фенолфталеїн |
8,2 – 10,0 |
безбарвний → малиновий |
6 |
Алізариновий жовтий |
11,0 – 13,0 |
жовтий → бузковий |
Вибір індикатора:
Вибір індикатору проводять з урахуванням рН середовища розчину в кінцевій точці титрування.
титрування сильної кислоти сильною основою (й навпаки)
HCl + NaOH → NaCl + H2O
рН екв = 7 – нейтральний червоний
титрування слабкої кислоти сильною основою
СН3СООН + NaOH ↔ СН3СООNa + Н2О
Продукт реакції натрій ацетат піддається гідролізу й створює лужне середовище: рН екв > 7 – фенолфталеїн
титрування слабкої основи сильною кислотою
NH4OH + HCl ↔ NH4Cl + H2O
Продукт реакції амоній хлорид піддається гідролізу й створює кисле середовище:
рН екв < 7 – метиловий оранжевий, метиловий червоний
Застосування методу нейтралізації:
визначення кислот
HCl + NaOH → NaCl + H2O
сильна
СН3СООН + NaOH ↔ СН3СООNa + Н2О
слабка
визначення основ
NaOH + HCl → NaCl + H2O
сильна
NH4OH + HCl ↔ NH4Cl + H2O
слабка
визначення солей, що гідролізуються
NaHCO3 + HCl → NaCl + CO2 + H2O
сильна основа
NH4Cl + NaOH → NaCl + NH4OH
сильна кислота
Кислотно - основне титрування в
неводному середовищі
Кислотно-основне титрування в неводному середовищі розширює діапазон аналітичних визначень у порівнянні з водними розчинами.
Переваги методу:
дозволяє титрувати не тільки сильні кислоти й основи, але й слабкі та дуже слабкі кислоти, основи, їх солі та багатокомпонентні суміші без їх попереднього розділення;
дозволяє титрувати речовини, погано розчинні у воді;
дозволяє титрувати як безбарвні, так і кольорові розчини;
дає більш точні результати титрування порівняно з титруванням водних розчинів, тому що внаслідок малого поверхневого натяжіння органічних розчинників розміри крапель неводних рідин менше розмірів крапель водних розчинів.
Протолітична теорія Бренстеда – Лоурі:
Кислота – це сполука, що прагне віддати протон Н +:
НС1 ↔ Н+ + С1–
СН3СООН ↔ Н + + СН3СОО–
NH4+ ↔ Н+ + NH3
Основа – це сполука, що прагне приєднати протон Н +:
С1– + Н+ ↔ НС1
СН3СОО– + Н+ ↔ СН3СООН
NH3 + Н+ ↔ NH4+
Класифікація розчинників:
І . Протолітичні розчинники – це хімічні сполуки органічної або неорганічної природи, що виявляють кислотні або основні властивості. Вони поділяються на протогенні (кислотні), протофільні (основні) та амфіпротні (амфотерні).
1) Протогенні (кислотні) – це безводні кислоти :
– мурашина НСООН
– оцтова СН3СООН
– пропіонова С2Н5СООН
Чим більш сильні кислотні властивості розчинників, тим сильніший їх вплив на слабкі основи. Так, анілін (дуже слабка основа у воді) у середовищі безводної оцтової кислоти виявляє сильні основні властивості:
–
NH2
+
CH3COOH
↔ –NH3+
+ СН3СОО–