
- •Якісний аналіз
- •Методи якісного аналізу
- •Хімічні фізико-хімічні Фізичні
- •Класифікація методів якісного аналізу
- •Макрометод мікрометод напівмікрометод
- •Умови проведення аналітичних реакцій
- •Способи виконання аналітичних реакцій
- •Хід аналізу
- •Кислотно – лужна класифікація катіонів
- •Класифікація аніонів
- •Використання неорганічних речовин у медицині
- •Домішки в лікарських препаратах
- •Кількісний аналіз
- •Методи кількісного аналізу хімічні фізико-хімічні фізичні
- •Суть титриметричного аналізу
- •Методи титриметрії
- •Вимоги до хімічних реакцій
- •Способи титрування
- •Види робочих розчинів
- •Вимоги до первинних стандартів
- •Способи відбору проб для титрування
- •Розрахункові формули в титриметричному аналізі
- •Кислотно – основне титрування (метод нейтралізації)
- •2) Протофільні (основні):
- •3) Амфіпротні (амфотерні) :
- •Окисно – відновні реакції
- •Окисно – відновне титрування (оксидиметрія)
- •Перманганатометрія
- •Йодометрія
- •Броматометрія
- •Нітритометрія
- •Методи осадження
- •Аргентометрія
- •Метод Мора
- •Метод Фаянса
- •Тіоцианометрія (метод Фольгарда)
- •Комлексонометрія
- •Інструментальні методи
- •Рефрактометрія
- •Фотометрія
- •Фотоколориметрія
- •Хроматографія
- •Паперова хроматографія
- •Іонообмінна хроматографія
Суть титриметричного аналізу
Титриметричні (об’ємні) методи кількісного аналізу побудовані на точному вимірюванні об’єму розчину реагенту (титранту), який вступає в хімічну реакцію з досліджуваною речовиною. Концентрація титранту повинна бути відомою.
Титрування – це процес поступового додавання розчину з точно відомою концентрацією до досліджуваного розчину з метою встановлення об’єму титранту на реакцію з аналізованою речовиною.
Титрант (робочий розчин) – розчин, яким проводять титрування.
Точка еквівалентності – це момент у процесі титрування, коли кількість доданого титранту еквівалентна кількості аналізованої речовини.
Кінцева точка титрування – це момент видимої зміни властивостей розчину (зміна забарвлення, осад тощо). Часто для визначення кінцевої точки титрування у реакційну суміш додають допоміжні речовини – індикатори.
Методи титриметрії
кислотно-основне титрування (метод нейтралізації) – в основі лежить реакція нейтралізації: Н+ + ОН– = Н2О
окисно-відновне титрування – в основі лежить окисно-відновна реакція (наприклад, перманганатометрія: MnO4– + 8H+ + 5ē → Mn2+ + 4H2O )
осаджувальне титрування – в основі лежить реакція утворення осаду (наприклад, аргентометрія: Ag+ + Cl– = AgCl↓ )
метод комплексоутворення – в основі лежить реакція утворення комплексної сполуки.
Вимоги до хімічних реакцій
Реакція повинна відбуватися кількісно.
Реакція повинна відбуватися з достатньо високою швидкістю.
Реакція не повинна ускладнюватися побічними процесами.
Повинен існувати достовірний спосіб визначення точки еквівалентності.
Способи титрування
Пряме титрування – при титруванні відбувається реакція між досліджуваною речовиною та робочим розчином.
Зворотне титрування – до досліджуваного розчину додають надлишок (але точно виміряний) реактиву і через деякий час титрують цей надлишок робочим розчином.
Замісникове титрування – до досліджуваного розчину додають реактив і через деякий час титрують робочим розчином продукт реакції досліджуваної речовини з реактивом.
Види робочих розчинів
Первинні стандарти – розчини з точною концентрацією:
розчини з виготовленим титром (титр – це маса речовини в 1 мл розчину) – точно розраховану наважку зважують на аналітичних терезах, розчиняють у невеликій кількості води, переносять у мірну колбу і доводять водою до мітки;
розчини, виготовлені з фіксаналів.
Вторинні стандарти – розчини з приблизною концентрацією (наважку зважують на технохімічних терезах). Потім такі розчини треба стандартизувати, тобто встановлювати їх точну концентрацію. Тому вони називаються розчинами з встановленим титром.
Вимоги до первинних стандартів
речовина має бути хімічно чистою або легко очищуватися перекристалізацією;
речовина має бути стійкою на повітрі (не бути гігроскопічною, не всмоктувати вуглекислий газ із повітря й не розкладатися киснем повітря);
речовина має бути стійкою в розчині (не окиснюватися і не розкладатися);
речовина повинна добре розчинятися у воді (або в іншому розчиннику);
речовина повинна мати як можливо більшу еквівалентну масу (це зменшує відносну помилку при визначенні).