Методи осадження

Класифікація методів осадження:

• аргентометрія – робочий розчин AgNO₃;

• тіоцианометрія – робочий розчин KSCN або NH₄SCN;

• меркурометрія – робочий розчин Hg₂(NO₃)₂

Вимоги до реакцій осадження:

• осад повинен бути практично нерозчинним;

• осад повинен випадати швидко;

• не повинно бути побічних реакцій, що впливають на результати титрування;

• точка еквівалентності повинна легко фіксуватися.

Аргентометрія

• Суть метода: Ag⁺ + Hal^– → AgHal↓

• Методи аргентометрії: – метод Мора;

– метод Фаянса.

Метод Мора

• Суть метода: Ag⁺ + Сl^– → AgСl↓

Ag⁺ + Br^– → AgBr↓

• Робочий розчин:

0,1н або 0,05н розчин AgNO₃ – аргентум нітрат

• Первинні стандарти: NaCl, KCl

• Стандартизація робочого розчину:

AgNO₃ + NaCl → AgCl↓ + NaNO₃

• Індикатор:

K₂CrO₄ – калій хромат, утворює цегляний осад з зайвою краплею розчину AgNO₃:

2AgNO₃ + K₂CrO₄ → Ag₂CrO₄↓ + 2KNO₃

• Умови титрування:

– титрування можна проводити тільки у нейтральному середовищі, тому що у кислому середовищі осад Ag₂CrO₄ розчиняється, а у лужному відбувається розклад робочого розчину:

2AgNO₃ + 2NaOH → Ag₂O↓ + H₂O + 2NaNO₃

– галогенід титрують розчином AgNO₃, а не навпаки, тому що тільки за такої умови цегляний осад Ag₂CrO₄ утворюється в точці еквівалентності.

• Застосування методу Мора:

– визначення хлоридів та бромідів;

‼ Йодиди методом Мора не визначають, тому що осад AgI, що утворюється, сильно адсорбує індикатор K₂CrO₄ і точку еквівалентності визначити неможливо.

Метод Фаянса

Осади, що утворюються внаслідок тієї чи іншої реакції, адсорбують на своїй поверхні різні іони з розчину. Адсорбційна здібність осадів є вибірковою. В першу чергу адсорбуються ті іони, з яких складається сам осад. Так, наприклад, якщо до розчину KBr додавати розчин AgNO₃, то хоча в розчині будуть знаходитися іони K⁺, NO₃^– та Br^– (або Ag⁺ при надлишку AgNO₃), осад AgBr буде адсорбувати іони Br^– (або Ag⁺ при їх надлишку):

[AgBr]Br^– – до досягнення точки еквівалентності частинки осаду заряджені

негативно;

[AgBr]Ag⁺ – при надлишку AgNO₃ частинки осаду заряджені позитивно.

Тобто в процесі титрування в точці еквівалентності відбувається перезарядження частинок осаду.

На цих властивостях осадів ґрунтується метод Фаянса з використанням адсорбційних індикаторів.

• Адсорбційні індикатори – це слабкі органічні кислоти, в яких забарвлений аніон: HInd ↔ H⁺ + Ind^– .

адсорбційні індикатори	забарвлення
флуоресцеїн еозин	рожевий червоно-фіолетовий

Осади AgHal слабо забарвлені (білі або жовтуваті). Під час титрування частинки осаду заряджені негативно: [AgHal]Hal^– (безбарвний), тому забарвлені аніони індикатору відштовхуються від них і осад залишається незабарвленим. В точці еквівалентності після перезарядження частинок осаду аніони індикатору притягуються до поверхні осаду й осад забарвлюється: [AgHal]Ag⁺Ind^– (кольоровий).

• Застосування методу Фаянса:

– визначення хлоридів, бромідів та йодидів.

• Умови титрування:

– флуоресцеїн використовуються при визначенні хлоридів, бромідів та йодидів; еозин – тільки при титруванні бромідів і йодидів. Титрування хлоридів у присутності еозину не дає точних результатів, тому що осад забарвлюється раніше точки еквівалентності;

– для того щоб поверхня осаду була як найбільшою, титрування проводять при сильному збовтуванні, особливо біля точки еквівалентності;

– титрування не можна проводити на прямому сонячному світлі, тому що червоний осад може стати сірим, а потім чорним.