46

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ВЛАСТИВОСТЕЙ УВАГИ У ДІТЕЙ СТРАШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ……………………………………7

1.1. Теорії та фізіологічні основи уваги……………………...……………………7

1.2. Особливості розвитку властивостей уваги у дітей дошкільного

віку ………………………………………………………………………………..13

РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ З ВИВЧЕННЯ РОЗВИТКУ ВЛАСТИВОСТЕЙ УВАГИ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ …………………………………………………………..27

2.1. Діагностика рівнів розвитку властивостей уваги у дітей старшого дошкільного віку …………………………………………………………………27

2.2. Психолого-педагогічна програма розвитку властивостей уваги у дітей старшого дошкільного віку ……………………………………………………...32

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………….36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………39

ДОДАТКИ

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку суспільства у зв’язку із погіршенням уваги та її властивостей, значна увага дошкільників приділяється розробці різних засобів та методів для покращення цього психічного процесу.

Проблемі властивостей уваги у дітей приділяють увагу такі психологи і педагоги, як: В. Білоус, П. Гальперін, Ф.Гоноболин, Н. Добринін, І. Дубровіна, О. Єрмолаєв, Є. Ільїн, С. Левітіна, Р.С. Немов, А. Петровський, Т. Рібо,

П. Симонов та ін.

Є. Ільїн дає поняття про темперамент і його типи, властивості уваги та їх прояві при виконанні навчальних завдань, про особливості обліку властивостей нервової системи і темпераменту в процесі розвитку уваги.

І. Дубровіна характеризує властивості уваги і особливості їх прояву при виконанні навчальних завдань, способи розвитку властивостей уваги у дітей з різними індивідуально-типологічними особливостями.

Особливе місце займають також міркування багатьох авторів про фізіологічні особливості пережитого людиною почуття зусилля. Останнім десятиріччям питання уваги розглядається у працях В. Сухомлинського,

К. Ушинського та ін..

На значущість властивостей уваги для формування уваги підростаючого покоління вказували ряд вітчизняних психологів (Д. Ельконін, Л. Виготський, А. Запорожець, Н. Добринін і ін) пов'язують переважання мимовільної уваги з віковими психологічними особливостями дітей дошкільного віку. Увага – важлива сторона пізнавальної діяльності. Вихователю сучасного дошкільного навчального закладу необхідно знати особливості її формування. Згідно з поглядами К. Ушинського, увага є тими єдиними дверима нашої душі, через які, безумовно, проходять усі об'єкти зовнішнього світу, відображені свідомістю.

Вивчення психолого-педагогічної літератури дозволило виявити протиріччя між необхідністю розвитку властивостей уваги у дітей дошкільного віку, з одного боку, і недостатньою розробкою психологічних засобів його корекції у дітей дошкільного віку.

Виявлене протиріччя дозволило визначити проблему дослідження, яка полягає у вивченні особливостей прояву властивостей уваги у дітей старшого дошкільного віку.

Зважаючи на актуальність дослідження даної проблеми, нами було обрано тему курсового дослідження «Розвиток властивостей уваги у дітей старшого дошкільного віку».

Мета дослідження: теоретично обгрунувати та експериментально виявити розвиток властивостей уваги у дітей старшого дошкільного віку.

Об'єкт дослідження: закономірності розвитку властивостей уваги у дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження: особливості прояву закономірностей розвитку властивостей уваги у дітей старшого дошкільного віку.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати теоретичні підходи до вивчення уваги у психолого-педагогічній літературі.

2. З'ясувати особливості розвитку властивостей уваги у дітей старшого дошкільного віку .

3. Дослідити рівень розвитку властивостей уваги у дітей старшого дошкільного віку.

4. Розробити психолого-педагогічну програму розвитку властивостей уваги у дітей старшого дошкільного віку.

Методи дослідження: теоретичні - аналіз, синтез, узагальнення, класифікація,

індукція, дедукція; емпіричні – спостереження, тестування.

Структура роботи обумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи складає 44 сторінки. Список використаних джерел містить_ найменувань. Додатки займають_ сторінок.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ВЛАСТИВОСТЕЙ УВАГИ У ДІТЕЙ СТРАШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1. Теорії та фізіологічні основи уваги

Навколишнє середовище постійно впливає на орга­ни чуття людини, проте не всі подразники вона відображає однаково чітко. Захоплений своєю працею, робітник не по­мічає, що довкола нього відбувається, хоч на виробничій ділянці вирує життя: метушаться люди, гуркочуть механіз­ми. З того, що залишається в полі його зору, одне сприй­мається чітко, а інше відступає на задній план і тільки в міру потреби включається в зону ясного бачення.

Свідомість індивіда не спроможна відобразити все, що робиться навколо нього, не може з'ясувати водночас усі питання складного завдання. Для їх чіткого усвідомлення потрібне виділення окремих предметів і явищ дійсності та послідовне їх відображення. Можливості ясного бачення до­рослої людини обмежуються 4—6 об'єктами одночасно Тому вона завжди спрямована на щось, уважна до одних предметів і явищ навколишнього середовища й неуважна до інших.

Функцію уваги можна порівняти з лінзою, яка зби­рає у фокус сонячні промені й запалює дерево. Так і увага збирає у фокус розумові сили людини й спрямовує їх на розв'язування проблем, що постають перед нею. Саме зосередженість на об'єктах дає змогу поглибити бачення, деталізувати явища та успішно розв'язати проблему. Якщо людина розпорошує пізнавальні і продуктивні сили одно­часно на багатьох питаннях, у неї залишається менше сил, а звідси — слабкі результати. Послідовне зосередження уваги спочатку на одному питанні, а потім на іншому дає можливість глибше вивчати їх у всіх деталях і досягати ваго­міших успіхів.

Увага — не саме відображення, вона не має свого пред­мета пізнання. Це не самостійний психічний процес, а швид­ше його необхідна умова, форма окремої відображувальної й продуктивної діяльності на різних рівнях свідомості [23,с.311].

Отже, увага є формою організації психічної діяльності людини, яка полягає в спрямованості й зосередженості свідомості на об'єктах, що забезпечує їх виразне відображення.

Увага – це форма психічної діяльності людини, яка полягає в її спрямованості і зосередженості свідомості людини на певних об'єктах [22,с.232].

Увага завжди тісно пов'язана з діяльністю людини, за­безпечує її свідомий характер, а також нею стимулюється і регулюється. Діяти — означає бути уважним до об'єктів діяльності. Напруження в діяльності завжди пов'язане з від­повідним напруженням уваги. Увага слугує внутрішньою умовою психічної діяльності, завдяки увазі чуттєве відобра­ження об'єктів зовнішнього світу відбивається у свідомості суб'єкта, а кожний акт цілеспрямованої діяльності доходить до свідомості. Саме від зосередженості уваги залежать пов­нота, чіткість і ясність нашого сприймання, уявлення, вирішення повсякденних проблем.

Увага властива кожній людині, але розвинута по різному. На основі уваги розвивається уважність – це позитивна риса характеру. Ця риса здатна розвивати спостережливість – здатність помічати щось малопомітне, вона є складовою частиною кожного пізнавального процесу.

Увага не є самостійним психічним процесом. Вона не відображає властивості предмета, ні зв'язків, ні відношень між ними. Її змістом є зміст тієї психічної діяльності, в яку вона включається.

Таким чином, значення уваги в житті людини:

• Серед психічних явищ займає особливе місце.

• Вона завжди включається в практичну діяльність і в пізнавальні процеси. За допомогою уваги виражаються інтереси, спрямованість особистості.

• Увага виступає в житті як сторона психічної діяльності.

• Є необхідною умовою успішного засвоєння знань, якості й продуктивні ост трудової діяльності, самовираження особистості.

• Увага необхідна людині у всіх видах її практичної та іншої діяльності. Увага потрібна і в навчальній діяльності. Ушинський образно говорив, що вона є «ті єдині двері», через які знання входять в свідомість учня[18,с.132].

В розробці фізіологічних основ уваги велику роль зіграли роботи видатних російських фізіологів І. Павлова і А. Ухтомського. Вже в висунутому І. Павловим поданні про особливі реакції нервової системи - орієнтовних рефлексах (рефлекс «що таке?», як його називав І. Павлов) містилося припущення про рефлекторну природу мимовільної уваги. Подразники, сигнали, що надходять в мозок, викликають орієнтовно-дослідну реакцію. «Ми вдивляємось в образ, що виявляється, дослухаємось до виникаючих звуків, посилено втягуємо новий запах...» - писав І. Павлов. Всі ці прояви забезпечують постійну готовність організму до несподіванок, готовність відповісти на будь-які обставини тією або іншою формою поведінки. Іншими словами, людина або тварина стає уважною ще до оцінки події, що настала.

На сьогоднішній день вивчені досить складні орієнтовні реакції. Вони складають собою цілий комплекс, зв'язаний з активністю значної частини організму. До нього входять зовнішні рухи (такі, як поворот очей і голови у напрямку подразника), а також зміни чутливості певних аналізаторів; зміни характеру обміну речовин; зміни дихання, серцево-судинні і шкіряно-гальванічні реакції, тобто вегетативні зміни; зміни електричної активності мозку.

Згідно з ідеями І. Павлова і А. Ухтомського явища уваги пов'язані з підвищенням збудливості певних мозкових структур в результаті взаємодії процесів збудження і гальмування. Концентрація психічної діяльності в певному напрямку і одночасне відволікання від усього іншого досягається завдяки закону взаємної індукції нервових процесів збудження і гальмування у корі великих півкуль головного мозку. На думку І. Павлова, в кожний момент часу в корі є якась дільниця, що характеризується найбільш сприятливими, оптимальними умовами для збудження. Ця дільниця (її звуть «домінантою» за термінологією А. Ухтомського) виникає за законом індукції нервових процесів; при цьому нервові процеси, що концентруються в одній області кори мозку, викликають гальмування в інших її областях (і навпаки). Так забезпечуються оптимальні умови для сприймання і міркування того, на що спрямована увага.

Наприклад, якщо людина виконує якусь діяльність (читає книгу, пише конспект) у неї в корі півкуль головного мозку виникає сильний осередок збудження (зоровий центр). Він оптимальний і домінуючий над іншими. В цей час загальмовуються інші ділянки кори півкуль головного мозку за законом індукції нервових процесів, таким чином фізіологічною основою уваги є виникнення в корі півкуль головного мозку оптимального осередку збудження, який негативно індукує суміжні ділянки. Осередок збудження – динамічний, він постійно переміщується по корі півкуль головного мозку.

За характером походження і засобам здійснення розрізняють три основних види уваги:

• довільна;

• мимовільна;

• післядовільна.

Мимовільна увага – це така увага, при якій відсутні мета і вольове зусилля, щоб бути уважним. Мимовільна увага виникає і підтримується незалежно від свідомих намірів людини і без вольових зусиль з її сторони.

Виникнення мимовільної уваги визначається фізичними, психофізіологічними і психічними чинниками. Основними умовами його виникнення потрібно вважати особливості подразника, його новизну, силу впливу, відповідність актуальної потреби і т. д. Новизна може полягати у появі раніше відсутнього подразника, у зміні фізичних властивостей діючих подразників. Міцні подразники привертають увагу. Гучні звуки, яскраві фарби, різкі запахи - все це мимоволі змушує звернути увагу на предмет, що володіє відповідною якістю. При цьому, значення має не стільки абсолютна, скільки відносна інтенсивність подразника, тобто співвідношення по силі даного подразника з іншими, діючими в цей момент. Відносна сила подразника на фоні діючих (виконуємо письмо завдання, а хтось раптово шелестить). Рухомі об'єкти (у переміщенні подразників у просторі (рухомі предмети звичайно привертають увагу). Контраст (сила голосу – різний тембр). Звук кроків людини, яка рухається за вами, ледве залучить до себе увагу удень на людному перехресті, зате виявиться надто сильним подразником вночі.

Таким чином, вирішальне значення має контраст між подразниками, діючими в цей момент. Це відноситься не тільки до сили подразника, але і до інших його властивостей. Так, наприклад, великий предмет скоріше помічається серед дрібних, квадрат - серед трикутників і т. д. Раптовість (завжди викликає мимовільну увагу. Н., урок і раптово хтось заходить). Внутрішній стан людини (зубний біль, біль в голові). Минулий досвід людини (Н., вчитель української мови скрізь знаходить помилки). Довільна увага - свідомо регульоване зосередження, що спрямоване і зв'язане з свідомо поставленою метою, з вольовим зусиллям.

Довільна увага – це така увага, при якій людина ставить мету і прикладає вольове зусилля, щоб бути уважним. (Н., вчитель, який проводить урок, хірург, водій повинні бути уважними). Довільна увага є вищим видом уваги, яка виникає, коли для досягнення певної мети людина ставить перед собою певну задачу, робить те, що необхідно, для утримання уваги необхідно буде певне вольове зусилля.

Поєднання пізнання із практичним досвідом (Н., намагаємось на занятті слухати і конспектувати). Створення сприятливої обстановки на робочому місці. Створення позитивного психологічного стану (для виконання роботи повинен бути хороший настрій). Словесне нагадування самому собі про необхідність бути уважним. Виробити в себе звичку працювати в усіх умовах (сприятливих і несприятливих) Н., не звертати уваги під час запису конспекту на ввімкнений телевізор. Основні види уваги - мимовільна і довільна - тісно пов'язані між собою, і часом переходять один в одного. Частіше, сідаючи за читання необхідної літератури або прослуховування навчальної лекції, ви додаєте з початку певне зусилля, щоб сконцентруватися на проблемі. Але відбувається так, що з течією часу, ви захоплюєтесь роботою і вже не почуваєте жодної напруги, не додаєте жодних вольових зусиль для підтримання уваги. Як назвати цей новий стан? За походженням і наявністю свідомої мети, яка збереглася, він нагадує довільну, а за характером діяльності, за яскравістю і за тим, що він не стомлює людину, - мимовільну увагу. Психолог Н. Добринін назвав цей вигляд уваги післядовільним.

Післядовільна увага – це така увага при якій людина спочатку ставить перед собою мету і прикладає вольові зусилля, щоб бути уважним, а потім в процесі діяльності виникає інтерес до неї і зникає необхідність у вольових зусиллях для того, щоб бути уважним[9,с.160].

Післядовільна – це така увага, коли в цілеспрямованій діяльності для особистості цікавими і значними стають зміст і сам процес діяльності (а не тільки її результат, як при довільній увазі), не потрібні вольові зусилля.

Післядовільна увага характеризується тривалою і високою зосередженістю, з нею обґрунтовано пов'язують найбільш інтенсивну і плідну розумову діяльність, високу продуктивність усіх видів праці[5,с.309].

Властивості уваги:

• Спрямованість – виявляється у виборі об'єкту уваги.

• Зосередженість – заглибленість у діяльність.

• Обсяг – вияв у кількості об'єктів, явищ, може охопити уважна людина за надто обмежений відрізок часу (Встановлено, що при сприйманні великої кількості простих об'єктів ( літер, фігур і т. п. ) в інтервалі часу 0,07-0,1 секунди, обсяг уваги у дорослої людини дорівнює в середньому 5-7 елементів. Обсяг уваги залежить від особливостей об'єктів; які сприймаються.

Так, при сприйманні тексту, легко сприймаються слова з 14 літер. Разом з тим, сприймаючи об'єкт в цілому, людина може не помічати в ньому помилок.

Неуважність – це нестійкість уваги, поверхнева її зосередженість, нездатність людини тривало затримуватись на певному об'єкті. Види неуважності: Розсіяність виникає при відволіканні й дує малій зосередженості, увага надзвичайно легко і мимоволі переключається з об'єкта на об'єкт не затримуючись («пурхаюча» увага). Неуважність виникає при надмірній зосередженості на роботі, окрім цього людина нічого не помічає («липуча увага»). Неуважність – результат перевтоми людини, поганого самопочуття.

Причини нестійкості уваги:

• Не сформована звичка бути уважним.

• Перевтома організму.

• Велика кількість об'єктів.

• Відсутність стійких інтересів.

• Не розуміння навчального матеріалу.

• Надмірна зосередженість і заглибленість у діяльність.

Людина не народжується з певними якостями уваги. У процесі формування особистості людини розвивається, вдосконалюється і формується його увагу. У процесі діяльності дитини, в ході навчання і виховання і під впливом умов життя формується властивості особистості дитини, особливості його особистості (ідейна спрямованість, мотиви діяльності, потреби, інтереси). У діяльності формуються і змінюються якості та особливості уваги.

Таким чином, увага - це особлива властивість людської психіки. Воно не існує самостійно - поза мислення, сприйняття, роботи пам'яті, руху. Не можна бути просто уважним - можна бути уважним, тільки здійснюючи будь-яку роботу. Тому увагою називають виборчу спрямованість свідомості на виконання певної роботи. Форми прояву уваги різноманітні. Вона може бути спрямована на роботу органів чуття (зорові, слухові і т.п. увага), на процеси запам'ятовування, мислення, на рухову активність. Прийнято вважати, що існують три типи уваги: ​​мимовільна, довільна і післядовільна. Виділяють також властивості, або параметри уваги:

1) концентрація уваги виражається в ступені зосередженості на об'єкті;

2) стійкість характеризується тривалістю зосередженості, умінням не відволікатися протягом певного періоду часу;

3) обсяг уваги характеризується кількістю одночасно сприйманих об'єктів;

4) розподіл - здатність одночасного виконання декількох дій;

5) перемикання - здатність міняти спрямованість уваги, переходити від одного виду роботи до іншого.