3. Розкрийте музично-педагогічні ідеї Середньовіччя.

Культура західноєвропейського середньовіччя охоплює 476 р. до Нового часу. Аскетизм – основна ідеологія християнства (віра в перевиховання людей, їх внутрішнього світу). Ставлення до музики як до наукової дисципліни, споріднена з математикою. У середньовіччі музика – це наука про правильну модуляцію, тобто правильний спів. Серед семи вільних наук, музика вивчалась поряд із арифметикою, геометрією, астрономією. Музика вважалась найважчим предметом до вдосконалення нотної системи Гвідо д,Ареццо. Зміст навчання музиці визначався вимогами церкви. У вченні отців церкви дидактичне завдання музики полягало: виступити принадою, що робить привабливішим і доступнішим слово Святого Письма. Проти античного мистецтва, неприйняття народної музики, заперечення елементів танцю, жесту і руху, критика інструментальної музики, алегоричне розуміння музики тощо. Критерій оцінки музики –безпосередній вплив на мораль, на поведінку людини. Глибокий педагогічний смисл знаходимо у "Тлумаченнях до написання псалмів" єпископа Григорія Ниського. З позицій морально-дидактичного розуміння мистецтва середньовічні проповідники рішуче осуджували світську музику (спокушає і розбещує). Отці церкви визнавали тільки один вид музики – спів: гімн і псалом. Система церковної освіти: церковно-парафіяльні, монастирські та соборні школи. Відвідували хлопчики 7 – 15 років. Для дівчат з XII – XIII ст. стали з'являтися пансіони при жіночих монастирях для доньок великих феодалів. У містах ремісники - цехові школи, а з ініціативи купецьких об'єднань – гільдійські школи. Пізніше злились у міські (магістратські) школи на кошти міського самоврядування. Піснеспіви засвоювалися по слуху. Учитель використовував при цьому способи хейрономії: рух голосу вгору і вниз показувався умовними рухами руки і пальців. Протягом раннього Середньовіччя професійне мистецтво використовувало "невменну" нотацію. За допомогою знаків у вигляді штрихів, крапок, гачків графічно зображувався напрям руху мелодії. В основі цієї нотації лежав принцип нагадування, а не точного відтворення, мелодії. Приблизно з X ст. у монастирських школах поєднувалася музично-теоретична освіта з виконавською і творчою практикою. Одним із провідних навчальних закладів стала школа при кафедральному соборі Нотр Дам (Париж). Метриза – музична школа у Франції та Нідерландах, яка готувала церковних співаків. Метризи існували при католицьких храмах з VIII ст. (викладалися спів, гра на органі, теорія музики, +загальна освіта). У метризі навчалося 20 – 30 учнів під керівництвом хормейстера. Світське професійне мистецтво було представлене епічними оповідями. З часом розвиваються аматорські та напіваматорські форми музикування лицарства: у Франції-трубадури і трувери, Німеччина - мінезінгери. Було поширене практичне навчання інструменталістів. Підготовку музикантів-професіоналів вели також придворні музиканти. Жанри і форми пісень (епічні, рондо, балади, канцони, лауди). Середньовічна музична культура поділилися на церковне і народне мистецтво, створювалася музикантами-теоретиками і музикантами-практиками; музична культура об'єднувала професійне мистецтво, аматорське музикування й фольклор. Усе коло піснеспівів католицької церкви об'єднується поняттям «григоріанський хорал». Він одноголосний, що знаменувало єдину волю, погодженість почуттів і дій віруючих. Григоріанські піснеспіви виконувалися спеціальними (штатними) співаками – солістами або хором в унісон. Візантія славилася гімнами – релігійними піснями. Літургійний спів візантійської церкви упорядкував Іоанн Дамаскін (VIII ст.). Центром раннього багатоголосся стала співацька школа дискантів у соборі Паризької Богоматері (XII – XIII ст.), де розквітає "готичний" стиль у музиці. Музичний теоретик і педагог Гвідо з Ареццо (приблизно 995-1050 рр.). став реформатором церковного співу, винахідником нотного стану і сольмізаційних складів. Розмістивши невми на різноколірних лінійках, він надав їм точного висотного значення і зробив рух мелодії наочним. Кожен знак розміщувався на лінії, над нею чи під нею. Винахід Гвідо використовувався на практиці протягом багатьох століть. Він мав також велике теоретичне значення, оскільки сприяв усвідомленню інтервалів, ладів, модуляцій. Педагогічна спрямованість притаманна й творам англійського музичного теоретика XII століття Іоанна Коттона. Він прагнув звільнити музику від математичних фантазій і зблизити її з іншими видами мистецтва. Французький мислитель Микола Орезмський (приблизно 1329 – 1382) акцентує увагу на психології сприймання музики.

У добу Середньовіччя вперше обґрунтовуються принципи свободи художньої творчості. На ґрунті християнської ідеології зросли визначні педагогічні ідеї загального навчання, створення виховних закладів для обездолених людей, індивідуального підходу до учня, віри в необмежені можливості перевиховання людей, їх внутрішнього очищення, які виявили величезний вплив на розвиток загальної освіти у наступні часи й не втратили свого значення до наших днів.