Відділ освіти Бучанської міської ради

Міський методичний кабінет

Методичний бюлетень № 39

«Організація діяльності

Школи сприяння здоров’ю»

частина І

(теоретична)

підготувала

Науменко Валентина Василівна,

методист з охорони дитинства

міського методичного кабінету

відділу освіти Бучанської міської ради

Буча, 2014 р.

У нормативних документах Miністерства освіти i науки України, педагогічній літературі визначене завдання зміцнення в учнів навичок здорового способу життя через упровадження здоров’язберігаючих технологій. Визначення cyтi таких технологій i їхнього місця в щоденній роботі вчителя стало важливим напрямом методичної роботи.

Ефективність та якість управління навчально-виховним процесом у загальноосвітній школі буде забезпечено за умови, якщо в школі систематично та планомірно здійснюється методична робота. У нашій країні склалася система організації методичної роботи, основними ланками якої є: центральні органи Міністерства освіти і науки України, Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів, міський методичний кабінет і, звичайно, школа, у якій щоденно вдосконалюється професійна майстерність учителів i вихователів у пpoцeci методичної роботи.

Під час організації методичної роботи її організатори мають сприяти освоєнню вчителями найраціональніших методів i прийомів навчання й виховання учнів; підвищенню рівня загальнодидактичної й методичної майстерності, обміну досвідом, створенню умов для зміцнення навичок здорового способу життя тощо.

Метою діяльності педагогічного колективу школи є цілісний розвиток особистості школярів, досягнення ними підвищеного рівня освіченості й культури у збереженні та зміцненні здоров’я.

Беручи до уваги статті законів України «Про освіту», «Про загальну середню ocвiтy», де чітко зазначено, що «важливим складником шкільного навчання та виховання є формування здорового способу життя, підвищення соціальної активності i зміцнення здоров’я школярів», творча група, яка складається із заступника директора з виховної роботи, педагога-організатора, вчителів, практичних психологів, соціальних педагогів, медичних працівників тощо розробляє шкільну Концепцію (Додаток 1) та Програму Школи сприяння здоров’ю. (Додаток 2)

3гідно Концепції та Програми Школи сприяння здоров’ю у навчально-виховний процес впроваджуються здоров’язберігаючі технології, спрямовані на розвиток культури здоров’я.

Актуальність питання культури здоров’я, впровадження здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховний процес підтверджує аналіз стану проблеми в педагогічній практиці.

Вивчення свідчать, що в шкільній практиці повинні використовуватися різноманітні форми i методи, спрямовані на розвиток культури здоров’я учнів, однак цьому процесу іноді бракує системності, послідовності та цілеспрямованості. Впровадження таких технологій дасть змогу ефективно розвивати культуру здоров’я учнів у навчальному закладі.

У процесі реалізації мети, поставленої перед педагогічним колективом визначено завдання методичної роботи:

• вивчення особистісних рис, творчого потенціалу кожного педагогічного та медичного працівника;

• вивчення та аналіз передового досвіду педагогічних колективів України з проблеми розвитку культури здоров’я учнів;

• розробка структурно-змістової моделі, спрямованої на розвиток культури здоров’я учнів загальноосвітнього навчального закладу;

• створення дітям з особливими потребами умов для отримання якісної освіти;

• аналіз наявних i створення необхідних умов (методичних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових) для реалізації Програми Школи сприяння здоров’ю ;

• створення банку дидактичних матеріалів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я учнів (розробка посібників методичних рекомендацій, відеотеки, засобів наочності тощо);

• розробка варіативних моделей розвитку культури здоров’я учнів для початкової, основної та старшої школи;

• розробка критеріїв визначення сформованості культури здоров’я учнів;

• відстеження якісних змін стану здоров’я;

• організація психолого-педагогічних семінарів вчителів та співробітників «Принципи i методи впровадження здоров’зберігаючих технологій»;

• визначення перспектив подальшого впровадження здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховний процес як умови розвитку культури здоров’я;

• удосконалення методик розвитку культури здоров’я учнів; ухвалення управлінських рішень з розвитку культури здоров’я учнів;

• дослідження ефективності педагогічної діяльності щодо впровадження здоров’язберігаючих технологій;

• зміцнення навичок здорового способу життя учнів під час реалізації оздоровчих навчально-виховних проектів;

Під час планування методичної роботи необхідно враховувати наступні вимоги: практична спрямованість, науковість, конкретність, систематичність та системність, новизна, оптимальне поєднання різних сучасних форм i методів роботи, досконале володіння здоров’язберігаючими технологіями.

В ході реалізації Програми Школи сприяння здоров’ю дуже важливим є питання якості й ефективності методичної роботи в школі, тому за основу беремо такі критерії:

• результативність;

• раціональне використання моніторингових досліджень;

• раціональне впровадження здоров’язберігаючих технологій;

• створення творчої атмосфери, сприятливого морально-психологічного клімату;

• створення здоров’язберігаючого освітнього середовища;

• зростання рівня педагогічної майстерності педагогів;

Проблеми здорового способу життя надто масштабні аби якась одна з інституцій методичної роботи могла самостійно вирішити їх. Тут ефективним може бути лише комплексний підхід, тому розглядаємо систему методичної роботи як частину всієї системи роботи з педагогічними кадрами, управлінням педагогічним та здоров’язберігаючим процесом.

Сучасні тенденції розвитку системи освіти спрямовані на створення цілісної педагогічної системи, компоненти якої взаємозалежні й спрямовані на високий рівень навчання та виховання молоді. Це потребує використання прогресивних інноваційних технологій, які забезпечують кожній дитині можливість виявити себе як особистість, а кожному вчителю — озброїтись ефективними методами роботи. Тому й адміністрації школи потрібні нові підходи до здійснення управлінської діяльності, ухвалення виважених рішень.

Управління здоров’язберігаючим процесом здійснюється за моделлю управлінської вертикалі від адміністрації навчального закладу до учнівського самоврядування та батьківської громади. Для ефективного рішення питань щодо розвитку культури здоров’я учнів велика увага приділяється психологічній службі, пропаганді здорового способу життя серед учнів та батьків, організації фізкультурно-оздоровчої роботи, співпраці з медпрацівниками (Додаток 4, додаток 5).

Для успішного досягнення поставленої мети необхідно застосовувати такі методи управління, як: організаційно-педагогічний, соціально-психологічний, організаційно-розпорядчий, фінансово-господарчий (Додаток 6). Усі вони сприяють розвитку творчих сил педагогів, стимулюють саморозвиток.

Важливою формою залучення вчителів до управління є їхня участь в аналізі навчально-оздоровчого процесу, адже робота школи потребує об’єктивної оцінки адміністрації діяльності кожного вчителя, але для цього не завжди є можливість глибоко проаналізувати стан справ на всіх ділянках цього процесу.

Тому частину аналітичної роботи в школі виконують кращі вчителі, методичні комісії, творчі групи педагогів, це сприяє розвитку в них аналогічного мислення, самоаналізу своєї діяльності, свого ставлення до здорового способу життя. У такій спільній управлінській діяльності зростають педагогічний досвід, ерудиція, професійна та здоров’зберігаюча компетентність, підвищується творчий потенціал. Адже все це пов’язано з розв’язанням широкого кола соціальних, культурологічних, психологічних, фізіологічних проблем.

Процес психологічного розвитку відбувається у формі діагностичної, експертної та просвітницької діяльності, прогнозування й профілактики, психо-корекційної діяльності, навчання. Особистісний аспект засвоєння знань та способів оволодіння ними передбачає врахування вчителем ставлення дитини до навчання, її потреб, інтересів, бажань, прагнення бути здоровою.

Оскільки в ceктopi пріоритетних напрямів стоїть становлення духовних цінностей особистості, одним із першочергових завдань вважаємо інтеграційне управління (школа, сім’я, держава), скероване на розвиток морально-етичних та соціальних ціннісних орієнтирів, що є основою філософії діяльності кожної школи як суспільної організації. І саме випускники понесуть ці цінності у світ i поширюватимуть у суспільстві елементи культури здоров’я, яка змінюватиме майбутню націю.

Одним із основних завдань є робота з батьками учнів. Є різні методи, але основні з них - вивчення умов для організації навчання дітей удома; постійне залучення батьків до виховних та оздоровчих форм виховної діяльності, тестування та анкетування серед батьків, організація спільних виставок малюнків, виробів, змагань тощо.

Величезну роль відіграють батьківські комітети - як класні, так i загальношкільні. Саме за правильно організованої роботи ці громадські організації допомагають у харчуванні учнів, у ремонті шкільних приміщень в організації літнього відпочинку, вечорів, спортивних змагань тощо.

Відповідно до методичних рекомендацій, матеріали щодо впровадження Програми Школи сприяння здоров’ю узагальнюються та можуть бути поданими до участі у Всеукраїнськомі конкурсі-захисті сучасної моделі навчального закладу «Школа сприяння здоров’ю» . (Додаток 3).

Методична робота в школі має насамперед бути спрямована на створення нової ефективної моделі школи, де пріоритетним, на наш погляд, є завдання збереження та зміцнення здоров’я учнів, створення сприятливого освітнього i здоров’язберігаючого середовища. А це - атмосфера спокою, доброзичливості й підтримки, яку має відчувати в школі кожен учень i вчитель, це атмосфера взаємної прихильності, особистої захищеності та впевненості в безпеці, позитивне емоційне самопочуття. I тоді сучасний учитель перестане бути предметником, а буде педагогом - носієм нових педагогічних ідей, технологій.

Додаток 1

Концепція Школи сприяння здоров’ю

Життя та здоров’я людини (згідно з Конституцією України) є найвищими соціальними цінностями. Держава і школа повинні забезпечити реалізацію цих цінностей, виховуючи здорове, активне, творче покоління як майбутні продуктивні сили країни, які мають добре розвинутий інтелектуальний і духовний потенціал.

На сучасному етапі школа, як і інші навчальні заклади в Україні, зіткнулася з рядом проблем, які виникли внаслідок впливу на дітей певних негативних зовнішніх і внутрішніх чинників. Серед них можна виділити наступні:

1. У школу поступають діти із патологічними вадами у здоров’ї (порушення зору, опорно-рухової системи, проблеми з шлунково-кишковим трактом, вираженими вадами нервової системи).

2. Негативний вплив зовнішнього середовища (епідемічна ситуація), забруднення довкілля, «провокаційна» реклама (алкоголь, тютюн, сумнівні видовища).

3. Знецінення ролі позитивного сімейного виховання, збільшення кількості сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах і зростання кількості підлітків, яких «виховує» вулиця.

4. Падіння моральних устоїв, значне соціальне розшарування населення, погіршення криміногенної ситуації, комерціалізація статевих стосунків, ранній початок статевого життя, які, маючи прояви у нинішньому суспільстві загалом, «віддзеркалюються» у сучасній школі.

5. Недостатній позитивний вплив школи, сім’ї і громадськості на особистість дитини з метою формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.

Актуальність Концепції:

Результати досліджень українських учених дозволяють стверджувати, що традиційна система освіти більшою мірою орієнтована на здобування учнями знань та інформації, а формування здорових навичок, недостатній рівень підготовки дітей до самостійного життя не відповідає сучасним вимогам. Підліткам потрібні не лише знання, а й навички, що допомагають робити життєвий вибір, досягти мети, оцінювати ризики, зберігати й покращувати здоров’я та якість життя. Протягом останніх років у школі поступово утверджується підхід до розуміння здоров’я через здоровий спосіб життя, який включає всі аспекти життєдіяльності людини. Для ефективного охоплення дітей та підлітків здоров’язбережувальними послугами об’єднані зусилля всіх працівників навчального закладу, залучено батьків до співпраці, використовується потенціал громадських організацій. Саме вчителі відіграють провідну роль у створенні умов для здобування знань, формування навичок здорового способу життя, валеологічної свідомості.

Досягнення високого рівня благополуччя залежить від багатьох чинників. Деякі з них перебувають поза нашим контролем (наприклад спадковість чи стан довкілля). Але тривалість життя і міцне здоров’я залежить насамперед від способу життя, тобто від нашої поведінки. Якщо ми нічого не робимо для свого здоров’я, переживаємо багато стресів, маємо шкідливі звички і схильність до невиправданих ризиків, рівень і резерви здоров’я знижуються. А коли підтримуємо добру фізичну форму, живемо в гармонії зі своїм внутрішнім світом і з навколишнім, то зазвичай досягаємо високого рівня благополуччя.

Сучасна школа підвищує вимоги до навчальних результатів, але треба усвідомлювати, що саме здорові діти успішніші в навчанні. Нині школа має навчити дітей, як вести здоровий спосіб життя, як бути гідними громадянами, як у майбутньому стати конкурентоспроможним на ринку праці.

Методологічним ядром Концепції є практично-системний підхід щодо формування мотивації на здоровий спосіб життя.

У його основу закладено розвиток соціально зрілої, гармонійної особистості, здорової фізично і духовно. Учень повинен бути:

• фізично здоровим (здорове тіло, гарні фізичні дані);

• соціально здоровим (уміння спілкуватися у колективі);

• духовно здоровим (культивування вищих духовних цінностей);

• психічно здоровим (підвищення самооцінки, самоствердження );

• емоційно здоровим (уміння контролювати емоції);

• інтелектуально здоровим (розвиток творчих здібностей учнів).

Формуючи таку особистість, педагогічний колектив у своїй діяльності застосовує наступні джерела і засоби впливу:

• нові освітні технології (модель структури здоров’язберігаючого уроку (елементи), колективний спосіб навчання, розвиваюче навчання, побудоване на індивідуалізації навчання, гендерно-педагогічні технології, які застосовуються при навчанні хлопчиків і дівчаток, ренінгові заняття);

• контроль і профілактика здоров’я учнів (медичний нагляд, паспортизація стану здоров’я, створення спецгруп);

• виховні заходи (пізнавальні, спортивно-змагальні, превентивного напряму);

• робота з батьками (вироблення позитивної мотивації на здоровий спосіб життя);

• спонсорська підтримка, робота у спільних проектах;

• матеріальна база (клас хореографії, спортивна зала, спортивний майданчик тощо).

Метою Концепції є створення єдиного освітнього середовища в системі освіти і виховання, яке:

• сприятиме формуванню людини, яка усвідомлює пріоритети здорового способу життя як основного чинника збереження та зміцнення здоров’я;

• виховуватиме людину зі свідомим ставленням та громадською відповідальністю за власне здоров’я;

• забезпечуватиме психологічно комфортні умови для зміцнення фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я дитини.

Концепція спрямована на виконання завдань:

• створення у школі цілісної системи формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя;

• розробка і впровадження у практику роботи сучасного моніторингу діагностики і корекції стану здоров’я дітей;

• впровадження у навчально–виховний процес особистісно–орієнтованої моделі формування навичок здорового способу життя, уміння приймати оптимальні рішення щодо збереження і зміцнення власного здоровя у різних життєвих ситуаціях, зокрема,екстремальних;

• удосконалення форм і методів формування здорового способу життя;

• визначення пріоритету у педагогічній роботі з батьками і громадськістю, формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя;

• забезпечення умов для соціального, фізичного, інтелектуального, морального розвитку та саморозвитку людини;

• виховання свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших громадян як найвищої цінності шляхом формування здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного, психологічного і духовного здоров’я учнів.

Реалізація завдань передбачає вплив на особистість через:

• навчання (набуття знань, умінь і навичок);

• виховання (підняття самооцінки, формування життєвих і соціальних навичок);

• роботу з батьками (ефективна співпраця);

• дружню співпрацю вчителя і учнів (добрі стосунки, позитивний мікроклімат);

• співпрацю з громадськістю.

Суб’єктами спільної діяльності з формування здорового способу життя у дітей і молоді є:

• відділ освіти;

• педагогічна рада, педагогічний колектив школи;

• рада школи, батьківський комітет;

• позашкільні заклади;

• засоби масової інформації;

• медичні заклади;

• службва у справах дітей та сім’ї;

• центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

При організації роботи щодо формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя акцент робиться на таких навчальних проблемах, як:

• самоцінність людського життя (фізичне, психічне, духовне здоров’я людини);

• залежність стану здоров’я від способу життя людини;

• залежність стану здоров’я від природного середовища та рівня розвитку суспільства;

• рухова активність;

• самореалізація і фізичне здоров’я людини;

• основи гігієни;

• культура харчування;

• методи народної медицини;

• долікарняна допомога;

• безпека життя у довкіллі;

• формування внутрішнього захисту від шкідливих звичок;

• про природу людини і статеве виховання (профілактика СНІДу, венеричних захворювань, раннього статевого життя підлітків, попередження вагітності неповнолітніх);

• духовний світ людини, його вплив на здоров’я;

• основи психології людини.

Очікувані результати:

• Підвищення загального рівня фізичного здоров’я учнів, вчителів та батьків.

• Підвищення опірності організму до шкідливих факторів впливу навколишнього середовища і як наслідки – зниження показників захворюваності, тривалості гострої захворюваності.

• Покращення функціональних і резервних можливостей дітей та педагогів. Підвищення функціональних можливостей школярів, що виявиться у поліпшенні стану опорно-рухового апарату, серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, а також у позитивній динаміці емоційного стану.

• Формування ціннісного ставлення до здоров’я, що включає свідоме й відповідальне ставлення учнів, батьків та вчителів до своєї поведінки, яка впливає на стан здоров’я.

• Створення гігієнічних умов, що забезпечить оптимізацію навчально-виховного процесу та валеологізацію життєвого середовища дітей та вчителів у школі.

• Збільшення обсягу рухової активності дітей, вчителів та батьків відповідно до індивідуальної фізіологічної потреби у фізичному навантаженні. Забезпечення процесу фізичного виховання у системі освіти сучасними науково-методичними комплексами.

• Створення умов для реалізації творчого потенціалу учнів, вчителів та батьків, спрямування їх на духовне та фізичне самовдосконалення засобами фізичної культури та гуманізації й демократизації навчально-виховного процесу.

• Зміна соціального менталітету батьків та формування у них навичок участі у різноманітних позашкільних формах виховної роботи.

• Гуманізація позашкільного спілкування батьків з дітьми та організації побуту сім'ї, що орієнтований на цінності здорового способу життя.

• Створення банку даних для аналізу та керування оздоровчим та виховним процесом.

• Зменшення процентного співвідношення кількості дітей, які мають відхилення у стані психічного, фізичного та духовного здоров’я, наслідком якої повинно бути підвищення загального стану здоров’я.

• Підготовка до життя здорової людини, здатної до творчої самореалізації

Додаток 2

Людина - найвищий продукт земної природи.

Але для того, щоби насолоджуватися скарбами природи,

людина має бути здоровою, сильною та розумною, -

І. Павлов

Програма «Школа сприяння здоров’ю»

Структура публікації:

І. Сучасний стан.

ІІ. Загальні положення.

• Мета та завдання.

• Особливості програми.

• Принципи та передумови впровадження.

• Форми та методи роботи.

• Учасники програми.

ІІІ. Основні заходи.

• Адміністративно-управлінська діяльність.

• Діяльність педагогічного колективу.

• Діяльність медичної служби.

• Співпраця із громадськістю та закладами сприяння здоров'ю.

IV. Фінансування.

V. Очікуваний результат.

Здоров’я дітей - найцінніше надбання цивілізованого суспільства. Воно створює фізичний, духовний, соціальний, інтелектуальний та фізичний базиси країни.

Концепцією Державної програми «Здорова дитина» на 2008-2017 р. р. зазначено, що основні проблеми охорони здоров’я дітей - здоров’я підлітків; раціональне харчування; захворюваність на інфекційні хвороби; поширеність травм та насилля. Наші діти на сьогодні - ослаблені та хворобливі як, урешті, і належить бути дитині, котра погано та нераціонально харчується, живе в забрудненому навколишньому середовищі, не займається справжньою фізкультурою та постійно зазнає нервових перевантажень. Здоров'я підліткового покоління - це інтегрований покажчик суспільного розвитку. Тому формування здорового способу життя є обов'язковим завданням і умовою розвитку творчих здібностей учня та формування його як творчої особистості.

Школа - це місце, де дитина проводить значну частину часу. Тому саме школа має великі можливості у здійсненні ряду заходів із питань збереження здоров'я. Школа - єдиний організм із тісними взаємозв'язками всіх його структурних компонентів. Програма покликана чітко регламентувати діяльність кожного з них на шляху до кінцевої мети - створення здорового мікроклімату для виховання здорової особистості.

І. Сучасний стан.

Усвідомлюючи це, протягом останніх років у ЗОШ І – ІІІ ст. № ___ активно пропагується здоровий спосіб життя, проводяться виховні заходи зі сприяння зміцненню здоров’я, профілактики шкідливих звичок, у яких задіяні всі учасники навчально-виховного процесу.

Соціально-психологічна служба школи проводить діагностування з питань психологічного здоров’я учнів школи та працює в напрямку реабілітації учнівської молоді, яка потребує психолого-педагогічного втручання. Організовує зустрічі з лікарями, фахівцями з питань загартування та поліпшення фізичного розвитку, проводить засідання, на яких розглядаються проблеми тютюнокуріння, уживання алкогольних напоїв, наркотичних речовин. Соціально-педагогічною службою проводяться засідання батьківського університету, індивідуальні та групові бесіди, тренінгові заняття, наукові конференції тощо.

Учителі фізичної культури забезпечують розвиток фізичних здібностей не тільки на уроках, а й у позаурочний час. Працюють спортивні гуртки, секції, проводяться спартакіади, змагання, спортивно-ігрові заходи.

Організована робота з екологічного виховання підлітків: екскурсії на природу, акції зі збереження довкілля, створення фотоальбому екологічних негараздів рідного краю. Традиційно квітень - це місяць захисту природи.

Медична служба школи постійно готує матеріали бесід стосовно збереження здоров’я, випускає медико-санітарні бюлетені, посібники тощо.

Іі. Загальні положення.

1. Мета та завдання.

Побудувати навчально-виховний процес таким чином, щоби він не тільки не погіршував фізичний стан учнів, а й укріплював їх сили та можливості.

Скоординувати зусилля учасників навчально-виховного процесу, спрямувати їх на збереження та розвиток здоров’я учнів.

Формувати та розвивати культуру здоров’я серед учасників навчально-виховного процесу, організувати їх життєдіяльність на позиціях здорового способу життя.

На шляху досягнення цього постають такі завдання:

• створення координаційної ради школи з питань упровадження програми «Школа сприяння здоров’ю»;

• здійснення освітньої діяльності фахівцями для педагогічного та батьківського колективів із метою підвищення кваліфікації учасників реалізації програми;

• організація науково-методичного й інформаційного супроводу діяльності;

• сприяння співпраці школи зі службами, установами та закладами міста, що займаються питаннями збереження та зміцнення здоров’я;

• розвиток соціальної й особистісної компетентності дитини;

• запобігання виникненню психологічних і соціальних проблем.

2. Особливості програми.

Програма «Школа сприяння здоров’ю» ураховує особливості діяльності освітнього закладу, ступінь завантаженості педагогічних та інших працівників школи. Вона не потребує залучення додаткових коштів для своєї реалізації та може впроваджуватися паралельно з іншою діяльністю школи. Мікроклімат у школі створюють самі учасники навчально-виховного процесу: адміністрація, педагогічні працівники, батьки, медпрацівники, учні тощо. Однією з головних особливостей програми є її доступність. Упровадження програми не потребує особливого навчання працівників школи. Усі вони повинні усвідомлювати значення створення здорового освітнього простору в навчальному закладі для розвитку особистості учня та чітко виконувати свої обов’язки. Реалізація програми не виключає реалізацію інших програм. Позитивним моментом програми є також можливість доповнення її різними виховними заходами.