8) Фашистська концепція держави

Ідеологія фашизму - це суміш різних положень, метою яких є не тільки виправдання, а й заохочення найнижчих, найтемніших людських інстинктів. Спираючись на такі положення, намагаються виправдати будь-які, навіть найжорстокіші дії, що застосовуються для досягнення бажаної мети.

Однією з головних складових фашистської ідеології є расизм, що поділяє людей, насамперед, за біологічними ознаками на кілька груп (рас). При цьому одна раса проголошується культурною, а тому панівною, і лише її представники визнаються дійсними представниками людського роду. Інші раси оцінюються як недолюдки, напівтварини, призначення яких полягає у забезпеченні процвітання панівної раси. Історія людства проголошується віковою боротьбою «культурної» раси з расами «дикими», неповноцінними.

Основне завдання держави, за фашистською ідеологією, - забезпечити процвітання панівної раси шляхом захоплення держав,

що створені «дикими» расами з метою розширення «життєвого простору» і забезпечення розвитку і поширення «культурної» раси. Фашизм проповідує тоталітарну державу. Термін «тоталітаризм» уперше застосований фашистським теоретиком К. Шміттом для скасування різниці між суспільством і державою, що регламентує всі сфери життя суспільства, його членів. При цьому держава проголошується «живою організацією», якій усі громадяни повинні повністю підкорятися. Парламентаризм проголошується таким, що віджив своє і вже не відповідає потребам розвитку панівної раси. Обґрунтовується злиття фашистської партії і держави. При цьому вони не повинні бути пов'язані правом, а мають здійснювати свою діяльність, керуючись насамперед ідеологічними та політичними настановами фашистської партії.

Фашизм відстоює ідею вождізму: на чолі нації, партії і держави стоїть вождь, діяльність якого не обмежена ніякими законами, а його думки, слова, дії - це істина в останній інстанції. Обґрунтовується така схема: право - це те, чого хоче народ, а волю народу виражає вождь, який бере свою силу безпосередньо з містичної душі нації. Принцип вождізму тлумачиться не тільки як необхідність підкорення верховному вождю, а й як основна форма побудови всієї державної ієрархії. Виходячи з цього будь-який чиновник фашистської держави повинен визнаватися беззастережним авторитетом, вождем на певній території або щодо всіх йому підлеглих осіб і організацій у сфері його діяльності. Ця система проголошується кращою формою управління державою і найвищим виразом народовладдя.

У сфері міжнародних відносин фашизм виходить з культу грубої сили. Насилля проголошується найважливішим чинником розвитку, а гуманізм - проявом неповноцінності раси, спробою виправдання її слабовілля та боягузтва.

1. Проблеми використання сучасних концепцій держави в процесі державотворення в Україні.

Висновок

В даній курсовій роботі було розглянуто