- •7.7.7. Вогнетривкі матеріали
- •1.1.2. Паливо
- •1.1.3. Залізні та марганцеві руди
- •1.1.4. Флюси
- •1.1.6. Будова доменної печі та допоміжних агрегатів при ній
- •1.1.7. Доменний процес
- •1.1.9. Техніко-економічні показники виробництва чавуну
- •Розділ 2 виробництво сталі
- •1.2.1. Суть процесу
- •1.2.2. Тенденції розвитку виробництва сталі у 20 столітті
- •1.2.3. Виробництво сталі в кисневих конверторах
- •1.2.4. Техніко-економічні показники виробництва сталі в кисневих конверторах
- •Розділ з розливання сталі
- •1.3.1. Розливання сталі у виливниці
- •1.3.2. Будова сталевого злитка
- •1.3.3. Безперервне розливання сталі
- •1.3.4. Рафінування сталі поза межами витоплювального агрегату
- •Розділ 4 металургія алюмінію
- •1.4.1. Руди алюмінію
- •1.4.4. Рафінування алюмінію
- •Розділ 5 металургія міді
- •0 52 Млн. Т (рис.1.5.1 і табл.1.5.1), а в 1995 р. Воно виросло до 11,83 млн. Т,
- •1.5.2. Збагачення мідних руд
- •1.5.3. Випалювання мідних руд
- •Розділ 6 ! виробництво титану
- •1.6.1. Руди титану
- •1.6.3. Отримання чотирихлористого титану
- •1.6.4. Відновлення титану
- •1.6.5. Отримання злитків титану
- •Література
1.1.6. Будова доменної печі та допоміжних агрегатів при ній
Доменна піч є шахтною піччю безперервної дії, що служить для витоплювання чавуну. Вона має сталевий кожух 5 (рис. 1.1.1), викладений зсередини футе-ровкою 6 переважно з шамотної цегли. Робочий простір печі складається з колошника 9, шахти 4, розпару 3, заплечиків 12 і горна 13.
Колошник — це верхня частина доменної печі. Він має засипний апарат для завантаження шихти та газовивідні труби 8, що відводять з печі доменний газ. Засипний апарат складається з чаші 10, малого конуса 11 і великого конуса 7. Шихтові матеріали (офлюсований агломерат, кокс та ін.) подають у засипну чашу. Під час опускання малого конуса вони зсипаються на великий конус. Великий конус опускається, коли малий конус закритий, і шихтові матеріали потрапляють у шахту. Неодночасне відкривання конусів запобігає виходу газів із печі в атмосферу.
Шахта має вигляд зрізаного конуса, повернутого великою основою вниз, що полегшує вільне опускання шихтових матеріалів. У шахті йде теплообмін між гарячим газом, що рухається вгору, і шихтовими матеріалами, що опускаються вниз. Під час цього залізо відновлюється, навуглецьовується та топиться.
Розпар — найширша частина печі, де топиться пуста порода руд і частина флюсу, утворюючи шлак, а в твердому стані залишається кокс і решта флюсу.
Заплечики мають форму зрізаного конуса, повернутого великою основою вгору. Така форма пов'язана зі зменшенням об'єму матеріалів внаслідок переходу їх в рідкий стан.
Між заплечиками й горном є рівномірно розташовані по колу й охолоджувані водою мідні труби 2 — фурми, крізь які подається у простір печі під тиском до 0,25 МПа гаряче повітря, необхідне для горіння палива. Нагріте повітря зменшує витрату палива й інтенсифікує доменний процес.
Горно
має
форму циліндра. У верхній його частині
згоряє паливо, у нижній— закінчується
утворення шлаку й нагромаджується
рідкий чавун і шлак. Чавун випускають
періодично по жолобу 1,
в
міру його нагромадження в горні, а шлак
випускають по жолобу 14.
Висота печі більш ніж у три рази перевищує її діаметр, завдяки чому тепловий коефіцієнт корисної дії печі сягає 85 %. Для підвищення тривкості футеровки її охолоджують водою, що циркулює в холодильниках.
До допоміжних агрегатів при доменній печі належать транспортні засоби: для шихтових матеріалів 2 (рис. 1.1.2), чавуну 3 і шлаку 4, а також бункери 1, вагони-ваги 14, повітронагрівачі 5 тощо.
Шихтові матеріали надходять на рудний двір, звідки їх подають вагоном-вагою в бункер, а з бункера — у скіпову вагонетку 2. Вагонетка рухається по рейках 13 і перекидається над засипним агрегатом 12 доменної печі. Тепер вагонетку замінюють транспортером неперервної дії.
Повітронагрівач — це теплообмінний апарат циліндричної форми заввишки 40 м. Він складається зі сталевого кожуха, викладеного вогнетривкою цеглою. Повітронагрівач розділено вертикальною стіною на камеру спалювання 7 і теплообмінний простір із насадкою 8, що має вертикальні канали. В камеру спалювання через отвір 6 потрапляє очищений від пилу доменний газ і через
отвір 10— повітря. Продукти спалювання проходять по каналах насадки, нагрівають її й виходять через димову трубу 9. Коли насадка нагрілася, припиняється подача доменного газу та повітря в камеру спалювання, а через отвір II вдувається холодне повітря, яке, проходячи через насадку, нагрівається до температури 1000... 1200 °С, а в окремих випадках—до 1350 °С. Звідси нагріте повітря по теплоізольованих трубах спрямовується у фурми доменної печі. Тоді інший повітронагрівач перемикають на режим нагрівання. Доменна піч має три-чотири повітронагрівачі.
У сучасних доменних печах повітря, що подається в фурми, збагачують киснем до 30 %. У печах поруч з коксом використовують природний газ і кам'яновугільний порошок. Надмірне збагачення дуття киснем економічно невиправдане. Наприклад, в Японії частка кисню, що подається в доменні печі, дуже мала, а продуктивність доменних печей вища, ніж в Україні.
Розтоплений чавун і шлак розливають у ковші — чавуновози 3 і шлаковози 4, які рухаються по залізничних рейках.
