1.1. Лінгвістичні передумови розвитку комунікативних умінь учнів на уроках мови

Сучасний тлумачний словник іншомовних слів української мови слово комунікативний пояснює (лат. сommunicativus) – 1) мовозн. той, що належить до комунікації; комунікація – зв'язок, повідомлення – 1) спілкування, що ґрунтується на взаєморозумінні; повідомлення інформації від однієї людини до іншої або кількох інших; 2) процес поширення інформації за допомогою технічних засобів.

Іншими словами комунікація – це вміння спілкуватися, висловлювати свої думки, логічно мислити, граматично правильно будувати речення, тексти;

• уміння адекватно сприймати на слух діалог і монолог, щопередбачає зосередження уваги на осмисленні висловлювання (теми, фактів,доказів, головного і другорядного, логікивикладу), його оцінювання,використання різних прийомів фіксації почутого (запис ключових слів, плану висловлювання, статистичних даних тощо) відповідно до комунікативного завдання (участь у дискусії, передача інформації іншому, використання її увласній роботі);

• уміння користуватися різними видами читання (ознайомчим – дляшвидкої орієнтації в його змісті;навчальним - з метою глибокогоосмислення і засвоєння прочитаного; вибіркового - для добору інформації зпевної теми); свідомо ставитися до вибору, що читати; усвідомлювати метучитання, орієнтуватися, кому адресований текст, оцінювати сприйнятийтекст; виділяти в ньому головне і другорядне;

• уміння вести діалог з додержанням вимог українськогомовленнєвого етикету в різних життєвих ситуаціях (у дружньому колі, врозмові зі старшими чи молодшими, у безпосередньому спілкуванні назборах, засіданнях, диспутах, зустрічах чи під час розмови по телефону);

• уміння створювати усні монологічні висловлювання (здатністьвиступати на засіданнях у школі з повідомленням, доповіддю, поділитися вродині, колі друзів, знайомих, товаришів побаченим, почутим, пережитим; висловити своє ставлення до обговорюваного питання, дати певні роз'яснення тощо);

• уміння створювати письмові тексти різних стилів (розмовного, наукового, художнього,офіційно-ділового, публіцистичного) і типів мовлення (розповідь, опис, роздум), різних стилів і жанрів: художнього(оповідання, художній опис, портретний нарис, казка тощо), наукового(визначення поняття, план, тези, конспект, доповідь, рецензія, анотація та ін..), публіцистичного (стаття в газету, репортаж, відгук про твір мистецтва), офіційно-ділового (заява, повідомлення, акт, доручення, автобіографія, протокол і под.)

Практичне викладання української мови показує, що вибір форм і методів для розвитку комунікативної компетенції залежить від конкретних умов навчання, від навчальної діяльності учнів, від підготовки, тому необхідно враховувати всі чинники при розробці системи вправ для формування комунікативної компетенції учнів. Слово має велику силу, і школа повинна навчити учня оволодіти цією силою, на допомогу вчителеві сьогодні приходять нові технології, які він повинен використати на своїх уроках. Сучасні суспільно-економічні відносини змушують людину виявляти  активну життєтворчість, мобільність, самостійність. Якість освіти визначається як «національний пріоритет і передумова національної безпеки держави, додержання міжнародних норм і вимог законодавства країни щодо реалізації права громадян на освіту» (Моніторинг якості освіти. – К.: К.І.С.,2004).

Найбільш ефективним для формування комунікативної компетентності учнів є метод інтерактивного навчання.