Основи техніки мовлення

Розрізняють чотири типи дихання: верхнє, грудне, діафрагмальне, діафраг-мально – реброве.

Людський голос може вільно змінюватися по висоті в межах приблизно двох октав, хоча в звичайному мовленні ми задовольняємося трьома – п’ятьма нотами.

Діапазон – обсяг голосу. Межі його визначаються найвищим і найнижчим тоном. Звуження діапазону голосу веде до появи монотонності. Одноманітність звучання притупляє сприйняття, присипляє.

Тембр – забарвлення звуку, яскравість, а також його м’якість, теплота. індивідуальність.

Дикція – це ясність і чіткість у вимові слів, складів і звуків. Вона залежить від злагодженої та енергійної роботи всього мовленнєвого апарату, який включає губи, язик, щелепи, зуби, тверде й м’яке піднебіння, маленький язичок, гортань, задню стінку глотки, голосові зв’язки .

Швидкість загалом і тривалість звучання окремих слів, складів, а також пауз у поєднанні з ритмічною організованістю, розміреністю мови складають її темпо-ритм. Це дуже важливий елемент мовлення, оскільки, як влучно підкреслив

К. Станіславський, «інтонація й паузи самі по собі, крім слів, володіють силою емоційної дії на слухача».

Отже, після об’єктивної оцінки своїх мовленнєвих даних треба приступити до регулярних занять: поставити дихання, відпрацювати дикцію, темпоритм, укріплювати голосові зв’язки. Голос оратора повинен бути яскравим, соковитим, звучним, чітким, привертати увагу, спонукати до мислення, дій, а не заколису-вати.

Комунікативна професіограма фахівця

Важливою складовою діяльності будь-якого фахівця є комунікативна компе-тенція, яка належить до ключових професійних характеристик. Вона містить три основні компоненти: робота з документами, вміння вести міжособистісний і со-ціальний діалог, виступати публічно.

З огляду на це можна виокремити низку характеристик, які репрезентувати-

муть професійний портрет фахівця:

• уміння формувати мету і завдання професійного спілкування;

• аналізувати предмет спілкування, організовувати обговорення;

• керувати спілкуванням, регламентуючи його;

• послуговуватися етикетними засобами для досягнення кому­нікативної мети;

• уміти проводити бесіду, співбесіду, дискусію, діалог, дебати, перемовини тощо;

• уміти користуватися різними тактиками для реалізації вибраної стратегії;

• уміти аналізувати конфлікти, кризові ситуації і вирішувати їх;

• уміти доводити, обґрунтовувати, вмотивовувати, аргументувати, спростовува-ти, заперечувати, відхиляти, оцінювати;

• уміти перефразовувати, тезово висловлюватися, володіти на­вичками верба-лізації;

• уміти трансформувати усну інформацію в письмову і навпаки;

• володіти основними жанрами ділового спілкування (службові листи, факсові повідомлення, контракт, телефонна розмова, ділова бесіда, перемови, нара-да тощо);

• бути бездоганно грамотним, реалізуючи як письмову, так і усну форми укра-їнської літературної мови;

• володіти технікою спілкування;

• уміти адекватно послуговуватися тропами та риторичними фігурами;

• уміти використовувати «слово» для коректування поведінки співбесідника.

Це лише частина професійних навичок, без яких не може бути справж­нього фа-хівця. Мати здібності розмовляти так, щоб тебе розуміли правильно інші, слухати і ро-зуміти інших, уміти впливати на рішення співбесідника, ненав’язливо переконувати, створювати атмосферу довіри та взаєморозу­міння – вельми важливі атрибути кому-нікативної професіограми.