Література

1. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Підручник. – К.: Вища шк.,

1997. – С. 71, 403 – 408.

БЛОК ЗАВДАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Сформулюйте поради недосвідченому промовцеві «Як готуватися до вис-тупу з науковою доповіддю».

2. Враховуючи майбутній свій фах, укладіть комунікативну професіограму.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Тема : «Специфіка мовлення фахівця».

План

1. Мова і професія.

2. Майстерність публічного виступу.

3. Види підготовки до виступу.

4. Набір відповідних тактичних та мовних засобів у межах конкретного виду

усного вербального спілкування.

5. Основи техніки мовлення.

6. Комунікативна професіограма фахівця.

МОВА І ПРОФЕСІЯ

Мова – це найважливіший засіб людського спілкування, зброя і знаряддя впливу на маси, кожна особа має вимогливо ставитись до своєї мови під час при-людного виступу, дбати про глибокий зміст і досконалу форму викладу, адже ли-ше це може забезпечити справжню мовну майстерність.

Мова – універсальна система, в якій живе душа кожного народу, його світ, його духовність. «По ставленню кожної людини до своєї мови можна абсолютно точно судити не тільки про її культурний рівень, але й про її громадську цінність», - говорив

К. Паустовський. Українська мова має багато сфер функціонування. Вона не лише засіб спілкування, а й формування нових виробничих відносин.

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для всіх. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й пов’язана з виробництвом, з його ґалузями і процесами, із соціаль-ними відносинами, вона – елемент соціальної сфери.

У сучасному житті по-новому розглядаються питання функціонування мо-ви. Старий поділ на професії «інтелігентні» та «неінтелігентні» зникає.

РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ МОВИ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦЯ

Чому зникає поділ на «інтелігентні» і «неінтелігентні» професії, що є основою професійної майстерності, яку роль відіграє у цьому мова?

1. Люди всіх професій повинні вміти мислити. А мислення нерозривно пов’язане

з володінням мовою. Як ми говоримо, так і мислимо.

2. Основним критерієм професійної майстерності кожного фахівця є знання свого фаху, а знання фаху тісно пов’язане з рівнем опанування мови професії, її лек-сикою, термінологією, умінням вільно володіти і користуватися лексикою фаху.

3. Удосконалення і підвищення професійної майстерності кожного фахівця є знання свого фаху, а знання фаху тісно пов’язане з рівнем опанування мови професії, її лексикою, термінологією, умінням вільно володіти і користуватися лексикою фаху.

4. В умовах науково-технічного прогресу, соціально-економічної перебудови, ринкової економіки ефективність професійної діяльності залежить від взаємозв’язку між державами, організаціями, установами, підприємствами, різними ґалузями виробництва і сферами.

Основний критерій – знання свого фаху, рівень володіння професійною терміно-

логією.

Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, термінами.

Разом з піднесенням рівня фахових знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.

МОВНА ПАМ’ЯТКА ФАХІВЦЮ

1. Говорити завжди літературною мовою – це показник професійної освіти.

2. Не вживати вульгаризмів (грубе слово або зворот, не прийняті в літературній мові) і лайливих слів – це рівень невихованих й інтелектуально не розвинутих людей

3. Уникати “суржику”, діалектизмів, професійних жаргонів (штучно утворені слова і вирази, які не мають власної фонетичної та граматичної систем).

4. Не зловживати словами іншомовного походження, якщо є відповідники в рідній мові.

5. Не перенасичувати мову професіоналізмами, вживати терміни відповідно до їх лексичного значення.

6. Правильно ставити наголос у словах. Наголос змінює лексичне значення слова.

ЩО ДАЄ ФАХІВЦЮ ЗНАННЯ МОВИ?

1. Підвищує ефективність праці!

2. Допомагає швидко встановлювати контакти, взаєморозуміння з представ-никами своєї професії та іншими.

3. Швидше входити і краще орієнтуватися у складній професійній ситуації.

4. Робити все за законами гуманності і краси.

5. Бути висококваліфікованою, національно свідомою і гармонійно розвине-ною особистістю.

6. Бути інтелігентом.

7. Швидко орієнтуватися в потоці нових знань і майстерно оволодівати ними.

МОВНИЙ КОДЕКС ФАХІВЦЯ ЯК ГРОМАДЯНИНА

1. Обов’язок кожного громадянина, службовця, фахівця – знати державну українську мову, володіти нею і постійно користуватися.

2. Мовний обов’язок громадянина і фахівця – захищати й утверджувати дер-жавну мову, а тим самим захищати народ, його гідність, право на майбутнє. Захист української мови – це найважливіший спосіб самоутвердження і діяльності в ім’я українського народу.

3. Кожний фахівець України, якої б національності він не був, повинен бути національно свідомим, бути патріотом України. Мова є показник ставлення фахівця до держави, до народу. Володіння державною мовою – не заслуга, а обов’язок патріота.

4. Розмовляйте державною мовою скрізь: на службі, на роботі, дома, у това-ристві, у спілкуванні. Не поступайтесь своїми мовними правами заради ви-годи, привілеїв, лукавої похвали, заради прислужництва – це зрада свого народу.

5. Ставлення до державної української мови повинно бути таким, як до рідної матері: її люблять не за якісь принади чи вигоди, а за те, що вона – мати.

6. Розмовляйте в сім’ї українською мовою. Прищеплюйте дітям ставлення до мови як до святині, найдорожчого скарбу. Пам’ятайте: найкращі вчителі для дітей – це мати і батько.

7. У сім’ї, де змішаний шлюб, повинні звучати обидві мови, але не в якомусь «суржику», а кожна – у своєму літературному варіанті. Мова повинна бути засобом залучення своїх дітей до багатства духовної культури обох наро-дів.

8. Постійно вдосконалюйте свої знання української мови: читайте українські газети, журнали, книги. Хай звучить у вашій хаті українське слово із теле-, радіоприймачів.

9. Допомагайте кожному, хто хоче вивчити українську мову.

10. Підтримуйте всі починання окремих осіб і громадськості, спрямовані на утвердження української мови.

11. Не будьте байдужими до найменших проявів обмежень чи зневаги укра-їнської мови.

12. Поважайте і цінуйте мови інших народів. Ставтеся до них так, як би хотіли, щоб ставилися до вашої рідної мови.

13. Вивчайте інші мови. Це дасть можливість не лише оволодіти ключами до скарбниць духовності інших народів, але й об’єктивно оцінити свою мову. Знання чужих мов пробуджує бажання працювати для утвердження і роз-витку рідної мови.

14. Якщо ти українець і живеш поза Україною, не дай використати себе для денаціоналізації народу, серед якого перебуваєш, але не втрачай зв’язку з рідним корінням, не забувай материнську мову.

15. Пам’ятайте: відродження й утвердження української мови, нації, державності – наш історичний обов’язок, не перекладайте цього тягаря на плечі нащадків, бо може бути пізно. Відстоювати права на державність української мови, мови корінного населення та мови більшості – найперший обов’язок громадянина і фахівця.

Мовні знання – один з основних компонентів професійної підготовки.

Володіння мовою багато в чому визначає характер першого враження від особи та впливає на її авторитет у подальшому спілкуванні. Про те, наскільки людина володіє цим інструментом, свідчить зміст мови, її зрозумілість, виразність та дієвість.

Зміст мови визначається обсягом думок, що містяться у повідомленні. Зро-зумілість забезпечується добором матеріалу та доступною формою його передачі слухачеві. Виразність залежить від емоційної насиченості, інтонації, акцентів. Дієвість визначає вплив на думки, почуття та поведінку особи.

Люди починають спілкуватися з будь-якого приводу. При цьому їхні дії пов’язані з предметом спілкування, який визначає його сутність, дає змогу визна-чити його спрямованість.

Професійне спілкування – це усний контакт між співрозмовниками, робіт-никами, які мають для цього необхідні повноваження і ставлять перед собою зав-дання з’ясувати чи розв’язати конкретні проблеми.

Саме володінню мовою професійного спілкування людина вчиться все своє життя.