Актуальність теми.

Труднощі в текстах ділових паперів виникають не лише через пошуки потрібного слова, але й стосовно вживання великої літери, правопису прізвищ і географічних назв, особливостей перекладу російських прізвищ українською мовою тощо. Вивчення складних випадків правопису допоможе студентам ВМНЗ грамотно укладати тексти як ділової документації, так і фахового мовлення.

Навчальна мета.

Студент повинен знати:

• правила написання слів разом, окремо, через дефіс;

• правила вживання великої літери;

• правопис прізвищ, імен і по батькові;

• правопис географічних назв;

• особливості перекладу російських прізвищ українською мовою.

Студент повинен вміти:

• правильно вживати велику літеру;

• відмінювати прізвища, імена та по батькові;

• правильно перекладати російські прізвища українською мовою;

• записувати географічні назви та графічні скорочення відповідно до норм українського правопису.

Студент повинен опанувати такі практичні навички:

• відмінювання прізвищ, імен та по батькові;

• перекладу російських прізвищ на українську мову;

• правильного записування географічних назв, поштової адреси та графічних скорочень.

Велика літера у власних назвах

Правила

Приклади

З великої літери пишуться: індивідуальні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська назви міфологічних істот і божеств, дійових осіб у байках і казках, клички свійських тварин назви державних органів і найвищих посад географічні й топографічні власні назви, територіальні найменування астрономічні назви назви вулиць, майданів назви держав, союзів держав, міжнародних організацій, областей, районів назви партій, центральних професійних, громадських та інших організацій перше слово назв академій, навчальних закладів, науково-дослідних установ, пам’яток культури, заводів, фабрик та ін. назви історичних подій, свят, культових книг, релігійних понять Умовні найменування беруться в лапки. У них з великої літери пишуться: перше слово складених назв заводів, фабрик, установ, трестів, кінотеатрів, парків культури та ін. перше слово та власні імена в назвах творів літератури, різних друкованих видань, у назвах газет і журналів тощо.

Тарас Григорович Шевченко, Нечуй-Левицький, Кобзар, Нестор Літописець Перун, Антей, Геракл; Дід Мороз, Червона Шапочка; Лисиця, Калина, Гнідко, Сірко Верховна Рада України, Президент України, Голова Верховної Ради України Європа, Карпати, гора Говерла, Полісся, Поділля, Дніпро, Київ Земля, Венера, Велика Ведмедиця, Чумацький Шлях вулиця Сагайдачного, майдан Незалежності, Митниця, Паньківщина, Андріївський узвіз Франція, Сполучені Штати Америки, Організація Об’єднаних Націй, Чернігівська область, Лакський район Українська Республіканська партія, Українська Гельсінська Спілка, Товариство української мови Академія наук України, Київський інститут інженерів цивільної авіації, Харківський тракторний завод, Будинок учителя, Софійський собор, Парк культури ім. М.Рильського Коліївщина, Полтавська битва, Новий рік, Великдень, Різдво, Божа Матір фабрика „Киянка”, готель „Золотий колос”, кінотеатр „Чернівці”, кафе „Старий Київ” „Слово о полку Ігоревім”, газета „Літературна Україна”, журнал „Всесвіт”

У процесі укладання ділових документів можуть виникати (і постійно виникають) труднощі суто правописного характеру, особливо в тих випадках, коли йдеться про написання прізвищ, імен, по батькові, географічних назв, про вживання великої літери в назвах установ, організацій тощо.

Щоб уникнути непорозумінь і впевнено складати ділові папери й користуватися ними, нагадаємо деякі загальні поради та правила.

Відмінювання та написання прізвищ, імен і по батькові

Українською мовою доводиться писати як українські, так і чужомовні прізвища, з-поміж яких можуть бути слова незмінювані.

Українські прізвища передаються на письмі за загальними нормами українського правопису й відмінюються як іменники (якщо вони мають закінчення І та ІІ відмін іменників: Швець, Майборода, Олексієнко, Гнатюк, Симоненко) або як прикметники (Кобилянська, Кобринська, Авдієвський, Павлов).

Деякі прізвища функціонують як юридично-правові одиниці у своїх орфографічних та фонетичних варіантах, які мовець не вибирає сам, а передає за традицією вживання як різні за джерелом походження: Герасименко – Гарасименко, Панасенко – Опанасенко, Боднарчук – Бондарчук, Задорожний – Задорожній, Олексієнко – Алексієнко, Чебурко – Чепурко.

Під час написання прізвищ треба керуватися правилами орфографії, прийнятими для загальних назв, зокрема:

1. прізвища, похідні від того чи іншого загального слова або імені, треба писати так, як пишеться це слово або ім’я: Олексієнко (бо Олексій), Онуфрієнко (бо Онуфрій), Білик (бо Білий);

2. подвоєні приголосні пишуться в українських прізвищах при збігу однакових приголосних префікса й кореня, кореня й суфікса: Беззубко, Линник, Курінний, Піддубний;

3. спрощення приголосних у прізвищах, як і в загальних словах, відбувається в групах -стн-, -стл-, -слн-: Благовіський, Насущний, Щасливий;

4. префікси з-, без-, роз-, над-, під- ніколи на змінюються перед глухими: Безклубенко, Знищенко, Надточій, Підхлібний, Розсошин;

5. апостроф пишеться або не пишеться в тих же випадках, що й у загальних назвах: Дерев’янко, Мар’яненко, Лук’янець, Пилип’юк; але Лихвян, Ужвюк та Карп’юк, Варюта, Рюма;

6. м’який знак теж пишемо або ні за загальними правилами: Гринь, Ведмідь, Сень (але Гоц, Пац – після м’якого кінцевого приголосного; Вольнов, Коньков – перед приголосними; Дьяконов, Ульянич, Ілью6шин, Панкратьєв – перед я, ю, є, ї).

У практиці написання складних прізвищ звертає на себе увагу традиція вживання значної частини форм без закономірного переходу о в і у закритому складі: Біловол, Довгонос, Лисогор, Маковоз.

Складні прізвища пишуться разом (крім подвійних прізвищ чи псевдонімів, що складаються з двох самостійних особових назв). Наприклад: Нечуйвітер, Тягнирядко, Вернигора, Убийвовк, Непийвода й т. д.

Прізвиська пишуться окремо: Чорне Лихо, Іван Волове Око, Річард Левине Серце. Але прикладки пишуться через дефіс: Іван-солдат, Ририк-мужичок. Через дефіс пишуться також складні прізвища: Нечуй-Левицький, Гулак-Артемовський, Квітка-Основ’яненко.

Особливості відмінювання прізвищ такі:

1. під час відмінювання чоловічих прізвищ на -ів може відбутися перехід і в о у відкритому складі або і зберігається в усіх формах (що зумовлено традицією різних територій, а не лише фонетичними законами): Павлів – Павлова і Павліва, Захарків – Захарківа і Захаркова, Ковалів – Коваліва і Ковалева;

2. чоловічі прізвища на приголосний та -о змінюються як іменники ІІ відміни. Наприклад: Василь Поліщук – Василя Поліщука, Іван Бойко – Івана Бойка, Микола Петренко – Миколи Петренка й т. д. Але жіночі прізвища на приголосні та -о не змінюються. Наприклад: Віра Поліщук – Віри Поліщук, Світлана Бойко – Світлани Бойко, Ольга Петренко – Ольги Петренко;

3. жіночі прізвища типу першої відміни на -а (-я) відмінюються так, як чоловічі: Ольга Груша, Ольги Груші, Ользі Груші, Ольгу Грушу, Ольгою Грушею, на Ользі Груші;

4. форми множини утворюються тільки на позначення сім’ї й аналогічно до форми множини загальних слів (з особливостями форм родового відмінка): Сидоренки – Сидоренків, Щербани – Щербанів, Романюки – Романюків, Гладчуки – Гладчуків, Голоблі – Голобелів, Паляниці – Паляниців (пор.: голоблі – голобель, паляниця – паляниць);

5. кличний відмінок здебільшого збігається з формою називного (розпізнаємо його за контекстом або кличною формою семантично сполученого з ним загального слова: друже Іваненко, колего Мирончина, добродію Крутивус), але може мати (переважно форми І відміни) і спеціальну форму: Маковею! Гаркушо! Кучено! Співаку! Калашнику!;

6. прізвища на -р утворюють за характером словозміни тверду, м’яку й мішану групи. Тверда й мішана в родовому відмінку мають закінчення -а, м’яка -я: Вихор – Вихора, Кушнір – Кушніра, Дігтяр – Дігтяра, Боднар – Боднаря, Крамар – Крамаря, Токар – Токаря, але Гончар – Гончара (хоча гончаря);

7. під час словозміни прізвищ відбуваються властиві українській мові звукові зміни, а саме: чергування приголосних (Муха – Мусі, Чайка – Чайці), чергування голосних (Макогін – Макогона, Корінь – Кореня, Бурячок – Бурячка, Кравець – Кравця, хоч Швець – Швеця, Жнець – Жнеця, але Куліш – Куліша, Кисіль – Кисіля, Яріш – Яріша, хоч Никін – Никона, Чепіль – Чепеля, що, очевидно, зумовлюється традиційною практикою вживання (бажання відокремити прізвище від подібного загального слова або потребою збереження ідентичності основи);

8. наявність паралельних форм прізвищ з ознаками твердої і м’якої груп прикметників зумовлює їх відповідні відмінкові закінчення: Задорожний – Задорожного, Задорожній – Задорожнього, Городний – Городного, Городній – Городнього, Крижанівський – Крижанівського, Крижановський – Крижановського.

Особливості відмінювання імен такі:

1. імена (як і інші назви істот) змінюються за сімома відмінками. Кличний відмінок є не просто елементом парадигми слова, а національною ознакою і нормою української мови у випадку звертання до особи: Миколо, Ганно, Наталю, Сільво, Вікторе, Василю, Іване, Вікторіє, Маріє, Віро, і навіть Ілля – Іллє, Олег – Олегу (Олеже), Любов – Любове (у множині – на позначення кількох осіб з однаковим ім’ям – кличний відмінок збігається з називним);

2. імена на зразок Антін, Нестір, Прокіп, Сидір, Тиміш, Федір у непрямих відмінках змінюють і на о: Антона, Нестора, Прокопа, Сидора, Тимоша, Федора, хоч: Лаврін – Лавріна, Олефір – Олефіра;

3. імена з кінцевим -р називного відмінка в родовому закінчуються на -а: Віктор – Віктора, Володимир – Володимира, Макар – Макара,

4. Любомир – Любомира, але: Ігор – Ігоря, Лазар – Лазаря.

ЗАПАМ’ЯТАЙМО! Лев – Лева і Льва, Львові – Левові.

У давальному відмінку іменам чоловічого роду ІІ відміни властиві паралельні відмінкові закінчення: Петру – Петрові, Андрію – Андрієві, Василю – Василеві, Олегу – Олегові, Борису – Борисові.

Імена по батькові в українській мові теж мають свої особливості:

1. під час творення жіночих імен по батькові вживається суфікс -івна (після голосних -ївна): Борисівна, Богданівна, Петрівна, Василівна, Іванівна, Андріївна, Олексіївна, Миколаївна, Тимофіївна;

2. під час творення чоловічих імен по батькові вживається суфікс -ович: Ігорович, Васильович, Семенович, Андрійович, Олексійович, Сергійович;

3. деякі з імен по батькові випадають із загальних правил: Григорій – Григорович, Григорівна; Сава – Савич (-ович), Савівна; Лука – Лукич, Луківна; Ілля – Ілліч, Іллівна; Микита – Микитович, Микитівна; Яків – Якович (Яковлевич), Яківна (-лівна); Кузьма – Кузьмич (-ович), Кузьмівна;

4. у родовому відмінку жіночі імена по батькові мають лише закінчення -івни (-ївни), у давальному -івні (-ївні). Наприклад:

Р. в. Марії Василівни (неправильно: Василівної),

Вікторії Тимофіївни (неправильно: Тимофіївної);

Д. в. Марії Василівні (неправильно: Василівній),

Вікторії Тимофіївні (неправильно: Тимофіївній).

Кілька правил щодо передачі по-українськи російських прізвищ:

1) у російських прізвищах е після приголосних передається буквою е: Александров, Кузнецов, Державін, Озеров, Лермонтов, Бестужев;

2) є пишемо:

• на початку слів (Євтушенко, Єгоров, Єфимов);

• у середині слів після голосного і при роздільній вимові після приголосного: Благоєв, Вересаєв, Достоєвський; Аляб’єв, Григор’єв, Зинов’єв;

• після приголосних (за винятком шиплячих, р і ц) у суфіксах -єв, -єєв: Алексєєв, Гордєєв, Матвєєв, але Андреєв, Мацаєв, Муромцев, Писарев, Плещеєв;

• коли російському е кореня відповідає в аналогічних українських коренях і: Бєлінський, Лєсков, Рєпін, Столєтов;

3) російська літера ё передається:

• сполученням літер йо:

• на початку слова (Йолкін);

• в середині слів після голосних (Бугайов);

• після б, п, в, м, ф, коли ё позначає й+о (Воробйов, Соловйов);

• сполученнями літер ьо: в середині слова після приголосних (Верьовкін, Дехтярьов), коли ё позначає сполучення м’якого приголосного з о (Корольов, Семьоркін, Тьоркін). Але: Артемов, Семенов, Федоров – у прізвищах, утворених від спільних для української й російської мов імен;

• через о під наголосом після ч, щ: Грачов, Лихачов, Хрущов, Пугачов, Горбачов;

4) и (і) передається через:

• і: на початку слова та після приголосних (крім шиплячих і ц): Ігнатов, Ісаєв, Багіров, Мічурін, Трикін;

• ї: після голосного й при роздільній вимові після приголосних (після ь та апострофа): Воїнов, Ільїн, Гур’їн;

• и: після ж, ч, ш, щ перед приголосними: Гаршин, Лучин, Чичиков, Шишкін, Щиглов; у прізвищах, утворених від особових імен та загальних назв, спільних для української і російської (та інших слов’янських мов): Борисов, Данилов, Кантемир, Кирилов, Миронов, Мишкін; Писарев, Тимофєєв, Титов, але: Нікітін, Ніколаєв, Філіпов (бо вихідні імена не є спільними для мов), у префіксі при-: Пришвін, Привалов; у суфіксах -ич-, -ик-, -иц-, -ищ-: Голик, Новиков, Гнідич, Станкович, Голицин, Радищев;

5) ы передається через и: Крутих, Черних, Циганков, Чернишов, Малицин;

6) апостроф пишеться після губних задньоязикових та р перед я, ю, є, ї: Ареф’єв, В’яземський, Захар’їн, Лук’янов, Пом’яловський, Григор’єв, але: Воробйов, Соловйов, Рюмін, Пясецький (немає роздільної вимови);

7) ь пишеться після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н:

• перед я, ю, є, ї: Дьяконов, Ульянов, Ананьїн;

• перед приголосними: Вольнов, Коньков;

• у кінці слова: Лось, Соболь, Конь;

• у прикінцевому суфіксі -ець: Скиталець, Глуховець, Стрілець, Сосновець.