Загальні вимоги до побудови словосполучень

Відповідно до норм сучасної української літературної мови правильними є словосполучення, побудовані за її законами. Варто враховувати засоби й типи синтаксичного зв’язку, за якими будується словосполучення, семантику та граматичні характеристики компонентів, пов’язуваних цим типом зв’язку, лексичну й стилістичну диференціацію компонентів. Тому, будуючи те чи інше словосполучення, тримають у полі зору всі ці складові схеми словосполучення.

1. Щоб словосполучення справді виконувало номінативну функцію, в ньому повинні бути дібрані слова, які точно передають думку. Так, у висловленні удвічі збільшити існуючі тарифні ставки та оклади неправильно вжито слово існуючі, оскільки передбачається, що можна збільшити й неіснуючі оклади. Тут треба було вжити словосполучення теперішні тарифні ставки й оклади. Через незнання точного значення слів деякі мовці допускають такі помилки, як у реченні У нього ціла бібліотека книг, у якому слово бібліотека означає саме „зібрання книг”. Правильно було б сказати У нього ціла бібліотека або У нього книг – ціла бібліотека. Інші приклади, в яких неточно відтворюються компоненти фразеологічних виразів: Напевно, буде запропоновано не один шлях виходу з глухого тупика (замість з глухого кута); Я в цьому питанні ні гу-гу (треба ні бе ні ме); Між нами пробігла іскра чи щілина (напевно, згадувався кіт (пробігла кішка), але не було згадано потрібного образу); Ресторан розкинувся обабіч шляху (треба збоку, понад шляхом, бо обабіч означає „по обидва боки чогось”).

2. Неправильними або такими, що не відповідають літературній нормі, є й словосполучення плеонастичні (плеоназм – від гр. pleonasmos – надмірність, багатослів’я), в яких уживаються близькі за змістом, а тому й логічно надлишкові слова: підніматися вгору, спускатися вниз, селяни села, зображувальний образ.

3. Часто порушуються норми щодо вживання певного відмінка залежного слова. Зокрема це стосується місцевого відмінка у словосполученнях зі значенням місця на зразок ходити по горам, розійтися по квартирам (замість правильних по горах, по квартирах). Значна кількість помилок припадає на числівникові словосполучення. Ось найбільш типові: а) з числівниками два, три, чотири вживають іменник у формі родового відмінка однини (будинка, зоотехніка, фермера) замість нормативного називного множини (будинки, зоотехніки, ферми), двадцять чотири співробітника замість співробітники. Іменник з дробовим числівником уживають у родовому відмінку множини (12,5 відсотків, 3,6 метрів) замість родового однини (12,5 відсотка, 3,6 метра). Рідко в усному мовленні мовець наважиться вимовити тризначне число, тому часто можна почути неправильне узгодження іменника з числівником, напр.: Допомогти тим двісті п’ятдесят шести хворим людям замість правильного двомстам п’ятдесяти шести (п’ятдесятьом шістьом).

4. Мають особливості відмінкових узгоджень словосполучення-прикладки, один компонент яких – номенклатурна назва, а другий – власна географічна. Тут діють такі закономірності. Географічні власні назви відмінюються, якщо номенклатурна назва це слова місто, село, ріка, озеро, напр.: у місті Харкові (а не Харків), у селі Петрівці (а не Петрівка), коло річки Ворскли (а не Ворскла), і залишаються незмінюваними з номенклатурними назвами станція, гора, острів, півострів, мис, напр.: на станції Полтава-Південна, біля станції Ромодан, поблизу гори Монблан, на острові Куба, біля півострова Крим.