1 − Клин кріплення обойм цапфи; 2 − обойма цапфи; 3 – броня; 4 – ущільнення;

5 – упор; 6 – тяга; 7 − урівноважувальний вантаж; 8 − підйомний механізм;

9 – кронштейн; 10 − гвинт кріплення клина

Гармати 2А46М-1 і 2А46М мають однаковий устрій за винятком огорожі, різниця яких обумовлена спеціфікою механізмів заряджання танків. Розміщення гармати в башті танка зображено на рис. 2.2, а її вигляд з лівого боку – на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Гармата (вигляд зліва):

1 − Люлька; 2 − амортизатори; 3 − паз; 4 − штир; 5 − основа бокового рівня; 6 − клин;

7 − Огородження; 8 − кронштейн; 9 − вісь; 10 − спускова рукоятка; 11 − сектори;

12, 14 − Кронштейни; 13 − прилив; 15 − обойма цапфи; 16 − гайка

Тактико-технічна характеристика гармати наведена (табл. 2.2)

Таблиця 2.2

Ттх гармати 2а46м- 1

Калібр, мм	125
Повна довжина ствола, мм	6383
Довжина зарядної камори, мм	840
Кути вертикального наведення, о	–5 - +15
Кути горизонтального наведення, о	360
Нормальна довжина відкоту, мм	260-300
Максимальна довжина відкоту, мм	310
Кількість гальм відкоту	2
Кількість накатників	1
Початковий тиск в накатнику, кгс/см2	59-62
Кількість рідини в гальмі відкоту (одному), л	бл. 3,6
Кількість рідини в накатнику, л	бл. 0,3
Вага коливальної частини гармати, кг	2500
Вага ствола із затвором та напівавтоматикою, кг	1900
Вага клину затвора у зібраному виді, кг	72,2
Вага підйомного механізму, кг	57
Вага труби з ежекторним пристроєм, кг	1156
Бойова швидкострільність, постр./хв	8
Дальність прямого пострілу (Нц = 2 м): БПС, м БКС, м	2120 1000
Максимальна дальність стрільби ОФС, м	10000

Для стрільби з гармати використовуються постріли роздільного заряджання з БП, БК та ОФ снарядами.

Основним видом вогню з гармати є стрільба прямою наводкою, однак можливо стріляти також з закритих вогневих позицій.

Гармата складається із:

- ствола із затвором;

- термозахистного кожуха;

- противідкатних пристроїв;

- люльки із огорожею;

- підйомного механізму.

2.2. Ствол із затвором, його призначення та загальна будова

2.2.1. Ствол танкової гармати

Ствол (рис. 2.4) призначений для направлення польоту снаряда та надання йому початкової швидкості при пострілі.

Ствол складається із:

- труби;

- кожуха;

- казенника;

- механізму продування.

Рис. 2.4. Ствол:

1 – казенник; 2 – кожух; 3 – труба; 4 – ресівер; 5 – штифт; 6 – копір; 7 – болт 2А46.01-4;

8 – фланець; 9 – шайба; 10 – дріт 2.0 ГОСТ 15892-70; 11, 12 – кільце; 13 – сопло;

14 – пробка А52151-40; 15 – дріт 1.0 ГОСТ 15892-70; 16 – гайка 2А46М01.23;

17 – гребінка; 18, 21 – болт 3М8х12.66С019 ГОСТ 7798-70; 19 – шпонка;

20 – розрізне кільце; 22 – стопор 2А46М.01-34; Д, Е, Ж - нарізки

Труба (рис. 2.5) у казенній частині укріплена кожухом, який надітий на неї в гарячому стані. З казенної частини труба має циліндричний бурт, в який упирається кожух.

Кожух (рис. 2.5) має 4 сектори з різьбою прямокутного профілю, а казенник має відповідний стикувальний отвір, за рахунок чого досягається швидке відділення труби з кожухом від казенника.

Рис. 2.5. Закріплення труби в казеннику:

1 – труба; 2 – кожух

У зібраному виді труба утримується від переміщення вперед за рахунок різьби на кожусі (рис. 2.5), а від переміщення назад – казенником, в який вона упирається буртом.

Від викручування із казенника труба з кожухом утримується стопором, а стопор – болтом і контровочним дротом.

Казенник (рис. 2.6) призначений для розміщення і кріплення деталей затвора з напівавтоматикою, а також для з'єднання ствола з гальмами відкоту та накатником.

На верхній частині казенника розміщена площадка для встановлення контрольного рівня. Зліва зверху є наскрізний продольний отвір і паз для розміщення механізму напівавтоматики затвора.

У верхній частині заднього зрізу казенника кріпиться кронштейн із пальцем для стопоріння гармати по-похідному. В середній частині казенника знаходиться прямокутне гніздо для розміщення клина затвора.

Рис. 2.6. Казенник:

а − різьбовий отвір для з'єднання з трубою; б − отвір для гальма відкоту;

в − отвір для розміщення напівавтоматики; г − отвір для розміщення рукоятки

відкривання затвора; д − отвір для осі ричага повторного зведення; е − отвір для осі кривошипа; ж − отвір для защіпки; з − заглиблення й отвори для встановлення планки з штирями; и − отвір для осі екстракторів; к − гніздо для розміщення клина затвора;

л − гніздо для кріплення упора; м − отвір для накатника

Механізм продування (рис. 2.7) – ежекторного типу, служить для видалення з каналу ствола порохових газів після пострілу з метою зменшення загазованості бойового відділення танка.

Він складається із ресівера, розрізних ущільнювальних кілець, гайки, фланця, чотирьох болтів, шпонки, шести сопел та стопорної гребінки із двома болтами.

Ресівер надітий на трубу і гайкою піджатий до упора в бурт труби. Гайка внутрішним торцем упирається у розрізне кільце, яке вкладене у виточку труби.

Від провороту ресівер утримується шпонкою. Гайка застопорена гребінкою, яка кріпиться двома болтами до задньої горловини ресівера.

Рис. 2.7. Механізм продування:

1 – ресівер; 2 – фланець; 3 – компенсуючий вантаж; 4, 10 – болт; 5,9 – дріт;

6, 7 – кільце; 8 – сопло; 11 – гребінка; 12 – шпонка; 13 – напівкільце; 14 – гайка

Внутрішній об'єм ресівера з'єднаний із каналом ствола отворами у соплах, які вкручені в нахилені різьбові отвори труби. Внизу у кожусі ресівера є різьбовий отвір, закритий пробкою та застопорений дротом для видалення конденсату.

При пострілі, після проходження обтюрюючим пояском снаряда отворів сопел частина порохових газів через отвори заповнює ресівер. Тиск у каналі ствола та в ресівері вирівнюється.

Починаючи з моменту вильоту снаряда з каналу ствола, тиск газів у каналі ствола різко падає, а гази з ресівера під тиском, створеним там у початковий момент, починають витікати через сопла в напрямку дульної частини труби, при цьому через розрідження за рахунок наклону отворів гази, які знаходяться в каналі ствола, виходять із труби.