Міністерство освіти і науки України

ХерсонськА державнА морськА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА ЕКСПЛУАТАЦІЇ СУДНОВИХ ЕНЕРГЕТИЧНИХ УСТАНОВОК ТА ЗАГАЛЬНОІНЖЕНЕРНОЇ ПІДГОТОВКИ

Шифр №__________________

Реєстр. №_________________

конспект лекцій

З дисципліни «Технічне використання суднових технічних

засобів і безпечне несення вахти»

Факультет суднової енергетики

Освітньо-кваліфікаційний

рівень бакалавр

Галузь знань 0701 « Транспорт і транспортна інфраструктура »

Напрям підготовки 6.070104 « Морський та річковий транспорт»

Професійне спрямування «Експлуатація суднових енергетичних установок»

Курс другий

четвертий п’ятий

Форма навчання денна

заочна

Херсон – 2014

Конспект лекцій з дисципліни « Технічне використання суднових технічних засобів і безпечне несення вахти » розробив у відповідності з навчальним планом та галузевим стандартом вищої освіти підготовки бакалавра напряму підготовки 6.070104 «Морський та річковий транспорт », за професійним спрямуванням «Експлуатація суднових енергетичних установок» старшій викладач кафедри експлуатації суднових енергетичних установок та загально інженерної підготовки Матвєєв В.В

Конспект лекцій розглянуто та ухвалено на засіданні кафедри експлуатації суднових енергетичних установок та загально інженерної підготовки

____ ____________________ 20__ р. протокол №____

Завідувач кафедри експлуатації суднових енергетичних установок та загально інженерної підготовки д.т.н.проф.

А.В.Букетов

Завідувач навчально - методичного відділу

________ В.В.Черненко

ЗМІСТ

ЗМІСТ 3

Лекція №1. 4

Тема: Вимоги Кодексу ПДМНВ 78/95. Основні положення. Організація робочих міст. Режими роботи СЄУ 4

Лекція №2. 8

Тема: Вимоги Кодексу ПДМНВ 78/95 Основні положення. Організація робочих міст. Режими роботи СЄУ 8

Лекція № 3 14

Тема : Обов’язки механіків СЄУ головного, другого, третього 14

Лекція №4. 24

Тема: Обов’язки механіків СЄУ четвертого, електромеханіка, чергового 24

Лекція №5 34

Тема: Організування чергової служби, організація вахті, робочий день, приймання вахти. 34

Лекція №6 42

Тема: Організування чергової служби, несення вахти (на ходу, порту, якорю, особистих умовах, без вахтовий), ведення журналу, маневрі 42

Лекція №7 49

Тема: Технічне використання головних газових турбоагрегатів 49

Лекція №8 76

Тема: Технічне використання суднових парових котлів. 76

Лекція №9 104

Тема: Технічне використання допоміжних механізмів та обладнання. 104

Лекція №10 118

Тема: Бункерування. 118

Лекція №11 125

Тема: Баластові операції. 125

Литература 128

Лекція №1. Тема: Вимоги Кодексу пдмнв 78/95. Основні положення. Організація робочих міст. Режими роботи сєу

Мета: Розглянути що таке ПДМНВ 78/95. Розглянути основні положення

План лекції

1. Що таке ПДМНВ 78/95

2. Основні причини перегляду Конвенції та основні додаткі.

3. Три уровня відповідальності.

Міжнародна Конвенція ПДМНВ 78/95 ( в англійській абревіатурі STCW - 78/95, International Convention on Standards of Training, Certification and Watch-Keeping by the Seafarers) є міжнародним документом, що встановлюють стандартні рівні підготовки моряків, порядку й умов видачі їм робочих дипломів і несення ними вахти під час роботи на суднах. Наявність цієї конвенції є обов'язковим на борті судів, в офісах судноплавних і судновласницьких компаній, у морських навчальних закладах і тренажерних центрах підготовки плавскладу.

Однієї з найбільш важливих розробок ИМО в області безпеки судноплавства, що мала місце за останні роки, є нова версія ПДМНВ, прийнята в липні 1995 року. Вона набула чинності з 1 лютого 1997 року.

Колишній варіант конвенції ПДМНВ, прийнятий в 1978 році, потребував приведення до рівня сучасності. Ряд її положень зазнавав серйозної критики. Основні причини, по яких виникла необхідність перегляду Конвенції:

• відсутність стандартів компетенції для належного виконання екіпажем судна дій по забезпеченню безпеки мореплавання — оцінка знань кандидатів на одержання диплома залишалася « до задоволення Адміністрації», що часом приводило до низького рівня знань моряків;

• відсутність інструмента для належного контролю над виконанням вимог Конвенції;

• відсутність відповідальності урядів держав за сертифікати, видані від їхнього імені.

Конвенція 1978 р. ґрунтувалася на традиційному розподілі екіпажа на палубний і машинний персонал, не враховувала сучасні тенденції в організації робіт на судах, виключала можливість взаємозамінності у випадку хвороби й залучення членів екіпажа до всіх робіт для забезпечення нормальної й безпечної експлуатації судна.

Однієї з головних особливостей перегляду конвенції було прийняття нового Кодексу про підготовку й дипломування моряків і несенні вахти (STCW Code), який складається з 2-х частин:

• частина А — обов'язкова: містить мінімальні стандарти компетенції для плавскладу, які зведені в таблиці;

• частина Б — рекомендаційна: містить рекомендація із впровадження й застосуванню Конвенції.

Конференція схвалила серію доповнень, включаючи зміну структури існуючої Конвенції, які ввійшли в силу з 01 лютого 1997 року на основі процедури «мовчазної згоди» (tacit acceptance). Найбільш значними є наступні:

1. Вимога до країн-учасницям представляти в ИМО інформацію про практичні заходи щодо впровадження й застосуванню Конвенції, про систему морського утвору, процедурах дипломування і т.д., відповідно до Розділу А-1/7 Кодексу ПДМНВ. Зазначена інформація повинна була бути надано до 1 серпня 1998 року.

2. Кожні 5 років країни-учасниці повинні представляти доповідь, складена незалежним експертом, про виконання вимог по підготовці й дипломуванню моряків, про стан морського утвору відповідно до вимог Конвенції.

3. Генеральний секретар ИМО повинен розглядати зазначену інформацію, визначати її повноту, консультуючись, при необхідності, з особою, призначеним Комітетом з безпеки на море (КБС), після чого КБС видає «білий список» держав, що мають задовільне документальне свідчення про відповідність вимогам Конвенції. Інші учасники повинні визнавати сертифікати, видані державами, зазначеними в «білому списку».

4. Посилені процедури державного портового контролю дозволяють втручання, у випадку виявлення можливої небезпеки екіпажу, навколишньому середовищу, судну й вантажу.

5. Учасники зобов'язано розслідувати випадки аварій або недоглядів мореплавців, яким були видані дипломи цієї держави, при наявності свідчень про їхню можливу некомпетентність або недбале виконання своїх обов'язків.

6. Кожна держава-учасник зобов'язано вжити необхідних заходів у випадку, якщо дії компанії або особи, що перебуває в його юрисдикції, не відповідають вимогам Конвенції.

7. Адміністрація, бажаючи визнавати сертифікати, видані іншою державою для використання на своїх судах, повинна одержати гарантії, що стандарти й процедури навчання й діпломірування відповідають Конвенції. Також потрібно, щоб кожному морякові було видано відповідне підтвердження, що свідчить про таке визнання, і що таке підтвердження може бути оновлене, вилучене або скасоване відповідно до національних законів.

8. Інструктори й експерти повинні мати відповідну підготовку й досвідом.

9. Навчання на тренажерах PJIC і САРП обов'язково. Застосування тренажерів для перевірки компетенції повинне відповідати міжнародним стандартам.

10. Нові правила пропонують години відпочинку для осіб, що брав участь у навігаційній вахті. Їм повинне бути надано 10 годин відпочинку в 24-х годинний період. Цей годинник міг бути поділені на 2 частині, але одна з них повинна бути не менш 6 годин. Виключенням може бути тільки аварійна ситуація.

11. Обов'язки компанії, відповідно до Конвенції, повинні бути чітко визначені (впровадження МКУБ, інструкції, процедури).

12. Базове навчання й інструктаж потрібно для всіх членів екіпажа.

13. Курси підвищення кваліфікації для підтримки на сучасному рівні знань командного складу рекомендовано проводити кожні 5 років.

Раніше компетенція команди підтверджувалася дипломами за фахом. Дипломи видавалися за результатами оцінки знань, продемонстрованих на іспитах, і після проходження практики на судні, обумовленою тривалістю, а не змістом. При підготовці ПДМНВ був запропонований функціональний підхід до оцінки якості навчання й компетентності моряків. Цей метод розглядає норми компетентності для належного їхнього виконання на судні, відповідні до стандартів рівня теоретичних знань і практичних навичок. Визначено сім основних функцій в області експлуатації, керування й матеріально-технічного обслуговування судна: судноводіння, обробка й розміщення вантажу, суднові операції й забезпечення безпеки людей, суднові механічні установки, технічне обслуговування й ремонт, електроустаткування, електронна апаратура й системи керування, радіозв'язок.

Відповідальність визначена на трьох рівнях (levels):

• керування (administrative): капітан, старший помічник капітана, старший механік, другий механік — особи, відповідальні за виконання обов'язків екіпажем.

• експлуатації (operational): помічники капітана, механіки, радисти — особи, що забезпечують навігаційну або машинну вахту, виконання робіт з обслуговування судна, вантажних операцій.

• допоміжному (support): рядовий склад, що брав участь у несенні навігаційної або машинної вахти, вахті в порту, у вантажних операціях, обслуговуванні судна й ін.

До 01 лютого 2002 року країни-учасниці ще могли видавати, визнавати й підтверджувати дипломи тем морякам, які почали навчання до 1 серпня 1998 року, відповідно до Конвенції 1978 року (STCW-78).

Майже одночасно, в 1995, року відбулася конференція, на якій була прийнята Міжнародна конвенція по стандартах підготовки і дипломовані моряків і несенню вахти для персоналу рибопромислових суднів.