Дністер

Басейн Дністра площею 72,1 тис. км2 - найбільшою притокою є річка Стрий. Дністер бере початок

з джерел у Карпатах і прямує (частково територією Молдови, утворю­ючи подекуди природний кордон) до Дністровського лиману Чорного моря. Цей шлях завдовжки 1362 км, з яких 705 км припадає на тери­торію України.

У верхів’ях Дністер тече глибокою вузькою долиною і має вигляд типової гірської річки.

Лише в нижній течії, на Причорноморській низовині, Дністер набуває типових рис рівнинної річки.

Тірас або Тіріс з іранської = «швидкий», у римлян Днаструс (Данастріс, Данастр). У Київській державі - Днестрь. У молдаван і румунів - Ністру, у турків - Турла. За однією з версій, сучасна назва Дністер походить від фракійського «істрос», що означає «сильна водна течія», «потік».

Південний Буг

Басейн майже 64 тис. км2 = бере початок у болотах на Подільській височині – назва (від слов’янського «зігнутий», «кривий»), звивисто тече впродовж 806 км до Бузького лиману Чорного море . У середній течії каньйон з берегами зав­вишки до 50 м. Притоки - Рів, Соб, Синюха з Гір­ським Тікичем і Гнилим Тікичем та інші.

Сіверський Донець .

Басейн Сіверського Дінця майже 99 тис. км2. Сіверський Донець - четверта за розмірами ріка України і найбільша права притока Дону. Початок бере на пів­денних схилах Середньоросійської височини, звідки вона протягом 1053 км тече до Дону. Отже, витоки й гирло Сіверського Дінця перебувають за межами України.

Річище Сіверського Дінця майже по всій довжині звивисте, а долина широка. До басейну Сіверського Дінця належать 270 річок. Основні з-поміж них - Оскіл, Айдар, Казенний Торець тощо.

Дунай.

Басейн Дунаю охоплює кілька сот річок Закарпатської області, схилів Українських Карпат, а також тих, що безпосередньо впа­дають у Дунай біля його гирла. Найбільші - Прут і Тиса.

Верхів’я Дунаю за межами України. По території країни Дунай протікає лише своєю нижньою течією, де повноводна ріка розпадається на численні рукави і глибокі протоки. Трьома такими рукавами (гирлами) Дунай впадає в Чорне море. Два з них - Сулінське та Геор­гіївське гирла — розташовані поза межами України, лише одне Кілійське гирло є час­тиною території нашої країни.

Серед рукавів і проток з низькими заболоченими берегами утвори­лися знамениті дунайські плавні - зарості очерету, рогози, осоки, верби та інших рослин, які пристосувалися до життя на заплавах, що регулярно затоплюються під час повені. Тут дуже багато риби і водоплавних птахів.

Дунайські плавні є заповідною територією міжнародного значення. Однак попри це у 2004 році тут розпочалося спорудження судноплавного каналу Дунай-Чорне море, а з початку 2007 року по ньому розпочато судноплавство.

Басейн Вісли

Басейн Вісли, що охоплює 120 річок на північному заході країни, - єдиний в Україні басейн, ріки якого несуть свої води до Балтійського моря. Найбільшими річками цього басейну на території України є Західний Буг і Сан.

Річки Кримського півострова

Річки Кримського півострова, де налічують понад 1500 річок. Більшість із них має довжину лише близько 10 км. Тільки р. Салгир сягає завдовжки понад 200 км. Серед найбільших річок Криму також Альма, Кача, Бельбек. Початок річки Криму беруть здебільшого в гірських масивах, де річкова мережа найгустіша.

ЗНО 8 кл Пестушко Гідрографічні характеристики річок

Живлення і водний режим річок.

Гідрографічні характеристики = живлення і водний режим річок.

Живлення річок України є загалом мішаним = джерелом живлення є талі снігові, дощові та підземні води. Проте більшість укра­їнських рік живляться переважно талими сніговими водами = частка джерел живлення може змінюватися в межах басейну = у верхній частині басейну Дніпра на снігове - 50 %, а на дощове і підземне відповідно 20 і 30 %. Нижче за течією Дніпра роль снігового - 85-90 %, підземно­го - зменшується до 10-15%, дощового живлення майже немає.

Особливості живлення визначають водний режим річок - зміни їхніх характеристик у часі. = це повінь і паводок, які характеризуються найбільшою водністю річки; межень - період найменшої її водності.

Живлення та водний режим рівнинних і гірських річок України помітно відрізняється.

На річках рівнин повінь навесні - тане сніг - у цей період на різних річках прохо­дить від 40 до 80 %, а на півдні близько 100 % річного стоку = швидко підвищується рівень води: за добу вода підіймається на 20-40 см, інколи - на 100-200 см, а на окремих південних річках - понад 300 см.

Під час повені швидкість течії рівнинних річок, що зазвичай становить 0,2-0,3 м/с, зростає до 1,0 м/с і більше. Весняна повінь на рівнинних ріках у середньому триває не більше 1,5 місяця, а буває лише 10-15 днів. Потім рівень води починає знижуватись і влітку досягає свого мінімального значення. Восени після тривалих дощів рівень води трохи під­вищується. Узимку, коли вода в річках охолоджується і поступово замерзає, наступає другий період низь­кого рівня води в рівнинних річках.

Живлення та водний режим гірських річок, які живляться пере­важно дощовими водами, дещо відрізняються між собою у Карпатах і Криму.

Річки Карпат (притоки Тиси, верхів’я Дністра, Пруту і Серету та деякі їхні притоки) мають постійну течію, пересихають дуже рідко і на короткий період, а малі річки іноді замерзають.

Кримські річки (Альма, Бельбек, Кача, Салгир, Чорна тощо) влітку швидко пересихають, але під час дощів і після танення снігу за кілька годин наповнюються водою. Річки Криму пересихають - на­явність тріщинуватих вапняків, у порож­нинах яких зникають водотоки.

Паводки та повені нерідко стають катастрофічними - часто потерпають від повеней райони Полісся, придунайські землі, Донбас і Крим, найбільшої шкоди від них зазнають гірські та перед- гірські райони Карпат = причини негатив­ного явища - дощі і танення снігу високо в горах, беззастережне вирубування лісу на схилах гір.

Річковий стік.

Річковий стік = кількість води, що протікає у її річищі за певний період часу = є основним джерелом водних ресурсів. Він формується переважно за рахунок атмосферних опадів, тому на рівнинній частині тери­торії України зменшується до наростання континентальності клімату — з півночі на південь, а також із заходу на південний схід. У горах у розподілі річко­вого стоку вертикальна по­ясність.

Падіння та похил.

Падіння та похил річки залежать від геолого-геоморфологічної будови та рельєфу.

Падіння річки вимірюють у метрах = різниця висот рівня води між витоком і гирлом річки.

Похил річки, що вимірюється в м/км або см/км = відношення падіння річки до її дов­жини на певній ділянці.

Рівнинні ріки України = широкі долини з пологими схилами і найменше падіння. Похил рівнинних річок не пере­вищує 10 м/км і зменшується вниз за течією. У верхів’ях Дніп­ра, де похил сягає найбільших значень, він становить близько 50 см/км. Дніпро впадає у Дніпровський лиман, похил знижу­ється до 0,1 см/км.

Для гірських річок характерні неши­рокі, з крутими схилами долини. Річища неглибокі, ширина їх у верх­ній течії тільки 10-20 м і навіть у пониззі не перевищує зазвичай 100 м. Похил гірських річок значно перевищує похил річок рівнин, досягаючи у верхів’ях 60-70 м/км. З цим пов’язана і висока швидкість течії, яка в середньому перевищує 1 м/с, а під час повеней - 3-5 м/с.

На гірських річках часто трапляються пороги й водоспади. В Укра­їнських Карпатах добре відомий водоспад Шипот. А найвідомішим є Учансу - найвищий водоспад в Україні - вода спадає майже прямовисно з вапнякового уступу Головного пасма Кримських гір (Ай-Петринської яйли) з висоти 98,5 м. Звідси й назва водоспаду, що означає «летюча вода».