1922 Року Україна увійшла до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік (срср), Західна Україна опинилася під владою Польщі.

У 1939 році західні землі України (Східна Галичина і Західна Волинь), що раніше входили до складу Польщі, возз’єдналися з Укра­їнською Радянською Соціалістичною Республікою (УРСР).

А 1940 року з УРСР возз’єдналися Північна Буковина й Південна Бессарабія.

До 1940 року у складі УРСР перебувала Молдавська Автономна РСР. З утворенням Молдавської РСР 1940 року до її складу відійшла частина території Молдавської АРСР, що раніше належала Україні.

Після закінчення Другої світової війни (1945 р.) за договором між Чехословаччиною і Радянським Союзом Закарпатська область возз’єдналася з УРСР.

У 1945 році між Польщею і СРСР був підписа­ний договір, згідно з яким частину території УРСР передано Польщі.

У 1954 році Кримську область, що входила до Російської РФСР, було передано до складу УРСР.

Сучасний адміністративно-територіальний устрій.

АТУ = поділ території країни на окремі частини (адміністративно-тери­торіальні одиниці) і призначений для полегшення управління нашою державою.

Головними адміністративно-територіальними одиницями у нас є автономна республіка і області = Автономна Республіка Крим і 24 адміністративні області. Області поділяють на адміністративні райони, загальна кількість яких сягає 490. У всіх областях є міста обласного значення. Загалом налічують 170 міст обласного підпорядкування. Міста Севастополь і Київ мають особливий статус державного підпорядкування.

+ Предметом вивчення фізичної географії України є властивості при­родних об'єктів і комплексів, зміни їх у часі та закономірності поширення їх територією України.

+ Територія України формувалася тривалий час, неодноразово змінюва­лася і набула сучасних розмірів та обрисів 1954 року.

+ У систему адміністративно-територіального поділу входять Автономна Республіка Крим, 24 адміністративні області і 490 районів, а також міста державного підпорядкування - Київ і Севастополь.

Вивчення території України

Античні географи про українські землі.

давньогрецький учений Геродот (V ст. до н. е.) відвідав Крим і Скіфію (нині південь України). Одна з частин його дев’яти томної «Історії» має назву «Скіфія». У ній він описує північно причорноморські степи, згадує Дніпро, Дністер, Південний Буг, Дунай - опис української Наддніпрянщини.

Гіппократ (460 - 377 pp. до н. е.) давньогрецький мандрівник, лікар, у праці «Про повітря, воду і місцевість» = враження від подорожі південною частиною України.

Страбон (64 р. до н. е. - 23 р. н. е.) відвідав Крим. У своїй «Географії» (17 книг), дані про Північне Причорномор’я.

Римський натураліст Пліній Старший, який на початку І ст. н. е. створив багато­томну енциклопедію природничо-наукових знань, залишив опис окремих річок, тварин і рослин нашої території.

Одні з перших карт українських земель склав ще давньогрецький учений Клавдій Птолемей (близько 90-160 pp. н. е.).

Літописі Руському (за Іпатіївським списком), що складається з «Повісті минулих літ», Київського літопису і Галицько-Во­линського літопису. У «Повісті минулих літ» згадуються рівнини і гори, річки, озера, зазначаються кліматичні та гідроло­гічні особливості території України.

Арабські мандрівники середньовіччя (кінець V - середина XVII ст.). Неодноразово відвідуючи з метою торгівлі українські землі, вони цікавилися природою країни і побутом народу.

У середині XVII ст. французький військовий інженер і картограф Гійом Левассер де Боплан (1600­ - 1673), книжка «Опис України» = про Україну та її приро­ду = перша в історії світової картографії топографічна карта всієї України (мірило 1:463 000).