Тема7. Організація безрецептурного відпуску лікарських засобів.

Актуальність теми

У зв’язку з зростанням витрат на охорону здоров’я (внаслідок переваження хронічних хвороб, старіння населення, несприятливих екологічних причин тощо) велике значення надається безрецептурному відпуску лікарських засобів і пов'язаних з ним самолікування та фармацевтичній опіці.

Безрецептурні препарати – невід’ємна частина і одночасно необхідна умова для успішного розвитку концепції сомалікування. одним із завдань фармацевтичної науки є розробка в Україні концепції відповідального самолікування і безрецептурного відпуску лікарських засобів з урахуванням вітчизняного та іноземного досвіду надання медичної та фармацевтичної допомоги.

Безрецептурний відпуск підвищує роль фармацевтичного фахівця як консультанта відвідувача аптеки. Тому вивчення правил здійснення цього відпуску є важливим для майбутньої роботи.

7.1. Організація роботи аптеки для забезпечення реалізації лікарських засобів без рецептів та інших груп товарів аптечного ассортименту.

Основними структурними підрозділами аптек, які здійснюють безрецептурний відпуск лікарських засобів є відділ безрецептурного відпуску та аптечні пункти.

Основним завданням відділу безрецептурного відпуску є реалізація населенню ЛЗ, що дозволені до відпуску без рецепта лікаря, а також перев’язувальних матеріалів, виробів медичного призначення, засобів санітарії і гігієни, косметичних засобів.

Відділ безрецептурного відпуску розташований у залі обслуговування населення. Він обладнується прилавком з вітринами, де розміщуються товари. ЛЗ розміщуються на вітрині за фармакологічними групами (наприклад серцево-судинні, вітаміни, знеболюючі та жарознижуючі тощо); також окремо розміщують перев’язувальні матеріали, косметичні засоби, засоби санітарії та гігієни, лікарські рослини і збори. Поточний запас товарів розміщується у шафах з ящиками, на поличках, у холодильниках. Товари, що розміщені у вітринах повинні мати цінник.

Очолює відділ безрецептурного відпуску завідуючий відділом та його заступник, у відділі працюють провізори та фармацевти.

7.2. Сутність концепції відповідального самолікування та її реалізація у сучасних умовах.

Самолікування - це використання споживачем лікарських препаратів, що знаходяться у вільному продажу, для профілактики і лікування порушень самопочуття і симптомів, розпізнаних їм самим.

Самолікування жодною мірою не можна розглядати як альтернативу лікарського лікування, більше того, воно повинне мати свої межі там, де картину хвороби і її причини неможливо встановити непрофесіоналом, а застосування ліків на свій страх і ризик може шкодити.

Дуже важливо підкреслити, що прийом ліків, що не знаходяться у вільному продаж, під власну відповідальність, але без кваліфікованого контролю (по пораді друзів, із залишкових запасів “домашньої аптечки ”) жодною мірою не можна вважати самолікуванням і потрібно розглядати як цілком неприпустиме явище, хоча й широко поширене в реальному житті.

При самолікуванні фармацевт, будучи єдиним кваліфікованим співрозмовником споживача-пацієнта, виконує важливу контрольно-консультаційну функцію.

Оскільки пацієнт приходить в аптеку без діагнозу лікаря, при самолікуванні початковим моментом є самодіагноз. Звідси витікає, що фармацевт - ніким не замінимий партнер пацієнта, що має наміри приступити до самолікування. Спираючись на свою освіту, досвід і спеціальні знання, в цілях захисту пацієнта він принципово і високопрофесійно зобов’язаний перевіряти доцільність дій пацієнта.

Контрольна функція фармацевта знаходить свій вираз в спілкуванні, коли через консультаційну бесіду він одержує від самого пацієнта надійну інформацію, необхідну для початку самолікування. При цьому фармацевт жодною мірою не є конкурентом лікаря, а навпаки, диференційовано відбирає контингент пацієнтів, що потребують саме лікарської допомоги.

Позитивні моменти впровадження концепції самолікування в структуру охорони здоров'я

• економія часу і засобів пацієнтів;

• зменшення навантаження на лікувально-профілактичні установи і лікарів;

• економія бюджетних засобів;

• потреба системи охорони здоров’я у фахівцях нового покоління - клінічних провізорах;

• активне впровадження в практику аптечних установ фармацевтичної опіки;

• збільшення прибутку аптечних установ;

• активна участь лікарів у формуванні номенклатури ОТС-препаратів.

Негативні моменти впровадження концепції самолікування:

• небезпека невчасного звернення до лікаря;

• високий ризик ускладнення захворювань;

• високий ризик ускладнень від застосування медикаментів.