Завдання претензійної роботи на підприємстві полягають у такому:

• відновленні порушених прав і захисті законних інтересів

підприємства;

• виявленні причин і умов невиконання завдання і зобов'язан­ня, виготовлення продукції неналежної якості, крадіжок майна, безгосподарності та інших порушень;

• попередженні порушень державної, планової, договірної дис­ципліни та чинного законодавства;

• покращенні економічних показників господарської діяльності підприємства;

• відшкодуванні за рахунок винних осіб нанесених підприєм­ству збитків.

Практика юридичних служб визначила загальні методи і прийоми претензійної роботи, її організаційні форми. На кожному підприємстві повинен бути виданий наказ або інструкція про по­рядок організації і ведення претензійно-позовної роботи, де визна­чались би підрозділ або посадова особа, що має готувати претен­зію в разі порушення договору. Цей підрозділ або посадова особа мають право вимагати від інших підрозділів матеріали, необхідні для висунення претензій або підготовки відповіді на неї.

До функцій юридичної служби входять контроль за правильні­стю висунення претензій і відповідей на них; узагальнення резуль­татів претензійної роботи; підготовка керівництву пропозицій щодо усунення недоліків у претензійній роботі підрозділів і посадо­вих осіб.

На кожному підприємстві повинна організовуватись належна реєстрація і облік претензій і позовів, що, по-перше, забезпечує збе­рігання документів, а по-друге, дає змогу періодично аналізувати стан справ на підприємстві: встановлювати причини висунення претензій, рівень їх задоволення і на цій основі розробляти не­обхідні пропозиції і заходи щодо їх усунення. Як правило, на підприємстві реєструють претензії та позови юридичні служби шляхом журнальної форми ведення обліку. В одному журналі ве­деться облік претензій і позовів, висунутих підприємством, у дру­гому — висунутих до підприємства.

Загальним питанням є також строки висунення і розгляду пре­тензій. Недотримання встановлених строків може позбавити під­приємство права на подання позову, що спричиниться до значних втрат. І навпаки, дотримання встановлених строків висунення та розгляду претензій найчастіше захищає підприємство від розгляду спорів в арбітражних судах та грошових витрат на виплату дер­жавного мита, на відрядження тощо.

Претензія підлягає розгляду в місячний строк з дня її одержання. Якщо обов'язковими для обох сторін правилами або договором пе­редбачено право перевірки забракованої продукції підприємством-виробником, то претензії, пов'язані з якістю та комплектністю про­дукції, розглядаються впродовж двох місяців.

Якщо відсутні окремі необхідні для розгляду претензії докумен­ти, їх витребовують у заявника із зазначенням строку їх подання, але не менше п'яти днів, не враховуючи часу на поштове переси­лання. При цьому розгляд претензії призупиняється до одержання цих документів або закінчення строку їх подання. Якщо витребу­вані документи не надійшли у встановлений строк, претензія роз­глядається за наявними документами.

Правильне висунення претензії уможливлює своєчасне врегулю­вання спорів, поновлення порушених прав та інтересів підпри­ємства.

Необхідні для висунення претензії матеріали готують заінтере­совані підрозділи (відділ постачання, бухгалтерія та ін.) і переда­ють до підрозділів, що виконують претензійну роботу; останні по­винні перевірити наявність права на висування претензії, повноту одержаних матеріалів та їх належне оформлення.

У разі потреби від відділів вимагаються необхідні додаткові ма­теріали, а оформлені неналежним чином повертаються до них для доопрацювання у встановлений строк.

Порядок висування і розгляду претензій, які виникають під час виконання господарських договорів та на інших підставах^ регу­люється Арбітражним процесуальним кодексом України [З], де виз­начені основні положення доарбітражного врегулювання госпо­дарського спору.

Спір може бути переданий для вирішення до арбітражного суду за умови додержання сторонами встановленого для цієї категорії спорів порядку їх доарбітражного врегулювання.

Особливий порядок висування і розгляду встановлений для претензій до підприємств і організацій транспорту і зв'язку. Не ре­гулюється Кодексом [3] порядок розгляду претензій замовників і постачальників товарів на експорт, замовників і вантажоодержу­вачів імпортних товарів та деякі інші.

Справи за заявою прокурора (або його заступника) Антимо-нопольного комітету України та його територіальних відділень по­рушуються арбітражним судом незалежно від вжиття сторонами заходів доарбітражного врегулювання спорів.

Підприємства, що порушили майнові права та законні інтереси інших підприємств, зобов'язані поновити їх, не чекаючи висунен­ня претензії.

Підприємства, чиї права та законні інтереси порушені, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником звертаються до нього з письмовою претензією, де зазначають:

• повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, до якого висунуто претензію, дату пред'явлення і

номер претензії;

• обставини, через які висунуто претензію; докази, що підтверд­жують ці обставини, посилання на відповідні нормативні акти;

• вимоги заявника;

• суми претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає гро­шовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;

• перелік документів, що додаються до претензії, а також інших

доказів.

Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином посвідчених копіях. Документи, які є в іншої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазна­ченням про це у претензії.

Претензію підписує керівник або заступник керівника підпри­ємства. Надсилається претензія адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Недодержання встановленого порядку висування і розгляду претензій є порушенням державної дисципліни і тягне за собою юридичну відповідальність винних у цьому посадових осіб.

Про результати розгляду претензії заявнику повідомляється в письмовій формі.

У відповіді на претензію зазначаються:

• повне найменування і поштові реквізити підприємства,, що дає відповідь, та підприємства, якому надсилається відповідь;

дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь;

• якщо претензію визнано повністю або частково, — визнана сума, номер і дата платіжного доручення на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підля­гає грошовій оцінці;

• якщо претензію відхилено повністю або частково, — мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і доку­менти, що обґрунтовують відхилення претензії;

• перелік доданих до відповіді документів та доказів. Відповідь на претензію підписує керівник або заступник керів­ника підприємства. Надсилається відповідь рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

У практиці претензійно-позовної роботи найчастіше розгляда­ються претензії, що випливають:

• із порушення договорів постачання продукції (товарів), си­ровини і матеріалів, устаткування і машин, у тому числі в разі не­достачі, за постачання продукції нижчого гатунку, бракованої, некомплектного устаткування;

• із договору перевезення залізницею, морським, річковим, по­вітряним та автомобільним транспортом;

• із невиконання підрядних робіт з капітального будівництва, проектних та конструкторських;

• із надання підприємством різних послуг.

Узагальнення і аналіз результатів розгляду судових і арбітраж­них справ, розробка пропозицій щодо усунення виявлених не­доліків є одним з найважливіших функціональних обов'язків юри­дичних служб.

Систематично (двічі на рік) юридична служба повинна аналізу­вати претензійну роботу та узагальнювати її результати. Така робота має плануватись. Узагальнення результатів дає змогу на­мітити та здійснити заходи щодо усунення недоліків у госпо­дарській діяльності підприємства. У загальному аналізі, де розкри­ваються невиробничі витрати підприємства, підбиваються підсумки роботи з відшкодування збитків шляхом отримання грошових сум за висунутими претензіями. Поряд із цим юридична служба по­глиблено вивчає окремі категорії справ.

Особливу увагу на підприємстві потрібно приділяти категоріям справ, що викликають найбільше занепокоєння. Вивчивши і уза­гальнивши претензійну та арбітражну практику за окремими ка­тегоріями справ або підбивши підсумки цієї роботи за певний період, юридична служба подає матеріали з відповідними виснов­ками і пропозиціями керівництву підприємства.

Матеріали узагальнення претензійної роботи рекомендується обговорювати на засіданнях керівних працівників підприємства. При цьому роботу з підготовки цих матеріалів слід виконувати ра­зом із співробітниками відповідних служб та структурних підроз­ділів з метою поглибленого вивчення причин спорів.

Але в багатьох випадках законні претензії контрагентами не задовольняються (відхиляються повністю чи частково або у вста­новлений строк відповідь на претензію не надходить). Тоді почи­нається основна стадія розгляду господарського спору — подання і розгляд позовної заяви до арбітражного суду.

Підвідомчість справ арбітражним судам, розподіл господарсь­ких спорів за підсудністю між арбітражними судами різних ланок, порядок розгляду і розв'язання справ визначаються Законом Ук­раїни "Про арбітражний суд" [4] і Арбітражним процесуальним кодексом України [З].

Арбітражним судам підвідомчі такі справи:

• у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, а також з інших підстав; у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у за­конодавстві, крім спорів, що виникають при погодженні стан­дартів та технічних умов, про встановлення цін на продукцію, а також тарифів на послуги, якщо ці ціни і тарифи відповідно до за­конодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін, а та­кож інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесене до відання інших органів;

• про банкрутство;

• за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, які згідно із законодавчими актами належать до їх компе­тенції.

Позовна заява подається до арбітражного суду в письмовій формі, її підписують керівник підприємства, інша особа, повнова­ження якої визначені законодавством або установчими документа­ми, прокурор або його заступник, громадянин-суб'єкт підприєм­ницької діяльності або його представник.

Позовна заява повинна містити:

• найменування арбітражного суду, до якого подається заява;

• найменування сторін, їх поштові адреси;

• документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;

• ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, і суму до­говору (у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розір­ванні господарських договорів);

• зміст позовних вимог; якщо позов до кількох відповідачів — зміст позовних вимог до кожного;

• виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; дока­зи, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стя­гуються чи оспорюються; акт законодавства, на підставі якого по­дається позов;

• відомості про вжиття заходів доарбітражного врегулювання спорів;

• перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують:

• вжиття заходів доарбітражного врегулювання господарсько­го спору з кожним із відповідачів;

• відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до

неї документів;

• сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі;

• обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.

До заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.

В одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, пов'яза­них між собою підставою виникнення або поданими документами.

Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, в яких беруть участь одні й ті самі сторони, в одну спра­ву, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Відповідач зобов'язаний не пізніше трьох днів з дня одержання ухвали про порушення справи надіслати:

• арбітражному суду — відповідь на позовну заяву і докумен­ти, що підтверджують заперечення проти позову;

• позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в арбітражному процесі, — копію відповіді.

Відповідач так само має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути пов'язаний з первісним.

Звернення до арбітражного суду з позовною заявою підбиває підсумки великої попередньої роботи структурних підрозділів і юрисконсультів.

Задоволення обгрунтованих претензій і позовів і, навпаки, вмо­тивоване відхилення їх свідчить не тільки про рівень претензійно-позовної роботи, а й про професійну підготовленість юрискон­сультів, їхнє вміння правовими засобами забезпечити захист прав і законних інтересів не тільки підприємств, а й держави і суспіль­ства в цілому.

Контрольні питання

1. Поняття претензійної роботи.

2. Загальні положення організації претензійної роботи.

3. Як здійснюється правове регулювання порядку висунення і розгляду претензій?

4. Основні види претензій.

5. Аналіз і узагальнення практики претензійної роботи.

6. Яким є порядок подавання позовів?

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Цивільний кодекс України // Право України. — 1993. —№ 11-12.

2. Цивільно-процесуальний кодекс України // Право України. — 1993. —№ 11-12.

3. Арбітражний процесуальний кодекс України // ВВР України. — 1992. —№6. — Ст. 56.

4. Закон України "Про арбітражний суд" // ВВР УРСР. — 1991. —№ 36. — Ст. 469.

5. Бойко М. Д., Співак В. М„ Хазін М. А. Цивільно-правові документи. — К.: Наук. думка,1999.

6. Щербина В. С. Господарське право України. — К.: Атіка, 1999.

Тема 9

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ, ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА, ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ І ПРАВОВА ПРОПАГАНДА НА ПІДПРИЄМСТВІ

На підприємствах робота із забезпечення законності в госпо­дарській діяльності, у трудових та інших відносинах здійснюється керівниками підприємств, служб і структурних підрозділів. Важли­ве місце у вирішенні цього завдання відводиться юридичній службі, яка повинна бути організатором боротьби за дотримання і зміцнення законності.

Забезпечення законності на підприємстві — це насамперед бо­ротьба з порушеннями державної, договірної і трудової дисципліни, порушеннями законодавства у вигляді безгосподарності, крадіжок майна, зловживань тощо. Тому керівники підприємства, а юридич­на служба передусім, повинні бути обізнані з різними галузями пра­ва, економіки, виробництва, знати і вміти застосовувати численні нормативні акти в кожному конкретному випадку, не обмежува­тись консультуванням з правових питань і візуванням документів.

Згідно із Загальним положенням про юридичну службу [7] юрисконсульт повинен бути активним учасником єдиного проце­су діяльності підприємства і забезпечувати суворе дотримання за­конності в усіх сферах господарської діяльності підприємства; вив­чати і аналізувати практику роботи підприємства, наполегливо домагатись усунення порушень законності; негайно доповідати керівникові про порушення законності; розробляти і вносити про­позиції щодо усунення недоліків у роботі підприємства; постійно пропагувати законодавство; аналізувати практику роботи комі­сій з трудових спорів; допомагати товариським судам та іншим громадським організаціям.

У Загальному положенні про юридичну службу [7] зазначаєть­ся, що юрисконсульт повинен перевіряти відповідність вимогам законодавства проектів наказів, інструкцій, положень та інших документів правового характеру, які подаються на підпис керівни­кові підприємства, здійснювати контроль за відповідністю законо­давству розпоряджень та інших актів, що видаються керівниками структурних підрозділів, вживати заходів щодо скасування актів, виданих з порушенням чинного законодавства.

Виявивши порушення законності в роботі підприємства та його посадових осіб, юрисконсульт повинен негайно доповісти про це керівнику підприємства для вжиття необхідних заходів щодо їх усунення. Юрисконсульт не візує проекти правових документів, які подаються на підпис керівникові, якщо вони не відповідають чинному законодавству, і натомість готує висновок, де пропонує вирішити в законному порядку розглянуті питання.

Основними напрямками правової роботи щодо забезпечення законності є такі:

• дотримання законності наказів та інших нормативних актів, що видаються на підприємстві;

• контроль за виконанням правових норм керівництвом під­приємств, службами, структурними підрозділами, вжиття заходів щодо усунення всіх виявлених порушень законності та скасуван­ня актів, що не відповідають законодавству;

• притягнення до юридичної відповідальності осіб, які допусти­ли правопорушення, і своєчасне передавання матеріалів про пору­шення в суди, органи міліції, прокуратури та інші відповідні дер­жавні та громадські органи;

• розповсюдження правових знань і роз'яснення чинного законо­давства;

• участь у розробці заходів впливу на правопорушників і ана­ліз ефективності застосування цих заходів.

Забезпечення законності актів, що видаються на підприємстві, здійснюється шляхом правової експертизи проектів цих актів.

Юрисконсульт повинен попередньо ознайомлюватись і візувати всі накази, що видаються на підприємстві, незалежно від їх змісту. При цьому він з'ясовує, чи має право керівник підприємства видати акт з певного питання, чи, можливо, це компетенція вищих органів;

чи потрібно узгоджувати проект з профспілковим комітетом; чи пра­вильно зроблено посилання на закони та інші нормативні акти.

Контроль за дотриманням правових норм у діяльності підприєм­ства забезпечується юридичною службою переважно шляхом участі юрисконсульта в нарадах і засіданнях керівництва під час розгля­ду питань, що стосуються практики застосування чинного законо­давства; проведення правової експертизи актів, що видаються; пе­ріодичного ознайомлення з документами правового характеру, які не піддавались експертизі (наприклад, виданих у структурних підрозділах та службах); здійснення перевірок правильності веден­ня претензійної роботи і роботи з укладення і виконання госпо­дарських договорів підрозділами та службами підприємства.

Робота зі зміцнення виробничої, трудової та інших видів дисциплі­ни — важливе завдання юридичної служби підприємства.

Основними напрямками роботи юридичної служби щодо забез­печення дотримання трудового законодавства і зміцнення трудо­вої дисципліни є такі:

• участь у розробці правил внутрішнього трудового розпоряд-'ку, колективних договорів, посадових інструкцій та інших доку­ментів правового характеру, що регулюють трудові відносини на підприємстві;

• забезпечення відповідності чинному законодавству проектів наказів та інших правових актів, що подаються на підпис керівни­ку підприємства;

• здійснення контролю за відповідністю вимогам законодав­ства наказів та інших правових актів з трудових питань, які вида­ються керівниками служб і структурних підрозділів підприємства;

• участь у роботі, пов'язаній з відшкодуванням матеріальних збитків, заподіяних підприємству через порушення законодавства про працю;

• використання правових засобів зміцнення Трудової дисциплі­ни;

• надання правової допомоги профспілковому комітету, комісії з трудових спорів, товариському суду, громадським організаціям;

• пропаганда і роз'яснення трудового законодавства в колек­тиві підприємства.

Таку роботу юридична служба здійснює в тісному взаємозв'яз­ку з відділами кадрів, праці та заробітної плати, бухгалтерії та іншими службами.

Організація роботи із забезпечення збереження майна і боротьби з крадіжками та нестачами — один з найважливіших напрямків діяльності юридичних служб у сфері суспільного виробництва.

Обов'язок щодо забезпечення збереження майна повною мірою стосується і співробітників юридичної служби, одним з основних завдань якої є використання правових засобів у справі збереження майна і боротьби з безгосподарністю.

Юридична служба повинна:

• забезпечувати законність правових документів, що видають­ся на підприємстві;

• брати участь у перевірках стану дотримання законодавства з охорони підприємства, у розробці заходів щодо використання пра­вових засобів, спрямованих на попередження крадіжок, нестач, псу­вання матеріальних цінностей і втрат від безгосподарності;

• оформлювати матеріали, пов'язані із втратами, для передання їх слідчим і судовим органам;

• надавати правову допомогу бухгалтерії з питань відшкоду­вання збитків; .

• брати участь у роботі бухгалтерії щодо стягнення дебіторської заборгованості;

• надавати правову допомогу службам і структурним підрозді­лам підприємства з питань правильного застосування законодав­ства, що регулює порядок списання, продажу, обміну, оренди, пе­редавання майна і грошових цінностей підприємства;

• аналізувати практику використання відповідними службами, структурними підрозділами та працівниками правових засобів у роботі.

Заходи щодо забезпечення збереження майна і боротьби з безгос­подарністю розроблюються, як правило, у цілому по підприємству і мають предметний і чітко визначений характер. Участь у розробці цих заходів юридичних служб є окремим напрямком їх правової роботи.

Найпершим завданням юридичної служби, інших служб, струк­турних підрозділів і керівництва підприємства є забезпечення за­конності документів правового характеру, що полягає в перевірці відповідності вимогам законодавства проектів наказів, положень, інструкцій та інших правових документів з питань забезпечення збереження майна і боротьби з безгосподарністю. У цих докумен­тах повинні відбиватись питання охорони підприємства, органі­зації перепусткового режиму, приймання продукції, зберігання і обліку матеріальних цінностей, випуску готової продукції, попе­редження крадіжок, інших втрат.