Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Метод самост изуч бюдж..doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
288.77 Кб
Скачать

36. Перевагами динаміко-статистичного методу бюджетного планування є:

а) високий рівень точності у розрахунку бюджетних показників;

б) не потребує високої кваліфікації розробників бюджетів;

в) враховує майбутні умови діяльності підприємства;

г) не потребує застосування програмного забезпечення.

37. Вибір методів бюджетного планування залежить від:

а) стабільності середовища функціонування;

б) кваліфікації розробників бюджету;

в) життєвого циклу підприємства;

г) стану основних фондів підприємства.

38. Норми – це:

а) встановлені величини, що характеризують витрати праці, сировини, матеріалів, ви­користання засобів праці, фінансову стійкість підприємства в умовах найбільш раціо­нального релевантного діапазону ділової активності з урахуванням організаційних, техніко-технологічних, виробничо-господарських, соціальних, фінансових та інших умов функціонування;

б) регламентовані розрахункові величини витрат праці, режимів роботи обладнання, чисельності тощо;

в) показники нормативів;

г) показники місткості.

39. Нормативи – це:

а) встановлені величини, що характеризують витрати праці, сировини, матеріалів, ви­користання засобів праці, фінансову стійкість підприємства в умовах найбільш раціо­нального релевантного діапазону ділової активності з урахуванням організаційних, техніко-технологічних, виробничо-господарських, соціальних, фінансових та інших умов функціонування;

б) регламентовані розрахункові величини витрат праці, режимів роботи обладнання, чисельності тощо;

в) показники норм;

г) показники віддачі.

40. До сумарних методів розроблення норм належать:

а) аналітично-дослідницький метод;

б) досвідний метод;

в) статистичний метод;

г) аналітично-розрахунковий метод.

41. Технічно-обгрунтовані норми розробляють на засадах застосування:

а) досвідного методу;

б) статистичного методу;

в) порівняльного методу;

г) аналітично-розрахункового методу.

42. За рівнем формування виділяють норми:

а) тимчасові;

б) умовно-постійні;

в) галузеві;

г) внутрішньо організаційні.

43. За ступенем агрегування виділяють норми:

а) сезонні;

б) укрупнені;

в) типові;

г) досвідно-статистичні.

44. За обов’язковістю застосування виділяють норми:

а) директивні;

б) разові;

в) індикативні;

г) єдині.

45. До норм праці належать:

а) норми часу;

б) норми виробітку;

в) норми платоспроможності;

г) норми ліквідності.

46. До норм витрат сировини та матеріалів належать:

а) норми чисельності;

б) норми керованості;

в) норми витрат інструменту;

г) норми відходів, браку та втрат.

47. До норм використання засобів праці належать:

а) норми обслуговування;

б) норми тривалості виробничих циклів виготовлення продукції;

в) норми змінності роботи обладнання;

г) норми використання середньорічної потужності.

48. До норм організування виробництва належать:

а) норми незавершеного виробництва;

б) норми ділової активності;

в) норми часу на обслуговування;

г) норми встановлення обладнання.

49. До норм фінансової стійкості належать:

а) норми фінансового левереджу;

б) норми трудомісткості;

в) норми часу;

г) норми інтенсивності використання капіталу.

50. У літературі та на практиці розрізняють такі підходи до визначення витрат:

а) бухгалтерський;

б) економічний;

в) формальний;

г) податковий.

51. Відповідно до бухгалтерського підходу витрати – це:

а) зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі вибуття або використання активів чи збільшення зобов’язань, що веде до зменшення власного капіталу підпри­ємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;

б) сума будь-яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація товарів, робіт, послуг, які придбаються (виготовляються) підприємством для їх подальшого використання у власній господарській діяльності;

в) вартість ресурсів, послуг, робіт, що споживаються чи використовуються для певних цілей на різних рівнях підприємства з метою забезпечення необхідного рівня його ділової активності;

г) сума грошових потоків, що виплачуються підприємством за зобов’язаннями.