14. Новітній конституційний процес в Україні

Конституційний процес в сучасній Україні умовно можна поділити на три основних періоди: перший період (1990–1996 роки) ознаменувався здобуттям незалежності України, процесом підготовки проекту Конституції і прийняттям Конституції України; другий період (1996–2004 роки) став періодом реалізації Конституції України; третій період (2005 — донині) позначився процесом внесення змін та доповнень до Конституції України (конституційною реформою), масштабною конституційною кризою2007–2009 років і пошуком легітимних шляхів системного оновлення Основного Закону. Кожному із зазначених періодів конституційного процесу властиві свої особливості, специфіка.

15. Характеристика чинної Конституції України.

Чинна КУ є: писаною кодифікованою, народною, постійною, республіканською, демократичною, жорстокою.

16. Поняття й принципи конституційного ладу України.

Конституційний лад України є системою суспільних відно­син, передбачених і гарантованих Конституцією України і зако­нами, прийнятими на її основі і відповідно до неї. Конституцій­ний лад опосередковує насамперед суспільний та державний лад¹.

Основні принципи конституційного ладу України:

принцип, згідно з яким людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найважливішою соціальною цінністю.

принцип народного суверенітету(згідно з яким народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади)

українська держава унітарна, суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова, з республіканською формою правління організація і діяльність державної влади будується на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову

визнання і гарантування місцевого самоврядування

принцип верховенства права(згідно з яким закріплюється загальна підпорядкованість праву, пряма дія і застосування норм конституції)

17. Поняття засад конституційного ладу і їх закріплення в Конституції України.

Основними засадами конституційного ладу є:* демократія; народний, національний та державний суверенітет;правовий статус особи;поділ влади територіальна цілісність держави; визнання Конституції України нормативно-правовим актом найвищої юридичної сили;законність і правопорядок;визнання і гарантування місцевого самоврядування;статус української мови як державної;політична, економічна та ідеологічна багатоманітність,суверенна І незалежна держава;правова держава; соціальна спрямованість держави.

18. Конституційний механізм Української держави

Механізм держави — це система органів, організацій та ін­ших інститутів держави, які становлять її організаційну основу.

До організаційно-політичної основи держави, тобто до її по­літичного механізму, належать насамперед органи державної влади, територія держави, Збройні сили та інші державні війсь­кові формування, державні символи, столиця держави.

До організаційно-економічної'основи держави, тобто до її еко­номічного механізму, належать передусім бюджетна, грошова і банківська системи, державна власність та інші організаційно-економічні важелі діяльності держави.

До соціальної (організаційно-соціальної) основи держави, тоб­то до її соціального механізму, належать переважно громадян­ство та державні соціальні системи: охорони здоров'я, соціаль­ного захисту тощо.

До організаційно-культурної (духовної) основи держави, тоб­то до її культурного (духовного) механізму, належать насампе­ред державна мова, державні системи освіти, виховання, науки, культури тощо.

Пріоритетною складовою механізму держави є її політичні основа, зокрема органи державної влади.

Систему органів державної влади за Конституцією України утворюють:

• орган законодавчої влади — Верховна Рада України;

• Глава держави — Президент України;

• органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, міні­стерства та інші центральні органи виконавчої влади, місце­ві державні адміністрації);

• органи судової влади (Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції);

19. Конституційне закріплення суверенітету українського народу.

Народний суверенітет еволюціонує з теорії державного владарювання. Важливою умовою існування народного суверенітету є державний суверенітет, оскільки відсутність останнього фактично унеможливлює існування першого. Народний суверенітет передбачає офіційне визнання народу носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в державі та його виключне право на зміну конституційного ладу. Народ здійснює свою владу в державі як безпосередньо (вибори, референдуми), так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні основи народного суверенітету відображено в ст. 5 Конституції України, що означає участь народу в управлінні державою. Ці права не можуть бути узурповані ні самою державою, ні її органами.(