3) Тимчасові, постійні.; 4) Монархічні, республіканські.

5) Демократичні – гарантують реалізацію основних прав і свобод і закріплюють демократичний спосіб здійснення держ влади.

Недемократичні – закріплюють певну ідеологію, не допускають політ. Плюралізму.6) Унітарні, федеративні.

1. Жорсткі – встановлюється жорстка процедура зміни. Гнучкі –зміни вносяться як до звичайних законів.

11. Функції Конституції України

У Конституції України ці функції закріплюються як прямо, так і опосередковано і мають різну назву:

• зміст і спрямованість діяльності держави (ст. З Конституції України);

• обов'язок держави (ст. 3);

• здійснення державної влади (ст. 6);

• державне забезпечення, піклування (статті 11, 12, 13);

• найважливіші функції держави (ст. 17) тощо.

• Установча,

• Організаторська,

• Зовнішньополітична,

• Ідеологічна,

• Юридична

12. Юридичні властивості Конституції України

Юридичні властивості Конституції

Центральне місце в правовій системі країни. Конституція є базою, фундаментом усього законодавства

Установчий характер в Конституції закріплюються найважливіші права, свободи та обов'язки громадян, система, принципи діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування

Вища юридична сила норми завжди мають перевагу над положеннями інших законів, а тим більше актів виконавчої влади

Пряма дія норм Конституції означає можливість звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

Підвищена стабільність Конституція закріпила базові засади конституційного ладу, форму держави, права і свободи громадян та інши Функціонування держави, прогресивна стабільність соціально-економічного розвитку неможлива

Особливий правовий захист полягає у тому що, він має на меті забезпечення дотримання конституційних положень, захист від порушень як «знизу» - фізичними і юридичними особами, так і «згори» - різними гілками державної влади

13. Порядок прийняття Конституції України, внесення до неї змін та доповнень.

Проекти конституцій, як правило, розробляють: місцеві орга­ни влади, установчі збори, конституційні комітети (комісії) (як це мало місце в Україні при прийнятті чинної Конституції), парламент

Розрізняють такі способи прийняття конституцій:

1. октроювання — це дарування конституції одностороннім актом глави держави (монарха).

2. конституції, прийняті як результат договору.

3. більшість нині чинних конституцій є народними. Вони приймаються парламентом чи установчими зборами або безпо­середньо затверджуються референдумом.

Найчастіше конституції приймаються установчими зборами (конституантою) — виборним органом, головною або єдиною ме­тою якого є створення конституції і який іноді виконує функ­цію парламенту.

Установчі збори прийнято поділяти на: суверенні, які оста­точно приймають конституцію, та несуверенні, які лише вироб­ляють конституцію, а затверджується вона іншим способом (най­частіше референдумом), а також початкові, котрі обираються гро­мадянами як такі, та інституціоналізовані, коли роль представ­ницьких установ виконують представницькі органи (парламен­ти), якщо вони мають право повного перегляду конституції.

Розрізняють такі способи зміни конституцій:

1. гнучкий спосіб, за якого зміни до конституції вносяться шляхом прийняття звичайного закону.

2. жорсткий спосіб, коли поправки до конституції вносять­ся у більш складному порядку, ніж видання звичайного закону. Жорсткість конституцій має на меті забезпечення їх стабіль­ності, що сприяє укріпленню їх авторитету та відносній постій­ності конституційного ладу.

1. не може двічі змінювати одні й ті самі положення Консти­туції України (ч. 2 ст. 158 Конституції України).

Законопроект про внесення змін до Конституції України роз­глядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроек­ту вимогам статей 157 і 158 Конституції України (ст. 159 Кон­ституції України).