4. Конституційно-правові інститути: поняття, зміст і види.

Інститут конституційного права — це основний складо­вий елемент системи конституційного права, який об'єднує від­носно відособлену групу взаємообумовлених та взаємопов'я­заних норм конституційного права, що регулюють конкретні сторони чи елементи суспільних відносин, урегульованих кон­ституційним правом³.

Як правило, до конституційно-правових інститутів відно­сять інститути:

• основ конституційного ладу;

• громадянства;

• основ правового статусу людини і громадянина;

• територіального устрою;

• виборчого права;

• системи державної влади;

• системи місцевого самоврядування*.

5. Суб’єкти конституційно-правових відносин.

Суб'єкти конституційио-правових відносин — це їх учасники, які у конкретному правовідношенні здійснюють свої права та не­сун, відповідні юридичні обов'язки або своєю правоздатністю породжують певні правові стани¹.

Усіх суб'єктів конституційно-правових відносин поділяють на індивідуальні та колективні (комплексні)³.

Найбільш поширеними видами суб'єктів конституційно-пра­вових відносин є:

1. спільноти (народ, нація, національні меншини, корінні народності, територіальні громади тощо);

2. держава, органи державної влади та органи місцевого са­моврядування, депутати, службові та посадові особи;

3. політичні партії, громадські організації та блоки (асоціації);

4. громадяни України, іноземці, особи без громадянства, жи­телі, біженці;

5. підприємства, установи, організації;

6. міжнародні органи і організації;

7. органи самоорганізації населення;

6. Об’єкти конституційно-правових відносин.

Об'єкти конституційно-правових відносин — це предмети або явища, з якими норми конституційного права пов'язують по­ведінку учасників конституційно-правових відносин.

Об'єктами конституційно-правових відносин є:

1. державна територія, оскільки територія держави є прос­торовою базою здійснення її суверенітету, просторовою межею її влади;

2. влада (воля) Українського народу;

3. державна влада, що є об'єктом більшості конституційно-правових відносин;

7. Джерела конституційного права України як галузі права.

У конституційному праві джерело права — це нормативний акт, в якому містяться конституційно-правові норми.

До загальних ознак джерел конституційного права України можна віднести такі:

1. ці джерела видаються в межах повноважень відповідних суб'єктів правотворчості;

2. вони мають відповідати нормативним положенням актів, що видані вищестоящими суб'єктами правотворчості;

3. нормативний акт набуває загальнообов'язкової сили, як правило, за умови його оприлюднення або через іншу форму доведення до відома виконавців.

До спеціальних ознак джерел конституційного права Украї­ни належать ознаки, за якими джерела цієї галузі права відме­жовуються від джерел інших галузей права:

1. за своєю сутністю джерела конституційного права об'єк­тивно відображають волю Українського народу (як на загально­державному, так і на локальному рівні) та політику держави і безпосередньо виражають зміст владних відносин у суспільстві та державі;

2. за змістом джерела конституційного права мають загально­обов'язковий характер для всіх суб'єктів конституційно-право­вих відносин і є основою для формування інших галузевих дже­рел права;

3. за формою об'єктивації джерела конституційного права є зовнішньою формою вираження об'єктивно існуючих конститу­ційно-правових норм;

4. за суб'єктами правотворчості конституційно-правові нор­ми можуть бути встановлені чи санкціоновані виключно суб'єк­тами конституційної правотворчості: Українським народом, дер­жавою чи суб'єктами місцевого самоврядування.

За сутністю:

1. джерела, що є безпосереднім волевиявленням усього Україн­ського народу — акти всеукраїнського референдуму (первинні);

2. ті, що є волевиявленням держави та органів державної влади (похідні);

3. волевиявлення територіальних громад та інших суб'єктів місцевого самоврядування.

//. За змістом (за юридичною силою):

1. конституційні акти (Конституція України, акти всеук­раїнського референдуму щодо внесення змін до Конституції України);

2. законодавчі акти (розрізняють: конституційні, органічні, звичайні закони та особливі різновиди законів (закони про рег­ламенти, чинні міжнародні договори України), декларації, акти, конституційні договори).