- •1. Поняття й предмет, метод конституційного права України як галузі права.
- •2. Конституційно-правові норми: поняття, види й специфіка.
- •II. За роллю в механізмі правового регулювання:
- •IV. За характером основного призначення приписів, що в них містяться:
- •V. За територією дії:
- •VII. За сферою застосування:
- •3. Конституційно-правові відносини: поняття, зміст, структура й особливості.
- •II. За змістом:
- •IV. За часом дії:
- •4. Конституційно-правові інститути: поняття, зміст і види.
- •5. Суб’єкти конституційно-правових відносин.
- •6. Об’єкти конституційно-правових відносин.
- •7. Джерела конституційного права України як галузі права.
- •8, Поняття й предмет, метод науки конституційного права України.
- •10. Класифікація конституцій.
- •Писані і не писані:
- •3) Тимчасові, постійні.; 4) Монархічні, республіканські.
- •11. Функції Конституції України
- •12. Юридичні властивості Конституції України
- •13. Порядок прийняття Конституції України, внесення до неї змін та доповнень.
- •14. Новітній конституційний процес в Україні
- •16. Поняття й принципи конституційного ладу України.
- •20. Державний суверенітет України, поняття й гарантії його реалізації.
- •21.Конституційне закріплення політичної системи України.
- •Принцип поділу влади: поняття й конституційне закріплення. Механізм стримувань і противаг за Конституцією України..
- •23. Конституційне закріплення політичного, економічного й ідеологічного плюралізму.
- •24. Конституційно-правова відповідальність: поняття, ознаки, суб’єкти й санкції.
- •Конституційне регулювання статусу державної мови в Україні.
- •26. Конституційно-правове регулювання державних символів в Україні.
- •Поняття основ конституційно-правового статусу громадян і його елементи.
- •28. Принципи конституційно-правового статусу громадян України.
- •Статус прав людини в міжнародному й внутрішньому праві України.
- •Поняття громадянства
- •46.Види й джерела інформації, їх загальна характеристика
- •47. Правовий статус друкованих органів масової інформації в Україні
- •48.Поняття й види об’єднань громадян
- •49.Порядок створення й припинення діяльності об’єднань громадян
- •50. Принципи діяльності й статус об’єднань громадян
- •52. Конституційно-правовий статус громадських організацій: їх поняття, види й головні функції.
- •54.Відповідальність за порушення законодавства про об’єднання громадян.
- •55. Правовий статус біженців. Умови отримання й припинення статусу біженців.
- •56. Поняття надзвичайного стану: строки й умови його введення
- •57. Заходи, що приймаються в умовах надзвичайного стану
- •58. Гарантії прав особи в умовах надзвичайного стану
- •59. Поняття виборчих систем і виборчого права
- •60. Виборча система України
- •61.Конституційні принципи виборчого права
- •62.Мажоритарна виборча система, її види й особливості
- •63. Пропорційна виборча система, її види й особливості.
- •65. Фінансування виборів за законодавством України.
- •67. Порядок висунення й реєстрації кандидатів у народні депутати.
- •68.Порядок голосування й підведення підсумків виборів
- •69.Повторне голосування, повторні вибори.
- •70.Поняття й види референдумів в Україні..
- •72.Порядок призначення референдумів. Підготовка до їх проведення.
- •73.Порядок голосування й визначення результатів референдуму.
- •74.Юридичні наслідки проведення референдуму.
- •75.Державно-територіальний устрій: поняття, форми, конституційне закріплення.
- •76.Поняття й принципи адміністративно-територіального устрою України.
- •77.Поняття й види унітарної держави. Україна - унітарна держава
- •78 Конституційно правовий статус Автономної Республіки Крим
- •1. Народний депутат не має права:
- •87. Конституційний статус Президента України: його компетенція й акти.
- •88.Порядок обрання Президента України.
- •90. Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України: його компетенція й акти.
- •91. Порядок формування Кабінету Міністрів України.
- •92. Конституційні підстави відставки Кабінету Міністрів України.
- •93. Центральні органи виконавчої влади в Україні.
- •94. Конституційне закріплення органів державної виконавчої влади на місцях.
- •95. Судова влада в Україні: структура, порядок формування й принципи діяльності.
- •96. Конституційний Суд України: склад, порядок формування й повноваження.
- •97. Правовий статус суддів Конституційного Суду України.
- •98. Конституційне провадження.
- •99. Юридичні наслідки рішень Конституційного Суду України.
- •100. Поняття й система місцевого самоврядування в Україні.
- •102. Матеріальна й фінансова основи місцевого самоврядування.
92. Конституційні підстави відставки Кабінету Міністрів України.
Відставку Кабінету Міністрів України приймає Президент України. Відставка Кабінету Міністрів України настає внаслідок:
1) прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України;
2) прийняття Президентом України рішення про відставку Кабінету Міністрів України;
3) відставки Прем'єр-міністра України;
4) смерті Прем'єр-міністра України.
Верховна Рада України за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України.
Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не пізніше ніж через десять днів після внесення пропозиції розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України, на яке запрошуються всі члени Кабінету Міністрів України. Під час розгляду питання про відповідальність Кабінету Міністрів України у пленарному засіданні Верховної Ради України може брати участь Президент України.
Резолюція недовіри Кабінету Міністрів України вважається прийнятою, якщо за це проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради України.
Прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України має наслідком відставку Кабінету Міністрів України.
93. Центральні органи виконавчої влади в Україні.
Систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України. 2. Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави. Стаття 2. Принципи діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади 1. Діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності. 2. Міністерства діють за принципом єдиноначальності. Інші центральні органи виконавчої влади діють за принципом єдиноначальності, якщо інше не передбачено законом. 3. Підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, не можуть здійснювати владні повноваження, крім випадків, визначених законом. Зокрема, до центральних органів виконавчої влади віднесено: - міністерства; - державні комітети (державні служби); - центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Провідне місце серед центральних органів посідають міністерства України. Особи, що їх очолюють — міністри — входять до складу Кабінету Міністрів і безпосередньо беруть участь у формуванні державної політики в країні. Міністри особисто відповідають за розробку і впровадження Програми Кабінету Міністрів з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначених сферах державного управління. Вони здійснюють управління в цих сферах, спрямовують і координують діяльність інших органів виконавчої влади з питань, віднесених до їх відання. Нині (тут і далі кількість органів наводиться станом на 01.04.2004 р.) в Україні налічується 17 міністерств. Державні комітети (державні служби) — це центральні органи виконавчої влади, які на відміну від міністерств, безпосередньо не формуючи урядову політику, покликані сприяти міністерствам та уряду в цілому в реалізації цієї політики шляхом виконання функцій державного управління, як правило, міжгалузевого чи функціонального характеру. Державні комітети очолюють голови, які не входять до складу Кабінету Міністрів. Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом — це відносно новий вид ЦОВВ, утворений згідно з Концепцією адміністративної реформи в Україні. їх особливість полягає в тому, що вони мають визначені Конституцією та законодавством України специфічні завдання та повноваження; щодо них може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників, вирішення інших питань.