IV. За характером основного призначення приписів, що в них містяться:

1. уповноважуючі норми, які визначають права суб'єктів су­спільних відносин діяти в той чи інший спосіб;

2. зобов'язуючі норми, які покладають на суб'єктів обов'яз­ки вчиняти певні дії, передбачені цими нормами, обирати той варіант поведінки, що відповідає їх вимогам;

3. забороняючі норми, які містять заборони на вчинення пе­редбачених у них дій;

V. За територією дії:

1. загальнодержавні норми,

2. місцеві, або локальні, норми,

3. . За дією в часі:

1. норми конституційного права, що діють протягом неви-значеного часу,

2. норми з обмеженим строком дії —

VII. За сферою застосування:

1. загальні норми, тобто ті, дія яких поширюється на всі від­носини, що регулюються конституційним правом

2. спеціальні норми, що регулюють обмежене коло суспіль­них відносин, пов'язаних з певною сферою суспільного життя або певним органом, тощо;

3. виняткові норми конституційного права, що видаються як доповнення до загальних або спеціальних норм

3. Конституційно-правові відносини: поняття, зміст, структура й особливості.

Конституційно-правові відносини — це врегульовані норма­ми конституційного права суспільні відносини.

Особливості конституційно-правових відносин зумовлені особливостями предмета конституційного права і полягають у наявності двох груп цих відносин.

Змістом конституційно-правових відносин є соціальна діяльність суб'єктів конституційного права, що за­безпечується і спрямовується державою шляхом визначення їх і уб'ективних прав і юридичних обов'язків².

За цільовим призначенням:

1. установчі відносини — це переважно загальні відносини, що виникають на основі конституційних принципів, статутних, дефінітивних та інших норм;

2. правовстановлюючі відносини — це такі, в яких їх суб'єкти здійснюють свої права та виконують свої обов'язки, встановле­ні правовою нормою;

правоохоронні відносини — це відносини, метою яких є охорона приписів правової норми.

II. За змістом:

1. матеріальні правовідносини — це відносини, які скла­даються в процесі реалізації матеріальних норм конституцій­ного права.

2. процесуальні правовідносини виникають при реалізації процесуальних норм.

За формою:

1. правовідносини у власному розумінні, які характеризують­ся тим, що в них чітко визначені права та обов'язки суб'єктів і кожен суб'єкт здійснює свої права та обов'язки особисто;

2. правові стани, які характеризуються тим, що права та обо­в'язки суб'єктів мають менш визначений характер.

IV. За часом дії:

1. строкові правовідносини — це більшість конституційно-иравовнх відносин; вони діють протягом чіткого, встановленого и нормі строку

2. безстрокові правовідносини — це правовідносини, необ­межені в часі, які, однак, можуть припинити своє існування за певних умов