1. Поняття й предмет, метод конституційного права України як галузі права.

КПУ- це система констит. правових норм, які закріплюють та регулюють найбільш важливі основоположні суспіл. Відносини.

Ознаки: нормативність, формально визанченість(зафіксована чітко),спрямованість на досягнення певного правового результату, можливість захисту правових приписів засобами держ.впливу

Предметом є суспільні відносини, які виникають і діють в процесі здійснення влади народом України. Метод -сукупності прийомів та спо­собів виливу на суспільні відносини, що застосовуються держав­ними органами при регулюванні цих відносин⁴. особливостями методу конституційного пра­ва є такі:

1. за допомогою конституційного регулювання закріплюють­ся не всі, а найголовніші принципи і положення, які визначають зміст та основні напрямки розвитку суспільства;

2. максимально високий юридичний рівень;

3. безпосереднє конституційне нормозакріилення;

4. переваження імперативного, централізованого регулюван­ня, при якому відносини між суб'єктами грунтуються на заса­дах субординації;

Основними методами, що використовуються у конституцій­ному праві, є:

припис -на одну сторону поклада­ється юридичний обов'язок вчинити активні дії, а інша сторона має право вимагати, а у випадку невиконання — реальну мож­ливість забезпечити виконання юридичного обов'язку

заборона- правова норма покладає на своїх адресатів юридично значущий обов'язок утри­матися від учинення певних юридично значущих дій .

2. Конституційно-правові норми: поняття, види й специфіка.

Конституційно-правова норма — це формально визначене, встановлене чи санкціоноване Українським народом або держа­вою чи суб'єктами місцевого самоврядування правило поведін­ки, що регулює суспільні відносини, які є предметом конститу­ційного права, і забезпечується всіма засобами впливу, що пе­редбачені чинним законодавством³.

Особливості структури. В юридичній літературі прийнято вважати, що правові норми включають три елементи: гіпотезу(визначення умов, за яких правова норма підлягає застосуван­ню), диспозицію (власне правило поведінки) та санкцію. Аналіз конституційно-правових норм дає можливість стверджу­вати, що більшість із них не містить гіпотезу.

Особливості змісту, які полягають у тому, що не всі нор­ми конституційного права встановлюють конкретні права та обо­в'язки учасників суспільних відносин. Багато норм конституцій­ного права є нормами-принципами, дефініціями тощо (напри­клад, ч. 2 ст. 2 Конституції України встановлює, що Україна є унітарною державою), але це жодною мірою не впливає на сту­пінь їх обов'язковості для виконання.

За об'єктом правового регулювання:

1. норми, що визначають основи конституційного ладу;

2. норми, пов'язані з приналежністю до держави, що регу­люють відносини з приводу громадянства;

3. норми, що визначають загальні принципи статусу особи;

II. За роллю в механізмі правового регулювання:

1. норми загального змісту — це норми, що встановлюють вихідні засади правового регулювання або принципи чи струк­туру органів держави

2. конкретні (регулятивні) норми, що безпосередньо вста­новлюють права та обов'язки, умови їх реалізації тощо;

III. За характером обов'язковості приписів, що в них міс­ тяться:імперативні, диспозитивні альтернативні норми допускають різні варіанти поведін­ки учасників відносин залежно від конкретних умов;