IV. Основні вимоги до курсової роботи та етапи її написання

Успішне виконання курсової роботи багато в чому залежить від правильної організації її підготовки та написання, а також дотримання основних вимог, які до неї ставлять.

Основні етапи підготовки та написання студентами курсової роботи

1-й етап – вибір теми;

2-й етап – узгодження і (за необхідністю) коригування вибраної теми з викладачем, обговорення принципової логічної структури роботи та попереднього списку необхідної літератури;

3-й етап – складання попереднього плану роботи і списку літератури;

4-й етап – представлення початкового плану курсової роботи і затвердження її викладачем;

5-й етап – робота з необхідною літературою;

6-й етап – написання вступу: обґрунтування актуальної проблеми, визначення цілей і задач дослідження, визначення предмета, методології та об’єктів дослідження, відображення вивченості тематики в науковій літературі й т.д.;

7-й етап – написання теоретичної частини курсової роботи;

8-й етап – написання висновків, перевірка адекватності отриманих результатів цілям і задачам, які визначенні у вступі;

9-й етап – написання практичної частини роботи: розв’язання восьми задач;

10-й етап – оформлення курсової роботи в цілому у відповідності з вимогами та здача її на кафедру у встановлені терміни;

11-й етап – аналіз отриманого попереднього відзиву викладача та підготовка до захисту;

12-й етап – захист курсової роботи.

Вибір теми курсової роботи та складання її плану

Протягом двох перших тижнів навчального семестру студент повинен самостійно або з допомогою викладача із пропонованого списку,обрати тему своєї майбутньої курсової роботи. Студент може сам запропонувати тему курсової роботи, однак вона повинна бути узгоджена з викладачем. Недотримання цієї вимоги може призвести до повернення вже написаної курсової роботи без її рецензування.

Щоб здійснити правильно вибір теми, студент повинен спочатку уважно переглянути відповідний розділ курсу. Це дозволить краще уявити зміст, обсяг та основні питання вибраної теми.

Після вибору теми та узгодження її з викладачем студент самостійно або з допомогою викладача розпочинає підбір літератури з вибраної тематики. Варто відмітити, що тема курсової роботи розкривається на основі вивчення основної та додаткової літератури, а не лише на базі матеріалів підручників та навчальних посібників. У списку використаної літератури має бути не менше 10-12 назв різноманітних джерел (журнальні та газетні статті, довідники, навчальні посібники, офіційні документи).

Підібрану літературу спочатку потрібно детально переглянути і скласти попередній план курсової роботи, який в подальшому буде уточнюватися і доповнюватися.

План – це логічна основа курсової роботи, важливий показник того, наскільки глибоко студент вивчив існуючі джерела та відібрав з них найголовніше. Правильно складений план – підтвердження розуміння студентом зміну розглядуваної проблеми. План доцільно узгоджувати з викладачем. До плану рекомендується включати: вступ, основну частину, висновок, список використаної літератури, і, якщо потрібно, додатки.

Титульний аркуш повинен вміщувати наступну інформацію: назва вузу, кафедра, на якій виконується робота, назва теми, абревіатура студентської групи, прізвище та ініціали викладача та членів комісії, місто та поточний рік. Зразок оформлення титульного аркуша наведений у додатку А. Він не повинен мати відхилень в оформленні (розмір шрифту, малюнки, виділення кольором, підкреслення, рамки тощо).

Зміст повинен включати: вступ; найменування всіх розділів, підрозділів, пунктів (підпунктів, якщо вони мають заголовки) основної частини роботи; висновки; список використаних джерел; додатки із зазначенням номерів сторінок, які містять початок матеріалу. Приклад оформлення змісту наведено у додатку Б.

Назви і нумерація розділів, підрозділів, пунктів, (підпунктів) у змісті повинні чітко відповідати заголовкам в тексті.

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, характеризується її наукове і практичне значення; формулюються мета і завдання курсової роботи, визначається об’єкт, предмет і методи дослідження, джерела інформації для виконання роботи.

Вступ розташовується на окремій сторінці (сторінках).

Основна частина

Основна частина курсової роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Кожний елемент основної частини повинен мати закінчену інформацію. Відповідальність за достовірність відомостей, які містить курсова, несе виконавець ‑ студент.

Основна частина курсової роботи містить такі елементи:

‑ теоретичний розділ;

‑ аналітичний розділ.

В теоретичній частині необхідно в повному обсязі розкрити отриману тему та подати статистичний матеріал, який відображатиме основні теоретичні положення соціально-економічного явища, що вивчається в курсовій роботі. Фактичні дані мають бути свіжими, вони беруться за останні роки. Зробити висновки про існування тенденцій, необхідно використовувати таблиці, графіки та діаграми.

Практична частина курсової роботи включає розв’язок 8 задач із поясненнями та висновками.

Висновки

Висновки є своєрідним підсумком проведеного дослідження. Їх розміщують безпосередньо після викладання основної частини, починаючи з нової сторінки.

У висновках викладають найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в курсовій роботі. Далі формулюють рекомендації щодо їх значимості та застосування. Текст висновків, як правило, поділяється на пункти.

Загальний висновок повинен займати 3-5 сторінок. В ньому необхідно чітко сформулювати основні підсумки, які слідують з матеріалу курсової роботи.

Список використаних джерел

Перелік літературних джерел, на які є посилання в роботі, наводять в кінці текстової частини, починаючи з нової сторінки. У відповідних місцях тексту повинні бути посилання. Усі джерела повинні бути проаналізовані в тексті роботи (не повинно бути зайвих джерел), і навпаки, ‑ усі джерела, на які є посилання в тексті роботи, повинні бути зазначені в „СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”.

Додатки

У додатки доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття курсової роботи. У „ДОДАТКИ” виноситься:

‑ цифровий матеріал, рисунки, схеми, таблиці, які займають цілу та більше однієї друкованої сторінки та ускладнюють розуміння роботи;

‑ додаткові ілюстрації або таблиці;

‑ матеріали, які через специфіку викладання або форму подання не можуть бути включені до основної частини (схеми організації управління підприємством, обліку і аналізу, графіки і діаграми для характеристики узагальнених, результативних показників; формули і розрахунки, проміжні математичні доведення, опис розроблених комп’ютерних програм тощо);

‑ специфічні форми звітності для даного об’єкта дослідження, що використовуються студентом.

Кількість і якість додатків засвідчує про те, наскільки повно і глибоко вивчено студентом практичні і теоретичні матеріали за обраною темою, а їх співставлення є підтвердженням обумовленості висновків і пропозицій.

Оформлення курсової роботи

Обсяг курсової роботи – 40-50 рукописних аркушів формату А4, включаючи таблиці, схеми, діаграми, графіки тощо.

Курсову роботу необхідно оформлювати відповідно до Державного стандарту України ДСТУ 3008-95 „Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення”.

Залежно від особливостей і змісту курсову роботу складають у вигляді тексту, ілюстрацій, таблиць або їх сполучень. Робота повинна бути написана державною мовою. Текст курсової роботи виконують на комп’ютері на одному боці стандартного аркушу білого папера (А4, 210 х 297 мм, бажана щільність паперу 80 г/м².). Великі таблиці й ілюстрації можуть бути подані в додатках, у тому числі і на форматі А3.

Рекомендовані параметри друку на комп’ютері: шрифт ‑ Times New Roman (Cyr), кегль ‑ 14, колір друку ‑ чорний, міжрядковий інтервал ‑ 1,5, сам текст вирівнюють по ширині. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм.

Текст курсової роботи необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий ‑ 25 мм, правий ‑ 10 мм, верхній і нижній ‑ 20 мм.

Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту роботи. Рекомендований відступ ‑ 1,0 ‑ 1,27 см.

Під час виконання роботи слід дотримуватись рівномірної щільності тексту (без розріджень і ущільнень), контрастності й чіткості зображення. Всі лінії, літери, цифри і знаки повинні бути одного кольору впродовж усього тексту.

Вписувати в текст окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою (коректором) і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту. Виправлення повинно бути чорного кольору. Дозволяється не більше двох виправлень на одному аркуші.

Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у роботі наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви організацій у перекладі на мову роботи, додаючи (при першій згадці) назву в оригіналі.

Скорочення слів і словосполучень у роботі – відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавницької справи.

Надруковані на ЕОМ програмні документи мають відповідати формату А4 (при необхідності розрізують), їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують, як правило, в додатках.

Структурні елементи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки. Прийнято виділяти структурні частини і їх заголовки жирним шрифтом.

Заголовки структурних частин роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ …”, “ВИСНОВКИ”, “список використаних джерел”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами по центру. Крапку в кінці не ставлять.

Заголовки підрозділів друкують з абзацного відступу маленькими літерами (крім першої великої). Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку не допускається.

Заголовки пунктів, підпунктів друкують маленькими літерами, крім першої великої, з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, крапка не ставиться.

Відстань між заголовками розділу і підрозділу, а також заголовком підрозділу і подальшим чи попереднім текстом має дорівнювати одному пропущеному полуторному рядку. Відстань між двома рядками одного заголовку, а також між двома заголовками приймають такою, як в тексті.

Відстань між заголовком пункту (підпункту) і попереднім текстом має дорівнювати одному пропущеному полуторному рядку.

Кожну структурну частину курсової роботи (розділи) треба починати з нової сторінки.

Не допускається розміщувати назву підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту. Назва при цьому починається з нової сторінки.

Нумерація сторінок роботи

Сторінки курсової роботи нумерують арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту. Номер сторінки проставляють в правому верхньому куті сторінки без знака № і без крапки в кінці.

Нумерацію сторінок починають рахувати з титульного аркуша, але на всіх аркушах, що передують структурному елементу “ВСТУП”, цифри сторінок не проставляються. Порядковий номер сторінки починають ставити на першій сторінці „ВСТУПУ”. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації курсової роботи.

Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти курсової роботи нумеруються арабськими цифрами.

Такі структурні елементи як “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” не мають порядкового номера, тобто, не можна писати “1 ВСТУП” або “РОЗДІЛ 6 ВИСНОВКИ”.

Розділи роботи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення її суті і позначатися арабськими цифрами. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Див. приклади, наведені вищі.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад, “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: “1.3.2.” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Див. приклади, наведені вищі.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Оформлення ілюстрацій

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотографії) необхідно розміщувати в курсовій роботі безпосередньо після тексту (посилань), де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в роботі. Рисунок, схема або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом “Рис.”, але не „Мал.”, вони повинні мати назву, яку розміщують безпосередньо під ілюстрацією (по центру). В кінці назви рисунку крапки не ставлять. За необхідністю після назви ставлять „:” і розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Наприклад:

Рис. 1.4. Залежність витрат і прибутку підприємства від обсягу виробництва:

1 – збитки;

2 – прибуток.

Назву рисунку наводять звичайним шрифтом. Нумерують ілюстрації арабськими цифрами послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номеру розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка, наприклад, Рис. 2.1 (перший рисунок другого розділу). Якщо в роботі подано тільки одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Діаграми та графіки бажано оформляти в пакеті програм Microsoft Excell або в статистичних пакетах програм. Для роздрукування діаграм на монохромних принтерах краще використовувати різні градації сірого (градієнтну заливку) або різні узори чорного кольору. Дозволяється використовувати кольорові діаграми.

Приклад подання ілюстрації:

Рис. 2.3. Розподіл підприємств за середньорічною вартістю основних виробничих і оборотних фондів

Якщо в роботі наведено декілька однотипних діаграм, у яких використовуються спільні категорії, останні повинні бути подані на всіх діаграмах однією штриховкою (типом градієнтної заливки, кольором).

Оформлення таблиць

Цифровий матеріал, коли його багато або є необхідність у зіставленні певних показників, як правило, оформляють у вигляді таблиць. Таблицю розташовують безпосередньо після тексту (посилань), в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. Не слід подавати в роботі одні й ті самі числові дані у вигляді таблиць та діаграм одночасно.

На всі таблиці мають бути посилання у тексті роботи. Не слід оформлювати посилання на таблиці (ілюстрації, діаграми, графіки) як самостійні фрази, у яких лише повторюється те, що міститься в підписі. Посилання на таблицю наводять у круглих дужках „(табл. 2.1)” або зворотом типу „... як бачимо з табл. 2.1” або „... як це показано в табл. 2.1” та ін. У повторних посиланнях на таблиці треба вказувати скорочено слово „дивись”, наприклад, „див. табл. 2.1”.

Якщо ширина таблиці більша ніж ширина аркуша, то її розміщують уздовж аркуша так, щоб її вільно можна було читати, повернувши текст роботи за годинниковою стрілкою.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу арабськими цифрами. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, в кінці номера крапка не ставиться. Наприклад, Таблиця 2.1 (перша таблиця другого розділу). Якщо в курсовій роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

Приклад побудови таблиці:

Таблиця 2.1

Розподіл підприємств за середньорічною вартістю основних виробничих і оборотних фондів

Групи промислових підприємств за середньорічною вартістю основних виробничих фондів і оборотних фондів, млн. грн.	Кількість промислових підприємств
0,19 – 2,47	40
2,47 – 4,75	5
4,75 – 7,04	5

При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку її розбивають наступним чином:

Таблиця 2.1

Розподіл підприємств за середньорічною вартістю основних виробничих і оборотних фондів та обсягом прибутку від реалізації продукції

Комбінаційне групування		Кількість промислових підприємств
Групи підприємств за середньорічною вартістю основних виробничих та оборотних фондів, млн. грн.	Групи промислових підприємств за обсягом прибутку від реалізації продукції, тис грн.
1	2	3
0,19 – 2,47	41 – 394	18
	394 – 747	17
	747 – 1100	5
x	x	40
2,47 – 4,75	675 – 805,7	1
	805,7 – 936,4	2

Продовження табл. 2.1

2	3	4
	936,4 - 1067	2
x	x	5
4,75 – 7,04	108 – 438,3	3
	438,3 – 768,6	0
	768,6 – 1099	2
	x	5

Напис “Таблиця” із зазначенням її номера розміщують у правому верхньому куті над відповідною назвою таблиці. Над іншими частинами таблиці при її перенесенні на інший аркуш (сторінку) пишуть “Продовження. табл. __” із зазначенням номера таблиці. У цьому разі слід давати рядок з нумерацією колонок.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею симетрично до тексту (по центру) і друкують малими літерами, крім першої великої. Назва має бути стислою і відповідати змісту таблиці. В кінці назви таблиці крапки не ставлять.

Заголовки граф таблиці повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять.

Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків (№ з/п) до таблиці включати не треба.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами в першій частині таблиці. Громіздкі таблиці і рисунки краще розміщувати у додатках.

Переліки

Переліки за потребою, можуть бути наведені всередині підрозділів, пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.

Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою або, не нумеруючи, ‑ дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий ступінь деталізації). Наприклад:

а) натуральні вимірники:

1) міри довжини;

2) ваги;

3) площі;

4) об’єма;

б) трудові вимірники;

в) грошові (вартісні) вимірники.

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня. При оформленні нумерованого списку слід звертати увагу на наявність символів пунктуації. Якщо кожний з пунктів списку містить кілька речень, його оформлюють за зразком, наведеним нижче:

1. Кількість ... .

2. Недостатня увага ... .

3. Якість ... .

У всіх інших випадках нумерований список має такий вигляд:

1) об’єктивні причини;

2) суб’єктивні фактори;

3) властивості системи.

Отже, після дужок та дефісу текст подають з маленької літери, в кінці ставиться „ ; ”. Після цифри з крапкою текст починається з великої літери з крапкою в кінці.

Примітки

Примітки вміщують у курсовій роботі за необхідністю пояснення тексту, таблиці або ілюстрації. Їх розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються.

Одну примітку не нумерують. Слово “Примітка” друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюючи, після слова “Примітка” ставлять крапку і з великої літери у тому ж рядку подають текст примітки. Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова “Примітки” ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки.

Приклад:

Примітка. Значення………………………………………………………………...

………………………………………………………………………………………………

Примітки:

1. Наявність…………………………………………………………………………

………………………………………………………………………………………………

2. Призначення…………..…………………………………………………………

………………..………………….…………………………………….……………………

Виноски

Виноски позначають у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою. Нумерація виносок окрема для кожної сторінки. Текст виноски починають з абзацного відступу і друкують з мінімальним міжрядковим інтервалом (в кінці сторінки).

Приклад: “Він базується на використанні інтуїтивного прогнозування за методом Дельфи ¹⁾.”

30 – 40 мм

1) У стародавньому місті Дельфи……………………………….………………...

………………………………………………………………………………………………

Оформлення формул та рівнянь

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки (вирівнювання по центру).

Вище і нижче кожної формули або рівняння повинен бути відступ не менше одного вільного одинарного рядка. Під час оформлення роботи на комп’ютері в текстовому редакторі Microsoft Word рекомендується використовувати редактор формул. Прописні і малі літери, надрядкові і підрядкові індекси у формулах повинні позначатися чітко.

Формули і рівняння в роботі, за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках, слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули складається з номеру розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу.

Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в круглих дужках біля правого берега аркуша.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.

Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта необхідно давати з нового рядка. Перший рядок починають з абзацу словом “де” без двокрапки, наприклад:

Рентабельність продукції може бути визначена за формулою;

, (2.1)

де xmax, xmin ‑ максимальне і мінімальне значення ознаки в сукупності відповідно;

n ‑ кількість груп на які розбивається.

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак „х”.

Якщо у курсовій роботі лише одна формула чи рівняння, їх також нумерують за наведеними вимогами.

Формули, що йдуть одна за одною й не розподілені текстом, відокремлюють комою.

Приклад:

, (1.1)

. (1.2)

Посилання

Посилання у тексті курсовоїої роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: „[16, с.138]”, “… у працях [1-7]…” або “Згідно з Законом України про Державний бюджет на 2013 рік передбачено … [2]”.

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери. Приклади запису посилань: “… у розділі 2 …”, “… дивись 2.3. …”, “… за 3.1.5. …”, “… відповідно до 2.3.4.1. …”, “… на рис. 1.2 …”, “… в табл. 3.5 …”, “… за формулою (1.3) …”, “… у додатку Б …”. У повторному посиланні на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад, “див. табл. 3.2”.

Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Такий список – одна із суттєвих частин роботи, що віддзеркалює самостійну творчу працю її автора і демонструє ступінь фундаментальності проведеного дослідження.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті, або в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. При складанні списку використаних джерел можливо дотримуватися і такого порядку:

‑ закони та інструктивні матеріали міністерств і відомств;

‑ інші джерела: монографії, навчальна література, брошури, статті тощо;

‑ матеріали базової установи (підприємства, організації).

При цьому закони і інструкції розміщують в списку джерел у хронологічному порядку, а інші джерела – в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Список повинен мати наскрізну нумерацію. При написанні курсовихих робіт рекомендовано подавати літературу, окрім законодавчо-нормативних актів, не старішу, ніж за останні п’ять років. Бібліографічний опис подається мовою джерела. Бібліографічні описи джерел наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Приклади оформлення списку використаних джерел подано у додатку В.

Оформлення додатків

Додатки оформляють як продовження курсової роботи на його наступних сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Кожний додаток (якщо їх кілька) починають з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки (вирівнювання по центру). Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток __” і велика літера, що його позначає.

Додатки слід позначати послідовно літерами української абетки, за винятком літер Г, Ґ, Є, І, Ї, Й, Щ, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б тощо. Єдиний додаток позначається як додаток А.

Приклад:

Додаток А

Методика розрахунку показників фінансового стану підприємства

Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

Текст кожного додатка за необхідністю може бути поділений на частини, які нумерують у межах кожного додатка, або якщо у роботі запропонована досить значна кількість додатків. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад: А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д, формула (А.1) – перша формула додатка А.

Якщо у додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, їх також нумерують, наприклад: Рис. А.1, Таблиця А.1, формула (В.1).

Якщо в роботі використовується документ, що має самостійне значення і оформлюється згідно з вимогами до документу даного виду, його копію вміщують у пояснюючу записку без змін в оригіналі. Перед копією документу вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово “Додаток __” і його назву (за наявності), у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документу нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію.

Типові помилки в тексті курсової роботи

У тексті роботи слід розрізняти символи «-», «–», «―». Дефіс («-») використовується всередині слів, між першою та останньою сторінками у переліку посилань. Коротке тире («–») без пробілів з боків використовується при визначенні діапазону коливань величин («5,0–6,5 см»), при визначенні проміжку часу («червень–вересень», «2010–2013 рр.»), у деяких місцях тексту. В усіх інших випадках коротке тире відбивається пробілами з обох боків. Довге тире (скановане) («―») у наукових роботах не використовується.

Слід звертати увагу на написання лапок: „__”, “__” або «__». Скановані лапки типу "___" та ″___″ при написанні роботи не використовувати.

Як символ апострофа використовують «’», а не «`», «'», «´», «‘» або «″».

Слід розрізняти символи «г» та «ґ».

В усіх розрахунках, статистичних таблицях і діаграмах слід давати одиниці виміру. Між значенням величини та одиницею її виміру повинен стояти пробіл (12 мм, 54,2 %).

Перед роздруковуванням тексту слід перевірити, щоб на початок рядка не переносились:

– одиниці вимірювання, якщо значення величини знаходиться в кінці попереднього рядка;

– прізвище (ініціали), якщо ініціали (прізвище) залишились на попередньому рядку (якщо імена й по батькові подаються повністю, то прізвища можна переносити);

– символ «–» всередині речення, тире треба зробити останнім символом на попередньому рядку;

– латинська видова назва, якщо скорочена до одного символу родова назва залишилась у кінці попереднього рядка;

– граматичні закінчення порядкових числівників, написаних цифрами (2-й, 4-го та ін.).

Для цього у необхідних випадках доцільно користуватись символом „нерозривний пробіл”, який викликається на клавіатурі комп’ютера одночасним натисканням «Ctrl», «Shift» та «пробіл». Якщо на останньому рядку абзацу розташовано менше 6 символів, рядок виглядає неповним. У таких випадках шрифт передостаннього рядка слід «ущільнити» на 0,1 пункта (меню Microsoft Word «Формат» → «Шрифт» → «Інтервал» → «Ущільнений»).

У тексті доцільно використовувати загальноприйняті скорочення: р. – рік, рр. – роки, р-н – район, обл. – область (адміністративна). Форма скорочення слова чи словосполучення повинна бути однаковою по всій роботі.

Кількісні числівники записуються цифрами, якщо вони є багатозначними, і словами, якщо вони однозначні; наприклад: десять автомобілів (не 10 автомобілів). Якщо при числівнику даються в скороченому позначенні одиниці вимірювання, то такий числівник завжди записується цифрами; наприклад: 28 кг, 5 л і т.п. Після скорочень одиниць міри, довжини, маси, обсягу крапка не ставиться. При перерахуванні однорідних величин скорочене позначення одиниці вимірювання ставиться тільки після останнього числа.

Порядкові числівники пишуться словами: сьомий, двадцять п’ятий, сто сорок перший. Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, не мають відмінкових закінчень, якщо вони стоять після іменника, до якого відносяться, наприклад: у розділі 2, на рис. 9, у таблиці 6, і мають відмінкові закінчення, якщо вони стоять перед іменником, наприклад: 3-й раунд. Записані римськими цифрами порядкові числівники відмінкових закінчень не мають; наприклад: IV курс, XX століття (не ХХ-е століття).

Кількість дрібних недоліків і помилок у тексті роботи свідчить не стільки про низький рівень грамотності студента, скільки про брак часу на редагування, що стало наслідком невірно спланованого календарного плану або невиконання останнього, тобто про неготовність роботи .

Всі помилки і описки необхідно виправити. Кількість виправлень повинна бути мінімальною: на одній сторінці не більше двох виправлень від руки чорним чорнилом.