3.1. Напрямки удосконалення системи формування спеціального фонду військової частини

Мобілізація ресурсів є більш складнішим процесом ніж їх використання. Але за умов обмеженості фінансових ресурсів та проведенні мобілізаційних заходів навіть процедура використання коштів повинна бути чітко продумана, щоб при мінімальному залученні ресурсів досягти максимального ефекту, а запорукою успіху є розвинена економіка держави.

Економіка України, як економіка порівняно молодої держави перебуває на етапі становлення, зміцнення, а тому ще не є самодостатньою та стійкою. Фінансово-господарська сфера України потребувала значних змін з моменту розпаду Радянського Союзу. І вже до 2007 року більшість основних економічних показників (приріст ВВП, рівень реальних доходів населення, інфляція тощо) свідчили про те, що ситуація в країні, хоч ще і не досягла бажаного результату, проте мала ознаки стабілізації. Послідуюча світова криза 2009 року та революція 2014 року, надломили хід розвитку економіки нашої держави. Внаслідок зменшення обсягу реального виробництва, зниження рівня купівельної спроможності громадян, непослідовності уряду в проведенні ефективних реформ, можливості держави щодо повного задоволення оборонних потреб падає.

Саме тому у відповідних умовах формування і використання спеціального фонду, як додаткового джерела коштів, набуває особливого необхідного значення. Відповідно до положень Програми діяльності Кабінету Міністрів України, з метою забезпечення відновлення економіки України та невідкладної стабілізації фінансової ситуації підготовлено зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з урахуванням оновленого макроекономічного прогнозу розвитку України на 2014 рік. Новий бюджет враховує реалії економічної ситуації та динаміку її розвитку.

Реальний стан економіки України еа кінець I кварталу зображено в Додатку Е.

Зокрема, у проекті змін до державного бюджету на 2014 рік передбачено економію видатків бюджету, які максимально скорочені та оптимізовані, а бюджетна політика спрямована не на розпорошення фінансового ресурсу, а сконцентрована на заходах з підтримки економіки та пріоритетах її розвитку. Одним із таких пріоритетних напрямів розвитку для Міністерства оборони України може бути ефективне запровадження нових видів господарської діяльності для наповнення спеціального фонду. Отже, варто приділити велику увагу для створення сприятливих умов формування спеціального фонду.

Як відомо, для отримання дозволу на створення спецфонду військова частина повинна пройти відповідну процедуру реєстрації бюджетної установи як суб’єкта господарської діяльності, котра завершується одержанням свідоцтва.[11,23]

Однак процедура реєстрації має затяжний характер. Перш за все, військова частина готує пакет необхідних документів та звертається до забезпечуючого фінансового органу за довідкою про підтвердження наявності у військової частини всіх ознак суб’єкта господарської діяльності. Надалі команди+р військової частини надсилає вказані документи за підпорядкованістю через структурні підрозділи Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. Командувачі видів Збройних Сил України, начальники територіальних управлінь, командири корпусів, керівники структурних підрозділів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України стосовно безпосередньо підпорядкованих їм військових частин розглядають надіслані документи, вивчають можливість здійснення військовими частинами господарської діяльності та роблять висновок щодо можливого впливу господарської діяльності. Своє рішення стосовно клопотання командира військової частини висловлюють у письмовій формі в правому верхньому кутку на поданні і надсилають із супроводжувальним листом до Департаменту економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України [23]. Департамент економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України після отримання документів формує з них реєстраційну справу і фіксує дату надходження документів в Журналі обліку реєстраційних справ. Рішення про включення військової частини до реєстру або про відмову в реєстрації приймається Міністерство оборони України. У разі реєстрації військової частини Міноборони видає свідоцтво, а військова частина у десятиденний термін з моменту одержання зазначеного свідоцтва інформує про свою реєстрацію податковий орган та орган Державного казначейства за своїм місцезнаходженням.

Як бачимо, зазначена процедура є досить розтягнена в часі та потребує клопіткої роботи фінансово-економічної служби. В протиріч цьому виступає той факт, що робочий час працівників фінансового органу і без цього значно загружений. Отже, можуть виникнути труднощі у процесі виділення необхідного часу для отримання свідоцтва про реєстрацію, без якого формування спецфонду за рахунок господарської діяльності неможливе.

Схожа ситуація склалася і в цивільній сфері в процесі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто, засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру [15 ]. Адже порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема:

1. перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

2. перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

3. внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру;

4. оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

Проте, на відміну від Збройних Сил, у цивільному секторі робляться спроби по спрощенню процесу реєстрації. Сьогодні в інформаційному та законодавчому просторі дуже часто використовуються терміни “єдине вікно”, “єдиний офіс”, принцип організаційної єдності. Терміни “єдине вікно” та “єдиний офіс” з’явилися в 2002 – 2004 роках при започаткуванні принципово нової системи обслуговування місцевою владою суб’єктів господарювання при видачі їм дозвільних документів. У ці поняття вкладалася ідея об’єднання всіх дозвільних служб в одному приміщенні, чим вагомо спрощувалось життя підприємцям при проходженні дозвільно-погоджувальних процедур. Сьогодні така уніфікація дозвільних процедур є надзвичайно важливою. Зокрема тому, що це запобігає бюрократизації діяльності, оперативності та дозволяє з меншою затратою сил і засобів здійснити таку процедуру.

Хоча дані реформи теоретично є позитивними змінами в процесі реєстрації суб’єктів господарювання та повинні полегшувати і здешевлювати започаткування власного бізнесу, широкого поширення принцип «єдиного вікна» та «єдиного офісу» не набув або мав деформований характер і лише створював нові труднощі, на нашу думку, у зв’язку з надмірною бюрократизацією суспільства. Виразною ж особливістю збройних формувань є чітка субординація і обов’язкове виконання наказів, тому проведення будь-яких реформ у Збройних Силах матиме швидший і повніший результат. Тому, на нашу думку, наслідком адаптація такого принципу як , наприклад, «єдине вікно» до військової сфери та його впровадження буде значне спрощення процедури реєстрації військової частини як суб’єкта господарювання. На нашу думку цей принцип можна реалізувати шляхом передачі всіх дозвільних функцій Департаменту економічної та господарської діяльності Збройних Сил України.

Також передбачаються певні особливості в процесі планування надходжень до спеціального фонду. З 2011 року планування загального фонду розпочинається після доведення забезпечуючим фінансовим органом обсягів видатків військової частини на наступний рік. Тобто, планування за загальним фондом на наступний рік перенесені з квітня – травня на жовтень - листопад місяці поточного року. Відповідні зміни більшість практиків фінансового господарства трактують як позитивні зрушення в процесі планування.

Що ж до кінцевого терміну подання фінансово-планових документів до забезпечуючого органу по спецфонду, то вони майже не змінилися, перенесені з 3 на 15 травня. Отже, відтепер планування коштів за загальним і спеціальним фондами розділені в часі, хоч і особливої необхідності в цьому не передбачено. Планування спецфонду в квітні-травні місяці на наступний рік, тобто за сім місяців до планового періоду, може викликати ряд нечіткостей в складених кошторисах. Так, наприклад, характеризуючись нестабільною економічною ситуацією в країні, ціни, що є вихідними в процесі планування власних доходів військової частини можуть разюче змінитися, що зробить зведення показників спеціального фонду кошторису недостовірним і вимагатиме великої кількості уточнень.

Проведення ж планування за обома фондами в жовтні-листопаді місяці зробить його результати економічно реальнішими і допоможе зекономити час. Економія часу з’явиться у зв’язку з тим, що складання рапорту на ім’я командира військової частини щодо необхідності початку планування, розроблення та видання наказу командира військової частини про організацію роботи щодо складання проектів кошторисів на рік, проведення занять начальника фінансово-економічної служби з начальниками служб, що беруть участь у плануванні, за затвердженими план-конспектами, тощо будуть проводитися одноразово за обома фондами разом.

Окрему увагу варто приділити процесу планування отримання шефської допомоги. Другу групу власних надходжень бюджетних установ, тобто, інші джерела власних надходжень, утворюють кошти, перераховані бюджетним установам на виконання окремих доручень, а також благодійні внески, гранти та дарунки. Такі кошти не мають постійного характеру і плануються лише у випадках, що попередньо визначені рішеннями Кабінету Міністрів України, укладеними угодами, у тому числі міжнародними, календарними планами проведення централізованих заходів тощо [21]. Особливістю отримання шефської допомоги є подальший процес її оприбуткування. Після одержання допомоги військова частина повинна витребувати відповідні бюджетні призначення (якщо ж допомога надійшла в матеріальній формі, то вона ще додатково повинна бути оцінена спеціально призначеною для цього комісією у військовій частині). Практично процедура отримання бюджетних призначень під отриману шефську допомогу досить розтягнута в часі, ускладнення можливі у разі отримання допомоги в кінці року. Адже на кінець звітного періоду (року) може виникнути така ситуація, коли за даними бухгалтерського обліку вищестоящого довольчого органу отримана допомога вже пройшла, а у військовій частині ще не оприбуткована. Можливим вирішенням вказаних нечіткостей обліку може бути приведення планів отримання шефської допомоги у відповідність до бюджетного законодавства. Наприклад, побудувати зазначені плани так, щоб завершити процес отримання шефської допомоги до грудня місяця, а час, що залишається до завершення року, використати для оприбуткування допомоги не порушуючи законодавства.

Так, як військова частина є бюджетною неприбутковою організацією, але є суб’єктом підприємницької діяльності постає питання щодо звільнення її від сплати податків, що пов’язані з формуванням спеціального фонду. Проте як суб’єкт господарювання військова частина може бути лише платником податку на додану вартість. Загалом податковим законодавством передбачено два шляхи реєстрації платником ПДВ:

5. обов’язкова реєстрація – підлягають особи,  у яких загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування ПДВ). Зазначимо, що дане правило не стосується платників єдиного податку [4]. Необхідно також звернути увагу на те, що ліміт у 300 тис. грн. буде розраховуватись за правилом першої події, що застосовується для розрахунку ПДВ, а не за методом нарахування, за яким з 1 квітня 2011 року розраховується податок на прибуток;

6. добровільна реєстрація – підлягають особи, у яких обсяги постачання товарів/послуг іншим платникам ПДВ за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50 відсотків загального обсягу постачання [4]. Дане обмеження унеможливлює добровільну реєстрацію платником ПДВ новостворених підприємств. Проте підприємству ніщо не заважає перевищити 300-тисячний обсяг поставок раніше, ніж через 12 місяців з дати утворення, тобто піти шляхом обов’язкової реєстрації.

В сплаті податку на додану вартість є і яскраво виражені переваги. Так, наприклад, військова частина - платник ПДВ є більш привабливою для контрагентів, ніж та, яка вказаний податок не сплачує. Адже підприємство-покупець/споживач продукції/послуг військової частини – платника ПДВ зменшує свій прибуток на суму ПДВ, а це в свою чергу зменшує базу оподаткування і суму податку на прибуток даного підприємства. Отже, будучи суб’єктом підприємницької діяльності, керівництво військової частини має зважити всі «за» і «проти» та прийняти рішення щодо реєстрації як платника ПДВ. У разі реєстрації платником ПДВ необхідно знати, хто з контрагентів є платником ПДВ. Для цього рекомендують домовитись з партнерами про отримання копій свідоцтв платників ПДВ і обмін інформацією про зміну статусу платника, або відслідковувати статус контрагентів на веб-сайті податкової (www.sta.gov.ua).

Актуальним питанням в процесі збільшення власних надходжень військової частини можна назвати механізм стимулювання. Без матеріального і фінансового стимулювання персоналу військової частини, що безпосередньо зайнятий в процесі створення продукції підсобних підприємств і наданні послуг стороннім організаціям з метою отримання додаткового фінансування, не доводиться говорити про збільшення обсягів чи покращення якості власного виробництва і наданих послуг. По суті, стимулювання поділяється на матеріальне та нематеріальне. Матеріальне стимулювання здійснюється у грошовій та негрошовій формах. Перше передбачає функціонування високоефективних систем і форм грошового стимулювання, вдосконалення існуючої та запровадження нової системи окладів грошового утримання (тарифної системи), використання заохочувальних виплат і надбавок до грошового забезпечення (заробітної плати), надання грошових виплат за виконання поставлених цілей та ін. Друге – подарунки військової частини військовослужбовцям (працівникам), знижки на придбання її товарів (використання послуг), поліпшення умов і охорони праці та ін. Підсистема нематеріального стимулювання охоплює:

7. моральні стимули до праці – вручення нагород, грамот та ін.;

8. організаційне стимулювання – просування по службі, навчання військовослужбовців (працівників) за рахунок військової частини, можливість часткового використання засобів праці військової частини для реалізації окремих дозволених законодавством проектів військовослужбовців (працівників), надання творчих відпусток та ін.;

9. стимулювання вільним часом – використання гнучкого графіка роботи, надання додаткових вихідних, скорочення тривалості робочого дня за досягнення вищої продуктивності праці, вибір військовослужбовцем (працівником) часу відпустки та ін.;

10. створення у військовій частині належного соціально-психологічного клімату та ін.

В процесі формування доходів спеціального фонду запровадження додаткових стимулів до ефективної праці, тобто, системи заходів, яких вживають суб’єкти господарювання і держава з метою спонукання до ініціативної та високоефективної праці, є необхідними. Передбачені різноманітні методи відповідного стимулювання, але конкретні заходи в праві обирати командир, зважаючи на ситуацію, що склалася, та можливості військової частини.

Отже, напрямками, котрі потребують удосконалення в процесі формування надходжень спеціального фонду є:

11. процедура реєстрації військової частини як суб’єкта господарювання, що на даний момент є затяжною;

12. планування спеціального фонду, що відбувається зарано та відокремлено від загального фонду;

13. контроль за процесом плануванням спеціального фонду потребує максимального виключення такого чинника як людський фактор, що призводить до таких фінансових порушень як недоотримання фінансових ресурсів – втрачені доходи державою (бюджетними установами і організаціями, державними підприємствами);

14. механізм стимулювання персоналу військової частини, що безпосередньо зайнятий в процесі створення продукції підсобних підприємств і наданні послуг стороннім організаціям;

15. варто виокремити найбільш ефективні види діяльності та створити умови для їх розвитку (правова, фінансова та консультаційна підтримка);

16. слід ефективно використовувати науковий, технічний та матеріально – виробничий потенціал Міністерства оборони;

17. підвищити ефективність існуючих підприємств Збройних сил України, особливо підприємств будівельного комплексу та військової торгівлі (проектні роботи, будівельно-монтажні, налагоджувальні);

18. залучати іноземні інвестиції для розвитку нових видів діяльності.

Проте, зазначені вузькі місця в процесі формування спеціального фонду легко виправити без вжиття радикальних заходів, варто лише визначитися з загальним напрямком змін на найвищому керівному рівні, довести таку інформацію до підлеглих підрозділів та контролювати впровадження реформ на місцях.