
- •Визначення в’язкості рідини методом Стокса
- •Теоретичні відомості
- •Методика вимірювання та опис установки
- •Контрольні питання
- •Визначення відношення питомих теплоємностей повітря при постійному тиску і постійному об’ємі
- •Опис лабораторної установки і методика вимірювання
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Вимірювання теплоємності металів методом охолодження
- •Теоретичні відомості
- •Питома теплоємність пов’язана з молярною співвідношенням
- •Методика вимірювань та опис установки
- •Згідно з формулою ( 12 ) для еталонного зразка маємо
- •Потім побудувати графік залежності
- •Послідовність виконання завдання № 2 Визначення молярної теплоємності металів і перевірка закону Дюлонга–Пті
- •Контрольні питання
- •Визначення коефіцієнта тепловіддачі поверхні пластини в умовах природної та вимушеної конвекції
- •Теоретичні відомості
- •Методика вимірювання та опис установки
- •Контрольні питання
- •Вивчення роботи компресорного холодильника і визначення його характеристик
- •Теоретичні відомості
- •Методика вимірювання та опис установки
- •Порядок виконування роботи
- •Контрольні питання
- •Визначення характеристик холодильної машини та теплового насоса
- •Теоретичні відомості
- •Опис лабораторної установки і методика вимірювання
- •Контрольні питання
- •Вимірювання питомої теплоти згорання газоподібного та рідкого палива
- •Теоретичні відомості
- •Опис лабораторної установки і методика вимірювання
- •Контрольні питання
- •Вимірювання абсолютної вологості повітря конденсаційним гігрометром та перевірка рівняння стану ідеального газу на прикладі водяної пари
- •Теоретичні відомості
- •Конструкція експериментальної установки
- •Послідовність виконання лабораторної роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 107. Визначення прискорення вільного падіння тіл за допомогою маятника. . . . .59
Лабораторна робота № 108
Визначення в’язкості рідини методом Стокса
Мета роботи: Експериментально визначити в’язкість рідини
Теоретичні відомості
В’язкість рідини, як і внутрішнє тертя в газах, зумовлена передачею кількості руху від одного шару рідини до іншого, що рухаються з різними швидкостями. При цьому імпульс переноситься від шару з більшою швидкістю до шару з меншою швидкістю. У результаті швидкості різних шарів рідини прагнуть до вирівнювання. Отже, в’язкість - це властивість рідини чи газу вирівнювати швидкості руху різних шарів.
На рис.1 зображена одинична площадка α на поверхні А і показані прикладені до неї сили: зовнішня рушійна сила fgb і сила внутрішнього тертя fТр . В результаті зрівноваження вказаних сил (fgb = − fgb ), коли поверхня А рухається рівномірно.
Аналогічна картина має місце і для будь-якої горизонтальної одиничної площадки між площинами А і В, наприклад, одинична площадка в, яка знаходиться між шарами 2 і 3 (рис.1).
Сила в’язкості визначається за формулою Ньютона:
,
(1)
де
- градієнт швидкості (вісь х
обирається в напрямку найбільшої зміни
швидкості υ);
η
– коефіцієнт динамічної в’язкості
середовища; S
– площа дотику.
Величина коефіцієнта динамічної в’язкості η має фізичний зміст сили, яка діє між двома шарами рідини з площею дотику S = 1м2 при градієнті швидкості 1мс-1:
.
(2)
Коефіцієнт динамічної в’язкості пов’язаний з коефіцієнтом кінематичної в’язкості співвідношенням:
,
(3)
де ν – коефіцієнт кінематичної в’язкості; ρ – густина рідини. У системі СІ динамічна в’язкість вимірюється в Па·с, кінематична – у м2/с.
В’язкість рідини залежить від температури, зменшуючись з її підвищенням. Це цілком природно, бо при цьому полегшується взаємне переміщення молекул. Для опису температурної залежності коефіцієнта η рідин широкого використання знайшла формула Френкеля:
,
(4)
де А - сталий коефіцієнт; ΔЕ - енергія активації.
Співвідношення
(4) підкреслює, що взаємне переміщення
молекул рідини (їхня рухливість)
пов’язане з послідовним подоланням
енергетичного бар’єру при переході з
одного рівноважного стану в інше.
Формула Френкеля досить точно описує залежність η(Т) не тільки простих, а й складних рідин. При зниженні температури дуже в’язка рідина перетворюється в аморфне тіло.
В 1883р. видатний російський вчений і інженер М.П.Петров у своїй роботі "Трение в машинах и влияние на него смазывающей жидкости" розрахував силу тертя, яка діє на змащений вал, що обертається у підшипнику:
,
(5)
де S - поверхня валу; δ – товщина зазору; υ – швидкість руху поверхні валу.