VI. Протиблювотні препарати

Протиблювотні засоби—ЛЗ, які мають центральну дію і пригнічують блювотний центр.

Класифікація:

І. Препарати, які блокують серотонінові рецептори (ондасетрон, тропісетрон).

ІІ. Препарати, які блокують дофамінові рецептори (сульпірид, метоклопрамід, тіетилперазин, домперідон).

ІІІ. М—холіноблокатори (скопаламін); блокатори Н₁—гістамінових рецепторів (діфенгідрамін, прометазин).

Покази: застосовуються для профілактики і припинення нудоти і блювоти при різних патологічних станах.

Протипокази: при підвищеній чутливості до препаратів, жінкам в І триместрі вагітності.

Побічна дія: ондастерон: головний біль, судоми, транзиторні розлади зору—в/в; перорально—закрепи, аритмія, стенокардія, артеріальна гіпертензія.

Тіетилперазин: сухість в роті, головокружіння, сонливість, артеріальна гіпотензія, тахікардія

Сульпірид: тривога, неспокій, збудження, тремор.

Метоклопрамід: посилення лактації, головокружіння, сонливість, порушення функції кишківника.

При тривалому застосуванні ЛЗ даної групи виникають екстрапірамідні розлади, збудження, порушення сну підвищення АТ. У дітей можуть розвиватись судоми, підвищена збудливість.

VII. Ферментні препарати

Ферментні препарати (ФП) —лікарські засоби, які застосовуються для покращення травлення (ліпаза, протеази, амілаза, геміцелюлаза, жовчні кислоти та ін. ).

Мальдигестія — екзокринна панкреатична недостатність, яка обумовлена порушенням травлення внаслідок зменшення продукції панкреатичних ферментів (хронічний панкреатит, резекція підшлункової залози (ПЗ), крупні кісти, пухлини ПЗ, муковісцидоз).

Мальабсорбція — порушення всмоктування внаслідок зниження секреції панкреатичних ферментів або розлад реалізації їх дії через наявність:

- гепатогенна (холегенна) недостатність; порушеня активації ліпази в просвіті кишки або асинхронного поступлення жовчі, ПФ і хімусу 12-ПК (гіпомоторика жовчевого міхура, ЖКХ, після холецистектомії, при холестатичних захворюваннях печінки). Порушення емульгування жирів і активації панкреатичної ліпази призводить до стеатореї;

- гастрогенна панкреатична недостатність розвивається при гіпоацидних станах , після резекції шлунку і формується через недостатність секреторної стимуляції ПЗ. Крім того, зниження секреції шлунка на протязі деякого часу супроводжується компенсаторним функціональним напруженням ПЗ, що поступово призводить до її виснаження. Мікробна контамінація через низьку шлункову секрецію затруднює реалізацію дії ферментів ПЗ, навіть якщо вони продукуються в нормальній кількості.

- ентерогенна панкреатична недостатність в основному пов’язана з бактеріальною контамінацією .Важливе значення при цьому відіграє не лише пошкодження слизової оболонки кишківника патогенною мікрофлорою, а і ендотоксини, які пошкоджують клітинні мембрани, порушують іоний трансмембранний транспорт, викликають фрагментацію нуклеїнових кислот, індукують утворення продуктів вільно-радикального окислення, порушують метаболізм холестерину, жовчних кислот. Попадаючи в кровотік ендотоксини негативно впливають на гепатоцити і панкреатоцити, що зумовлює приєднання до ентерогенної, гепато- і панкреатогенної недостатності.

- судинна панкреатична недостатність розвивається при порушеннях мікроциркуляції в стінці кишки.

Покази до застосування. І. Захворювання ПЗ:ХП з больовим і диспепсичним синдромом, зовнішньо- і внутрішньосекреторною недостатністю ПЗ; великі кисти, пухлини ПЗ, які приводять до зменшення об’єму функціонально активної паренхіми; обструкція протоків ПЗ; цукровий діабет; синдром Золінгера-Елісона; муковісцидоз; генетично обумовлений ізольований ферментний дефіцит; вроджена гіпоплазія ПЗ (синдром Швахмана , Йогансена-Бліззарда) або її атрофія (синдром Кларка-Хедвіла).

ІІ. Захворювання шлунку: хронічний гастрит з пониженою секрецією або ахілія; стан після резекції шлунку; демпінг-сидром.

ІІІ. Захворюваня тонкої та товстої кишок: хронічний ентерит; надлишковий бактеріальний ріст.

IV.Заворювання печінки і жовчних шляхів:холестатична хвороба печінки; стан після холецистектомії; холецистит з гіпомоторною дисфункцією      

V. Порушення моторики травного тракту функціонального або іншого походження:

функціональна диспепсія, гастро- і дуоденоєюностаз другого генезу; дисфункція ЖМ і/або сфінктера Одді.

VI. Інші покази: стан після опромінення ; ферментна недостатність у людей похилого віку; переїдання; одномоментна їжа; тривалий ліжковий режим; малорухливий стиль життя; підготовка до УЗД та ін.