Термінальні стани: клініка, діагностика, стадії серцево-легенево-мозкової реанімації. Поняття про постреанімаційну хворобу, лікування.

Життя – безперервний процес обміну, перетворення речовин та енергії. Різноманітні патологічні чинники можуть порушити цей процес, що супроводжується розладами діяльності органів та систем організму, Розвивається хвороба, Якщо в цих випадках компенсаторні реакції організму виснажуються або не встигають спрацювати, виникає загроза його життєдіяльності (термінальний стан),

З допомогою інтенсивної терапії та застосування реанімаційних заходів у багатьох випадках можна попередити та ліквідувати енергетичний та структурний дефіцит, що розвивається в організмі, врятувати його від загибелі,

Інтенсивна терапія – комплекс методів тимчасового штучного заміщення життєво-важливих функцій організму, направлених на попередження виснаження адаптаційних механізмів та настання термінального стану,

Реаніматологія – наука про оживлення організму; профілактику та лікування термінальних станів ( за В,А, Неговським ),

Термінальні стани, первинний огляд хворого, постраждалого (DRABCDE) на місці пригоди, серцево-легенева та мозкова реанімація.

Зупинка життєдіяльності (смерть) може виникнути раптово (при нещасних випадках) чи передбачувано, як закономірний наслідок невиліковної хвороби. Для життєдіяльності організму потрібне безперервне надходження та споживання ним кисню та виділення вуглекислоти. Ці процеси забезпечують системи органів дихання, кровообігу під контролем центральної нервової системи. Тому їх ураження призводить до смерті. Між смертю і життям існують своєрідні перехідні стани, при яких ще не наступила смерть, але вже не може бути повноцінного життя ( В.А. Неговський). Це патологічні зміни в організмі людини, які виникають внаслідок гострих захворювань або ушкоджень, що призводять до різкого погіршення здоров’я, можуть загрожувати життю і потребують екстрених (невідклад-них) лікувальних заходів (геморагічний шок, емболія легеневих артерій, спонтанний пневмоторакс та ін.). Такі стани називають термінальними. Вид медичної допомоги, що надається у разі раптового захворювання чи ушкодження, що загрожує здоров’ю та життю людини називають екстреною медичною допомогою. Її зобов’язанні надавати всі медичні працівники і заклади охорони здоровя незалежно від підпорядкованості та форм власності. У невідкладних випадках, коли надання медичної допомоги, на місці пригоди неможливе через відсутність медичних працівників, підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язанні надавати транспорт для перевезення такого хворого (постраждалого) до найближчого лікувально-профілактичного закладу. В таких випадках невідкладну допомогу повинні надавати також працівники органів і підрозділів цивільного захисту, співробітники міліції, пожежної охорони, аварійної служби, водії транспортних засобів та представники інших професій, на яких цей обов’язок покладено законодавством і службовими інструкціями. Залежно від умов, екстрена медична допомога може надаватись на догоспітальному і госпітальному етапах. З метою наближення екстреної медичної допомоги в Україні створена широка сітка служби ШМД, до складу якої входять станції, лікарні, відділення швидкої допомоги та науково-дослідні інститути.

Основним завданням Станції є: а) надання екстреної медичної допомоги на визначеній території обслуговування; б) доставка хворих, постраждалих та ін., в лікувально-профілактичні установи; в) участь у ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій

З метою уніфікації вимог до обсягів і якості надання медичної допомоги МОЗ України від 28.12.2002 р. видало наказ за № 507 ”Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги”, та наказ за № 24 від 7.01.2005 ”Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Медицина невідкладних станів”. В яких викладенні загальні принципи, порядок надання, стандарти якості медичної допомоги при невідкладних станах на догоспітальному етапі.

Для надання екстреної медичної допомоги хворим (постраждалим) відводиться:

1.“Платинових пів-години", це час від отримання виклику ”каретою” швидкої допомоги до поступлення в стаціонар: 10 хв на доїзд до постраждалого + 10 хв на надання допомоги на місці події + 10 хв на транспортування його в стаціонар.